Постанова

Іменем України

11 червня 2020 року

м. Київ

справа № 369/4594/14-к

провадження № 51-4519 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Маринича В.К.,

суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,

прокурорів Піх Ю.Г., Черкашина І.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,

захисника Пасіки К.Г.,

представника потерпілої Луценка В.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Пасіки К.Г. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110200000031, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ахтубінська Астраханської області Російської Федерації, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 ),

у вчиненні злочинів, передбачених п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року засуджено ОСОБА_1 за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією майна. Засуджено ОСОБА_2 за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією майна.

Відповідно до вироку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 01:30, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3 , увійшовши в його довіру, прибули до місця проживання останнього, що на АДРЕСА_3 , де під час вживання алкогольних напоїв намагались підсипати ОСОБА_3 у алкоголь таблетки «Барбовал» для відключення свідомості потерпілого, що їм не вдалось зробити.

В подальшому, перебуваючи в приміщенні вказаного будинку, близько 05:40, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здійснили розбійний напад на ОСОБА_3 , в ході якого ОСОБА_1 завдав потерпілому в лобову частину голови один удар пляшкою з-під вина, від чого той втратив свідомість, після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали обшукувати будинок.

Коли ОСОБА_3 опритомнів й почав захищати своє майно, ОСОБА_1 завдав йому один удар рукою по тулубу та почав тримати руки, при цьому ОСОБА_2 почав завдавати ОСОБА_3 удари пляшкою з-під шампанського по голові, від яких останній впав на підлогу. У той час коли ОСОБА_3 намагався підвестися, ОСОБА_1 схопив знайдений на місці ніж, яким завдав ударів в передню праву частину тіла ОСОБА_3 , ОСОБА_2 також схопив знайдений на місці ніж, яким завдав ударів у ліву частину шиї потерпілого. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року апеляційну скаргу захисника Пасіки К.Г. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року - без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Пасіка К.Г. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує про допущені судами істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, про невідповідність висновків судів, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, що суттєво впливає на доведеність винуватості засуджених та кваліфікацію їх дій. При цьому зазначає, що судом допущено неповноту судового розгляду, безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про допит свідків, не перевірено заяв засуджених про застосування щодо них психологічного та фізичного тиску під час досудового розслідування. Наголошує, що огляд місця події, огляд трупу та слідчі експерименти проведено з грубим порушенням вимог процесуального законодавства, а тому такі докази є недопустимими, а відеозапис перебігу слідчих експериментів сфабриковано. При цьому зазначає про відсутність належного дозволу власника приміщення на проведення таких слідчих дій. Крім того вказує, що стороні захисту заяву ОСОБА_5 у порядку ст. 290 КПК України відкрито не було, а вказаного свідка судом так і не допитано. На переконання захисника стороною обвинувачення не надано об`єктивних доказів наявності змови між засудженими щодо спільного вчинення злочинів, а дії ОСОБА_1 кваліфіковано неправильно, оскільки останній діяв явно перевищуючи межі необхідної оборони внаслідок неправомірних дій потерпілого. При цьому стороною обвинувачення не надано доказів причетності ОСОБА_2 до вчинення вбивства та розбою, версію засуджених про обставини справи не спростовано, враховуючи, що всі цінні речі та побутова техніка залишились в будинку. Вказує, що матеріали кримінального провадження не містять даних щодо перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а тому така обтяжуюча обставина має бути виключена із судових рішень. На думку захисника вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор Черкашин І.В. у письмових запереченнях на касаційну скаргу захисника Пасіки К.Г. вказує про необґрунтованість та надуманість такої скарги, просить залишити її без задоволення.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Пасіка К.Г. підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити. Прокурор Черкашин І.В. та представник потерпілої Луценко В.А. заперечували щодо задоволення касаційної скарги, просили судові рішення залишити без зміни. Прокурор Піх Ю.Г., вказуючи про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам процесуального закону, вважає, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі захисник вказує про незаконність ухвали апеляційного суду, оскільки така ухвала постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Колегія суддів такі доводи касаційної скарги захисника вважає обґрунтованими з огляду на наступне.

Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд апеляційної інстанції має перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, що передбачає оцінку його відповідності нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам справи, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.

Крім того, згідно з вимогами ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції, зокрема, мають бути проаналізовані всі доводи апеляції, на кожен з яких надано вичерпну відповідь та наведено детальні мотиви прийнятого рішення. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду зазначаються підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, на переконання колегії суддів, під час розгляду кримінального провадження в порядку апеляційної процедури апеляційний суд вказаних вимог закону не дотримався.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, захисник Пасіка К.Г. у своїй апеляційній скарзі на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 жовтня 2018 року, окрім інших доводів, вказував, що під час розгляду кримінального провадження місцевим судом не надано відповідної оцінки та не проведено належної перевірки неодноразових заяв засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про неправомірні дії працівників міліції щодо них, здійснення психологічного та фізичного тиску з метою отримання зізнавальних показань.

Відповідно до п. 1 ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), а також ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною.

Виходячи із положень ст. 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за ст. 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року) та у справі «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.

Тобто практика ЄСПЛ свідчить про те, що забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів слідства шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень конституційних прав людини - це прямий обов`язок держави в особі її відповідних органів.

Про здійснення недозволених методів слідства засуджений ОСОБА_1 та захисник Пасіка К.Г. вказували на стадії апеляційного розгляду кримінального провадження, а також наголосили і в ході касаційного розгляду, зазначивши, що неодноразові заяви про застосування під час досудового розслідування психологічного та фізичного тиску залишились без процесуальної уваги як прокурора, так і суду.

Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника Пасіки К.Г., вказані доводи взагалі проігнорував та жодної відповіді на них у своїй ухвалі не надав, чим грубо порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначених у частині 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

На переконання колегії суддів, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, оскільки таку ухвалу постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для її скасування.

Таким чином, касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд повинен, використовуючи усі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника, надати на них вмотивовану та вичерпну відповідь.

Що стосується інших доводів, наведених у касаційній скарзі захисника Пасіки К.Г., на такі доводи апеляційний суд має звернути увагу під час нового розгляду кримінального провадження, та, враховуючи викладене, постановити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника Пасіки Костянтина Григоровича в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 червня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

В.К. Маринич А.М. Макаровець Н.О. Марчук