Постанова

Іменем України

13 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 613/1341/15-к

Провадження № 51 - 7114 км 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Наставного В.В.,

суддів: Марчука О.П., Могильного О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Деруна А.І.

розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220220000403 від 23 червня 2015 року, щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харкова, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 такої, що на підставі ст. 89 КК України судимості не має,

за ст. 122 ч. 1 КК України,

за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1 на вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року щодо неї та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, -

Кривошея Я.В. на ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 травня

2018 року щодо ОСОБА_1

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Богодухівського районного суду Харківської області від 24 травня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 122 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки та покладено на неї обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 3 025 гривень 85 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 2 500 гривень моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено за те, що вона

22 червня 2015 року приблизно о 19 годині поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, під час сварки на ґрунті раніше виниклих особистих неприязних відносин умисно завдала два удари палицею ОСОБА_3 по голові з правої сторони. Захищаючись від ударів, потерпіла виставила перед обличчям ліву руку, по якій ОСОБА_1 завдала три удари палицею, чим заподіяла тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому V п'ясткової кістки лівої кисті зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів (більше 21 дня).

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої ОСОБА_1 - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо неї і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Даючи свою оцінку доказам у кримінальному провадженні, засуджена зазначає про недопустимість доказу, покладеного в основу обвинувального вироку, - висновку повторної судово-медичної експертизи. Вважає, що у кримінальному провадженні відсутні допустимі та достатні докази її винуватості. Указує на порушення права на захист при зміні обвинувачення прокурором у суді, оскільки новий обвинувальний акт фактично містить не змінене, а додаткове обвинувачення щодо заподіяння нових тілесних ушкоджень, які підпадають під ознаки більш тяжкого кримінального правопорушення. Зазначає, що суд першої інстанції також незаконно відмовив у задоволенні клопотань захисту про долучення до матеріалів кримінального провадження документів і про проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи. Звертає увагу на те, що цивільний позов ОСОБА_3 не підлягав задоволенню, оскільки форма і зміст позовної заяви не відповідає вимогам ЦПК України. Засуджена ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не встановив та не усунув зазначених порушень, а його рішення є незаконним та необґрунтованим.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував ст. 75 КК України, а апеляційний суд необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Зокрема, указує на те, що ОСОБА_1 вчинила злочин середньої тяжкості, раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, свою вину не визнала, офіційно не працює, не відшкодувала завдану шкоду, вчинила злочин щодо особи похилого віку, а тому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є несправедливим внаслідок м'якості. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог ст. 419 КПК України не надав відповіді на всі доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконного застосування положень ст. 75 КК України.

Заперечень на касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, -

Кривошея Я.В. від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні висловив доводи про обґрунтованість касаційної скарги прокурора і просив її задовольнити, вважав касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі засудженої, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

Так, на підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності її вини у заподіянні ОСОБА_4 тілесного ушкодження середньої тяжкості, суд обґрунтовано послався, у тому числі, на: показання потерпілої ОСОБА_3 про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1; показання свідка ОСОБА_5, яка була очевидцем вчинення кримінального правопорушення, а саме завдання ОСОБА_1 ударів палицею її сестрі ОСОБА_3 по голові та рукам; показання свідка ОСОБА_6 про те, що 22 червня 2015 року від неї ОСОБА_3 викликали швидку медичну допомогу, у потерпілої були наявні ушкодження на голові та лівій руці; дані, які містяться в протоколах слідчого експерименту від 12 серпня 2015 року за участю ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, в ході якого вони показали на місці механізм заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій; висновки додаткових судово-медичних експертиз від 08 вересня 2015 року № 118-БГ/15 та від 08 вересня 2015 року

№ 117-БГ/15 про те, що механізм спричинення тілесних ушкоджень за обставин зазначених під час слідчого експерименту відповідно потерпілою ОСОБА_3 та свідком ОСОБА_5 не суперечить судово-медичним даним по механізму їх виникнення; показання експерта ОСОБА_7 про відсутність рентгенівського знімку під час огляду потерпілої ОСОБА_3 та наявність у останньої синця на поверхні лівої руки.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції також безпосередньо дослідив та оцінив з точки зору належності, допустимості, достовірності та обґрунтовано врахував висновок повторної судово-медичної експертизи від 27 травня 2016 року

№ 2529-ая/16 про наявність у ОСОБА_3 закритого перелому V п'ясткової кістки лівої кисті зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості,які спричинили тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів (більше 21 дня).

Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначеного кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 122 ч. 1 КК України. При цьомусуд оцінив докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин доводи засудженої щодо порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання про доведеність її вини у вчиненні інкримінованого їй злочину є безпідставними.

Доводи засудженої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та порушення її права на захист також є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.

Згідно зі ст. 338 ч. 1 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Із витягу з кримінального провадження № 12015220220000403 від 30 липня

2015 року вбачається, що зазначене кримінальне провадження внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 23 червня 2015 року за фактом завдання ОСОБА_1 ОСОБА_3 двох ударів палицею по голові, трьох ударів по лівій верхній кінцівці та двох ударів по тулубу, чим останній було спричинено тілесні ушкодження.

Згідно з обвинувальним актом, затвердженим 14 вересня 2015 року, ОСОБА_1 обвинувачувалася у заподіянні ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, за ст. 125 ч. 2 КК України.

В ході допиту в судовому засіданні від 16 жовтня 2015 року потерпіла ОСОБА_3 повідомила суду першої інстанції про те, що засуджена також завдала їй три удари палицею по лівій руці. У подальшому представником потерпілої ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_8 з дотриманням вимог ст. 290 КПК України відкрито сторонам кримінального провадження додаткові матеріали, у томі числі виписку з медичної картки № 3460 та рентгенівський знімок, і надано доступ до них.

06 квітня 2016 року за клопотанням сторони обвинувачення суд першої інстанції призначив у кримінальному провадженні повторну судово-медичну експертизу, згідно з висновком якої від 27 травня 2016 року № 2529-ая/16 у ОСОБА_3 наявний закритий перелом V п'ясткової кістки лівої кисті зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості,які спричинили тривалий розлад здоров'я понад трьох тижнів (більше 21 дня).

Зміну обвинувачення прокурором здійснено з дотриманням вимог статей 338, 341 КПК України. Обвинувальний акт, затверджений 20 грудня 2016 року, з формулюванням зміненого обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КК України долучено до матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні від 12 січня 2017 року та відкладено розгляд справи для надання обвинуваченій та її захиснику можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення.

Клопотання захисту про долучення до матеріалів кримінального провадження документів, які характеризують особу потерпілої, та про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи суд першої інстанції розглянув з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та відмовив у їх задоволенні через необґрунтованість.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини

ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, та правильність кваліфікації її дій.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_3 подано у передбаченому ст. 128 КПК України порядку до початку судового розгляду, у якому вона заявила, що суспільно небезпечним діянням їй заподіяно матеріальну шкоду в сумі 3 025 гривень 85 копійок у вигляді витрат на лікарські засоби під час проходження стаціонарного лікування в неврологічному відділені та моральну шкоду в сумі 5 000 гривень, оскільки заподіяними тілесними ушкодженнями було порушено її звичний образ життя і значний час вона витратила на лікування.

Рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 зазначених сум на відшкодування матеріальної та моральної шкоди ґрунтується на вимогах статей 128,129 КПК України, статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України та є вмотивованим, а тому доводи касаційної скарги засудженої

ОСОБА_1 в цій частині безпідставні.

Що стосується доводів касаційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ст. 75 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м'якості, то вони також є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У ст. 75 ч. 1 КК України встановлено, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При призначені покарання ОСОБА_1 за ст. 122 ч. 1 КК України суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують її покарання.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу ОСОБА_1, яка не судима на підставі ст. 89 КК України, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_9, 2006 року народження, доглядає за хворим батьком. Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та звільнив її від відбування покарання з випробуванням.

Покарання, призначене ОСОБА_1, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження нових злочинів, воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Розглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора та обвинуваченої ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції їх доводи, які аналогічні доводам касаційних скарг,перевірив і визнав безпідставними, своє рішення належним чином мотивував та зазначив підстави, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, також не виявлено.

Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - Кривошея Я.В. не знаходить.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

ухвалив:

Вирок Богодухівського районного суду Харківської області від 24 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 03 травня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, - Кривошея Я.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

В.В. Наставний О.П. Марчук О.П. Могильний