Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 345/4410/15-к

Провадження № 51-6589км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Могильного О. П.,

суддів: Мазура М.В., Наставного В. В.,

секретаря

судового засідання Тімчинської І. О.,

за участю:

прокурора Чабанюк Т. В.,

захисника Дутки Р. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 на вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015090170001008 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Кропивник Калуського району Івано-Франківськоїобласті, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, уродженця с. Кропивник Калуського району Івано-Франківськоїобласті, проживаючого за адресою:АДРЕСА_2, раніше не судимого,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина України, уродженця м. Калуша Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, громадянина України, уродженця м. Калуша Івано-Франківської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

кожного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року

ОСОБА_3визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України, та засуджено

- за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;

- за ч. 4 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки 6 місяців.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кожного визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та засуджено кожного за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Вирішено питання цивільного позову.

25 квітня 2018 року Апеляційним судом Тернопільської області вказаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_3 участині призначеного покарання скасовано та ухвалено свій вирок, за яким ОСОБА_3 засуджено:

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч.4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.

У решті вирок місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 квітня 2016 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 змінено та на підставі ст. 75 КК України звільнено кожного від відбування покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку кожному тривалістю 1 рік із покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Цим же вироком, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року, було засуджено ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців, а на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік із покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Судові рішення щодо ОСОБА_7 у касаційному порядку не оскаржені.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 визнано винуватими і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

19 жовтня 2015 року приблизно о 00.30 ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за пособництвом ОСОБА_7, який здійснював охорону ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», незаконно проникли на територію вказаного підприємства та намагалися викрасти трансформаторне мастило на загальну суму 124000 грн, тобто у значному розмірі, однак не довели злочин до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані працівниками міліції.

17 листопада 2015 року приблизно о 17.40 ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки Opel Vectra, державний номерний знак НОМЕР_1, неподалік будинку № 59 по вул. І. Франка у с. Кропивник Калуського району побачив раніше незнайомого ОСОБА_8 та, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувались особливою зухвалістю, вийшов з автомобіля та безпричинно, з хуліганських спонукань, застосовуючи спеціальний засіб травматичної дії, провів у його напрямку два постріли, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить вирок Апеляційного суду Тернопільської областівід 28 квітня 2018 року змінити, пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Стверджує, що призначене покарання без застосування ст. 69 КК України не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок суворості. Посилається на те, що при призначенні йому покарання апеляційний суд належним чином не врахував пом'якшуючі покарання обставини: добровільне з'явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування заподіяної шкоди, ті обставини, що він є особою молодого віку, одружений, утримує малолітню дитину, має стійкі соціальні зв'язки, постійне місце проживання та роботи, де позитивно характеризувався, а потерпілий ОСОБА_8 подав клопотання з проханням не призначати суворого покарання. Вказує, що він повністю визнав вину, злочин, передбачений ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, вчинив внаслідок збігу тяжких обставин, після призначення Апеляційним судом Івано-Франківської області покарання із застосуванням ст. 75 КК України протиправних діянь не вчиняв, виконуючи покладені обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Долучив до касаційної скарги клопотання потерпілого ОСОБА_8 про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України.

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 іпризначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та даним про особи засуджених через м'якість, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції не надав відповіді на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, постановивши ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України. Стверджує, що рішення про одночасне застосування статей 69 і 75 КК України при призначенні покарання не ґрунтується на вимогах закону. Зазначає про безпідставність визнання як пом'якшуючих покарання обставин - щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів та не врахування при призначенні покарання загальної вартості трансформаторного мастила, яке засуджені намагалися викрасти.

На касаційну скаргу прокурора подано заперечення від захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Дутка Р. В. просив задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_3, а щодо задоволення касаційної скарги прокурора поклався на розсуд суду.

Прокурор Чабанюк Т. В. підтримала касаційну скаргу прокурора та заперечила проти задоволення касаційної скарги засудженого.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність встановлення фактичних обставин, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 296 КК України, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кожного за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у касаційних скаргах не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Одночасно відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

При цьому статтею 75 КК України передбачено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_3 апеляційний суд встановив, що місцевий суд при призначенні покарання у виді обмеження волі із застосуванням ст. 69 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризувався позитивно, а також його щирого каяття, відсутності претензій зі сторони потерпілого, наявності на утриманні малолітньої дитини, що суд визнав обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів

Разом з тим, суд апеляційної інстанції визнав, що приймаючи рішення про призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України місцевий суд не зазначив підстав, за наявності яких він дійшов такого висновку, та не мотивував свого рішення про можливість виправлення обвинуваченого при призначенні покарання у виді обмеження волі, оскільки відсутні інші обставини, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновок суду щодо виду та розміру покарання.

Призначаючи ОСОБА_3 покарання апеляційний суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими, підвищений рівень суспільної небезпеки вчинених ним діянь, конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України є не судимий, характеризувався позитивно, має на утриманні малолітню дитину, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів. Обставин, що обтяжують покарання, встановлено не було.

У зв'язку з цим, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкцій частин статей за якими його засуджено. З цим висновком погоджується і колегія суддів.

У касаційній скарзі засудженого не наведено таких обставин та даних про особу ОСОБА_3, які б свідчили про необхідність призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, як на цьому наголошує засуджений.

Твердження, викладені в касаційній скарзі засудженого, про те, що суд апеляційної інстанції не врахував всіх обставин та даних про особу ОСОБА_3, які на його думку, давали підстави для призначення йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не знайшли свого підтвердження.

Так, у матеріалах провадження відсутні дані про добровільне з'явлення ОСОБА_3 із зізнанням, а тому доводи про те, що суд помилкового не визнав цю обставину як таку, що пом'якшує покарання, безпідставні.

Та обставина, що дружина ОСОБА_3, будучи вагітною, перебувала на зберіганні, що потребувало матеріальних витрат, не свідчить, що ОСОБА_3 учинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, внаслідок збігу тяжких обставин, оскільки на думку колегії суддів лише ця зазначена засудженим обставина не може бути такою негативною, що заподіяла страждання, негативно вплинула на психіку, могла викликати стан розпачу, гарячковість, не сприяла належному здійсненню самоконтролю поведінки.

Те, що ОСОБА_3 є особою молодого віку, має постійне місце проживання та роботи, був одружений, а потерпілий ОСОБА_8 висловив позицію щодо не призначення суворого покарання, не є такими обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

При цьому з вироку місцевого суду вбачається, що при призначенні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 покарання у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України місцевий суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинувачених, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувалися, позитивно характеризувалися те, що ОСОБА_4 є інвалідом 3-ї групи загального захворювання, має на утриманні малолітню дитину, вагітну дружину, ОСОБА_5 також має на утриманні малолітню дитину, яка має певні захворювання, обставинами, що пом'якшує покарання обвинуваченим суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданих збитків.

Обставин, які обтяжують покарання, судом встановлено не було.

При цьому, застосовуючи вимоги ст. 75 КК України, апеляційний суд, окрім даних про особу обвинувачених, зазначених у вироку, врахував те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчинили незакінчений злочин, на спеціальних обліках не перебувають, повністю визнали свою вину, з моменту вчинення злочину пройшло більше двох років, протягом якого останні вчиняли будь-які правопорушення, ОСОБА_4 має на утриманні двох малолітніх дітей, ОСОБА_5 є людиною молодого віку, має дві вищих освіти, працює на двох підприємствах, злочин ним був вчинений внаслідок збігу тяжких особистих і сімейних обставин, оскільки 23 вересня 2015 року в нього народилась донька, яка з народження страждає тяжкими захворюваннями, лікування дитини потребує значних коштів, при цьому останній разом із сім'єю не мав постійного місця проживання, на час вчинення злочину не мав постійного місця роботи та змушений був задовольнятися сезонними роботами.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій про призначення ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України належним чином мотивовані та відповідають вимогам цих статей закону України про кримінальну відповідальність.

Доводи прокурора про неможливість одночасного застосування статей 69, 75 КК України при призначенні покарання немотивовані, оскільки чинний Кримінальний кодекс України не містить такої заборони.

Загальна вартість трансформаторного мастила була врахована судом при кваліфікації дій ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

Також є необґрунтованими твердження прокурора про безпідставне визнання як пом'якшуючих покарання обставин щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочинів, оскільки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 допомагали органам досудового розслідування і суду у встановленні істини, з'ясуванні фактичних обставин у справі, визнали факт вчинення злочину, своєю провину у вчиненому злочині, висловили щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, відшкодували завдану злочином шкоду, не заперечували проти дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Фактиактивного сприяння розкриттю злочину, щирого каяття ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні злочину знайшли своє відображення в матеріалах кримінального провадження, у тому числі в обвинувальному акті в якому сторона обвинувачення зазначила ці обставини як такі, що пом'якшують покарання.

Призначене ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 покарання відповідає принципу індивідуалізації покарання відповідно до якого суд, на основі оцінки ряду загальних і спеціальних критеріїв, зазначених у законі, визначив особі, яка вчинила злочин, справедливу міру покарання, спрямовану на досягнення цілей виправлення засудженого і приватної превенції.

Інших будь-яких доводів щодо істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, у касаційних скаргах не наведено.

Вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_3 відповідає вимогам статей 370, 420 КПК України є законним та обґрунтованим.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки містить вичерпні мотиви, з яких суд виходив при її постановленні і положення закону, яким він керувався, а також мотивовані підстави, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

З огляду на викладене, відсутні підстави для зміни вироку Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3 і для скасування ухвали Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, як про це зазначено вкасаційних скаргах.

Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року щодо ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

О. П. Могильний М. В. Мазур В.В. Наставний