Постанова

іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 759/13051/15-к

провадження № 51-4487км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючогоБущенка А.П.,суддів Голубицького С.С., Григор`євої І.В., за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,прокурораСингаївської А.О.,виправданої захисникаМельникової Л.Г., Максименка К.М.,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, та представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Босенка Ю.Г. на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Зелений Бір Мурманської області Російської Федерації, жительки м . Києва,

виправданої у зв`язку з недоведеністю вчинення злочинів, передбачених частинами 3 та 4 статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Обставини справи

1. Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувалась у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою у великому розмірі та в такому ж діянні, вчиненому повторно в особливо великому розмірі, тобто у злочинах, передбачених частиною 3 та частиною 4 статті 190 КК, скоєних за таких обставин:

У середині жовтня 2012 року в кафе на вул. Хрещатик, 15 у м. Києві ОСОБА_1 , зловживаючи довірою ОСОБА_2 , позичила в нього 40 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 316 000 грн, однак отриманими грошима розпорядилась на власний розсуд, а боргу не повернула.

На початку березня 2013 року вона, ввівши в оману ОСОБА_3 , запропонувала тому придбати квартиру АДРЕСА_2 . 21 березня 2013 року в денний час доби біля будівлі на просп. Перемоги, 134 у м. Києві ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_3 . 250 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 1 998 250 грн, після чого видала покупцю генеральну довіреність, якою уповноважила останнього розпоряджатися належною їй квартирою. 11 квітня 2013 року ОСОБА_1 припинила дію цієї довіреності, однак гроші ОСОБА_3 не повернула, а розпорядилася ними на власний розсуд.

2. Святошинський районний суд м. Києва вироком від 05 серпня 2016 року визнав ОСОБА_1 невинуватою у пред`явленому обвинуваченні та виправдав у зв`язку з недоведеністю вчинення нею злочинів.

3. Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 11 січня 2018 року залишив вирок без змін.

Вимоги і доводи касаційної скарги

4. Прокурор у касаційній скарзі, посилаючись на пункти 1 та 2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені вирок і ухвалу та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

5. Суть його доводів зводиться до того, що суд першої інстанції всупереч приписам статті 374 КПК не дав у вироку належної оцінки наявним у провадженні доказам, при цьому деякі з них безпідставно визнав неналежними, а ряд інших, зокрема показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , залишив поза увагою, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів.

6. Прокурор вважає, що апеляційний суд, залишивши без задоволення апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілих, не перевірив належним чином наведених у них доводів і не вмотивував своєї позиції, а тому ухвала не відповідає положенням статті 419 КПК.

7. Представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Босенко Ю.Г. просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотні порушення кримінального процесуального закону. Він вважає, що наявні у справі докази суди дослідили поверхово, без належного аналізу та оцінки. Зокрема, на думку скаржника, суди залишили поза увагою, що задовільне матеріальне становище ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також довірливі стосунки між ними свідчать про правдивість показань потерпілого і свідка ОСОБА_4 щодо передачі грошових коштів та вказують на наявність ознак шахрайства в діях виправданої. Стверджує, що судами не встановлено обставин, які доводять факт обмови ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2

8. У поданих запереченнях представник виправданої - адвокат Максименко К.М. просить залишити касаційну скаргу прокурора та представника потерпілого без задоволення, а судові рішення - без змін. Вважає, що суди правильно застосували норми процесуального та матеріального права та належним чином обґрунтували оскаржені судові рішення.

9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.

10. Потерпілий ОСОБА_2 надіслав до Суду заяву, в якій просив провести касаційний розгляд без його участі.

Позиції учасників касаційного розгляду

11. Прокурор під час розгляду в суді касаційної інстанції підтримала касаційні скарги частково, просила скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у цьому суді.

12. Виправдана та її захисник заперечили проти задоволення касаційних вимог прокурора і представника потерпілого та підтримали доводи, наведені в запереченнях сторони захисту.

Оцінка Суду

13. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах та запереченнях доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення на таких підставах.

14. Доводи касаційних скарг головним чином зводяться до того, що суд необґрунтовано поставив під сумнів достовірність показань свідка ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6

15. Як убачається із судових рішеннь, суд першої інстанції, оцінюючи показання потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 , врахував їх неконкретність та непослідовність та оцінив ці показання в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема показаннями свідка ОСОБА_7 та наданими стороною захисту роздруківками телефонних з`єднань, якими було спростовано можливість присутності потерпілого, свідка і обвинуваченої в місці, на яке вказували потерпілий і свідок.

16. Також, надавши обґрунтування свого рішення, суд дійшов висновку, що показання дружини потерпілого ОСОБА_2 - свідка ОСОБА_4 не можуть бути покладені в основу обвинувального вироку.

17. Суд першої інстанції також обґрунтував, чому він визнав деякі інші докази, зокрема матеріали нотаріальної справи, які свідчать про обставини видачі та скасування генеральної довіреності, інформацію про матеріальний стан ОСОБА_2 , неналежними для доведення обставин, що підлягають доказуванню в цьому кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК.

18. У результаті дослідження доказів, наданих сторонами, районний суд дійшов висновку, що винуватості ОСОБА_1 не доведено поза розумним сумнівом, як того вимагає стаття 17 КПК.

19. Щодо посилання представника потерпілого на те, що суд не міг ставити під сумнів показання потерпілого ОСОБА_2 , не встановивши факту його завідомо неправдивих показань проти ОСОБА_1 , Суд зазначає, що суд оцінював достовірність цих показань виходячи з сукупності доказів і навів відповідні мотиви у вироку.

20. Суд касаційної інстанції не має повноважень досліджувати докази, а доводи касаційної скарги та матеріали кримінального провадження не дають суду підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанції щодо обставин справи.

21. Апеляційний суд, провівши часткове судове слідство, допитавши виправдану, потерпілих і свідків, безпосередньо дослідивши окремі письмові докази, в ухвалі детально проаналізував пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення та обставини, які в силу статті 91 КПК належать до предмета доказування, оцінив надані сторонами докази відповідно до положень статей 84, 94 цього Кодексу, дав вичерпні відповіді на всі доводи прокурора та представників потерпілих, викладені в апеляційних скаргах, а також навів мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, й положення закону, якими він керувався, відмовляючи в задоволенні апеляційних вимог сторони обвинувачення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статті 419 КПК.

22. За таких обставин Суд вважає, що суди першої і апеляційної інстанції дотрималися норм процесуального закону, передбачених статтями 17 та 94 КПК, а доводи прокурора та представника потерпілого про те, що суди не дали належної оцінки показанням свідків, є необґрунтованими.

23. З огляду на викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, Суд

ухвалив:

Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 05 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та представника потерпілого - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко С.С. Голубицький І.В. Григор`єва