ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року

м. Київ

справа № 442/2539/17

провадження № 51-5129км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Голубицького С. С.,

суддів Бущенка А. П., Григор`євої І. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Зайчишина В. В.,

прокурора Чабанюк Т. В.,

захисника Рупінського О. Б.,

розглянуву відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Львівської області від 25 січня 2018 року у кримінальному провадженні № 12016140110000924 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Трускавця Львівської області, жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 164 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України від 22 грудня 2016 року «Про амністію у 2016 році» № 1810- VIIIзвільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Як установив суд, ОСОБА_1 за рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 3 серпня 2015 року зобов`язаний був сплачувати аліменти ОСОБА_3 на утримання дітей: синів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та дочки ОСОБА_5 до досягнення ними повноліття у розмірі по 1500 грн щомісячно, однаквід сплати цих коштів злісно ухилявся, що на 4 березня 2017 року створило заборгованість у сумі 31 693,52 грн.

Апеляційний суд Львівської області при перегляді справи 25 січня 2018 року вирок місцевого суду скасував та ухвалив новий вирок, за яким засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду в зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість і призначити йому покарання не пов`язане з обмеженням волі.

На думку засудженого, при призначенні покаранняапеляційний суд не взяв до уваги його щирого каяття у вчиненому, позитивну характеристику, першу судимість та те, що син ОСОБА_6 перебуває на його повному утриманні, а колишня дружина ОСОБА_3 не має до нього жодних претензій.

Позиція інших учасників судового провадження

Захисник Рупінський О. Б. касаційну скаргу засудженого підтримав і просив її задовольнити.

Прокурор Чабанюк Т. В. заперечила в задоволенні касаційної скарги і просила залишити вирок апеляційного суду без зміни.

Потерпіла ОСОБА_3 до початку касаційного розгляду подала письмову заяву в якій вказує, що відмовляється від висунутого ОСОБА_1 обвинувачення в ухиленні від сплати аліментів і просить закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій судом у касаційній скарзі не оспорюються.

Відповідно до положень ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, та й іншими особами. За правилами ст.65 ККсуд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Цих вимог закону апеляційний суд повною мірою не дотримався.

Зокрема, як вбачається з вироку апеляційного суду, при вирішенні питання про призначення покарання засудженому цей суд врахував дані про особу винного, тяжкість вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та щире каяття, як обставину, що його пом`якшує, з огляду на це суд обрав ОСОБА_1 покарання у межах санкції кримінального закону, який передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Разом із тим апеляційний суд не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягається вперше,вчинене ним кримінальне правопорушення відноситься до злочинів невеликої тяжкості, засуджений свою вину у скоєному визнав повністю та позитивно характеризується за місцем проживання.

Наведені обставини, на думку Верховного Суду, вказують на те, що виправлення засудженого можливо без відбування ним призначеного покарання. Проте, як убачається з вироку, при постановленні свого рішення апеляційний суд питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК не з`ясував, тому рішення цього суду не може вважатися справедливим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, щовирок апеляційного суду з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК слід змінити та звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Суд вважає, що подана на стадії касаційного перегляду справи заява потерпілоїОСОБА_3 про відмову від обвинувачення, скасування вироку апеляційного суду та закриття кримінального провадження задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями кримінального процесуального закону обвинувачення, це висунуте особі органом досудового розслідування звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке підлягає доведенню в суді стороною обвинувачення у порядку встановленому цим законом.

Обвинувачення вважається доведеним після постановлення судом у справі обвинувального вироку та набрання ним законної сили. Отже, одночасно із набранням вироком законної сили завершується і стадія обвинувачення в кримінальному провадженні.

Як убачається з матеріалів справи, потерпіла ОСОБА_3 була обізнана зі своїми правами, у тому числі з правом відмовитися від висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, однак на стадії судового та апеляційного провадження до набрання вироком законної сили цим правом не скористалася.

Свою заяву про відмову від обвинуваченняпотерпіла подала вже на стадії касаційного перегляду, після того, які постановлене у справі рішення набрало законної сили, а тому законних підстав для його задоволення Суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.Вирок Апеляційного суду Львівської області від 25 січня 2018 року відноснонього змінити.

На підставі ст. 75 КК звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного за цим вироком, з випробуванням та іспитовим строком тривалістю один рік.

Відповідно до ст. 76 КК покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Голубицький А. П. Бущенко І. В. Григор`єва