Постанова

іменем України

07 липня 2020 року

м. Київ

справа №755/12651/15-к

провадження № 51-4001км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої КретГ. Р.,

суддів Григор'євої І. В., Шевченко Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,

прокурора Матолич М. Р.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року укримінальному провадженні щодо

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Арциза Одеської області, жителя АДРЕСА_1 ),

засудженого завчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вирокомДніпровського районного суду м. Києва від 22 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання увидіштрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_2 звільнено від призначеного покарання за ч. 2 ст. 125 КК у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у провадженні.

Київський апеляційний суд ухвалою від 01липня 2019 року апеляційну скаргу захисника Фесенка С. І. в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишив без задоволення, а вказаний вирок - без змін.

Суд визнав ОСОБА_2 винуватим у заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Як установив суд, 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 близько 12:44 біля будинку № 6 на вул. Краківській у м. Києвіна ґрунті неприязних відносин умисно ОСОБА_3 рукою вобличчя,подолавши таким чином опір зі сторони потерпілого, а потім продовжив завдавати йому ударів в обличчя, чим заподіявлегкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній ОСОБА_4 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що апеляційний суд не дав відповідей на всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, залишив поза увагою допущені місцевим судом порушення, зокрема відсутність у матеріалах провадження доказів наявності у потерпілого тілесних ушкоджень. Вважає, що вирок не відповідає вимогам ст. 374 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Також зазначає, що безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, а ухвала апеляційного суду не узгоджується з вимогами статей 370, 419 КПК.

У доповненнях до касаційної скарги засуджений вказує, що судом неправильно оцінені докази, що покладені в основу вироку, з точки зору вимог статей 86,94 КПК, зокрема, зазначає, що DVD-R диск, на якому зафіксовано події, що мали місце 31 грудня 2014 року, та висновок судово-медичного експерта № 482/Е від 16 березня 2015 року є недопустимими доказами.

Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції потерпілий та прокурор заперечували проти задоволення касаційних вимог засудженого.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі статтями 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою; у ній має бути зазначено мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення зазначаються підстави, на яких її було визнано необґрунтованою.

Суд касаційної інстанції, керуючись ст. 433 КПК, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин, дійшов висновку, що при постановленні оспорюваної ухвали істотних порушень вимог закону допущено не було.

Так, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок за апеляційною скаргою захисника Фесенка С. І. в інтересах ОСОБА_2 , встановив, що висновок місцевого суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на зібраних у справі й безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказах,оцінених відповідно до ст. 94 КПК.

Усупереч твердженням, викладеним у касаційній скарзі, апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту щодо незаконності засудження ОСОБА_2 ,у своєму рішенні навів і проаналізував зміст конкретних доказів, покладених в основу обвинувального вироку, зокрема: показань потерпілого ОСОБА_1 , в яких він наполягав на тому, що 31 грудня 2014 року ОСОБА_2 завдав йому трьох ударів рукою в ділянку голови та обличчя; ОСОБА_5 , яка підтвердила показання потерпілого та повідомила, що бачила у нього кров на обличчі та розбиту губу; свідка ОСОБА_6 , яка є судово-медичним експертом та підтвердила висновок № 482/Е, а також проаналізувала фактичні дані, що містяться в протоколі перегляду відеозапису з камер спостереження від 18 лютого 2015 року та на самому диску з відеозаписом; протоколу перегляду відеозапису з камер спостереження від 18 лютого 2015 року; висновку експерта № 482/Е від 05-16 березня 2015 року, висновку експерта № 19/18-33Ф від 22 травня 2015 року, а також інших письмових доказів. Переконавшись у тому, що місцевий суд упродовж проведення слідства виконав вимоги ст. 91 КПК і правильно встановив фактичні обставини справи, апеляційний суд відповідно до цих обставин обґрунтовано погодився з кваліфікацією діяння за ч. 2 ст. 125 КК.

З огляду на доведеність обвинувачення та відсутність порушень при формуванні доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність постановленого обвинувального вироку та відсутність правових підстав для виправдання ОСОБА_2 .

Не залишилися без оцінки та відповіді апеляційного суду доводи захисника щодо визнання недопустимими ряду доказів, зокрема протоколу перегляду відеозапису з камер спостереження від 18 лютого 2015 року та диску з камер відеоспостереження, довідки Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги № 8982. Перевіривши наведені доводи, згаданий суд правильно зазначив, що оспорювані докази зібрані відповідно до вимог КПК та є належними і допустимими.

Також предметом перегляду були доводи сторони захисту про неконкретність пред`явленого обвинувачення, на що суд обґрунтовано зазначив, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, а саме містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і частини статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а також обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Тобто подію кримінального правопорушення з вказівкою на час, місце та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, форму вини, мотив злочину викладено чітко й конкретизовано.

Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і доводи сторони захисту про те, що судом не взято до уваги висновку спеціаліста від 14 листопада 2018 року№ 417/18, оскільки 07 грудня 2018 року в судовому засіданні суду першої інстанції зазначений висновок було долучено до матеріалів кримінального провадження. При цьому місцевий суд у вироку правильно зазначив про те, що висновок спеціаліста № 417/18 жодним чином не спростовує висновку експерта № 482/Е, а лише вказує про наявність в останньому граматичних помилок і описок та жодним чином не свідчить про неправильність цього висновку.

Безпідставними є і твердження сторони захисту про помилкове неврахування судом висновку експерта від 18 лютого - 02 березня 2015 року№ 331/Е, який не співпадає за своїм змістом з висновком цього ж експерта № 482/Е, оскільки експерт ОСОБА_6 повідомила 07 грудня 2018 року в судовому засіданні, що висновок експерта від 05 - 16 березня 2015 року№ 482/Е - це новий висновок, який було сформовано в результаті огляду потерпілого та з урахування наданих органами досудового розслідування документів (т. 4,а.п. 36-48).

Крім того, суд розглянувй інші доводизахисника в апеляційній скарзі, які за суттю аналогічні викладеним у касаційній скарзі, і вмотивовано з наведенням аргументів, що ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження, визнав ці доводи неспроможними. Посилання засудженого на протилежне є непереконливими, не викликають сумнівів у законності оспорюваної ухвали, тому їх не можна вважатидостатніми для скасування вказаного рішення.

Також апеляційний суд розглянув клопотання сторони захисту про проведення повторної комплексної судово-медичної експертизи і, вислухавши думку учасників процесу, не знайшов підстав для його задоволення.

Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419 КПК.

Твердження ОСОБА_2 про недопустимість висновку експерта від 16 березня 2015 року № 482/Е через порушення процесуального порядку отримання медичних документів є безпідставними. За змістом статей 159-166 КПК порядок тимчасового доступу до речей і документів передбачений у випадках коли особа, у володінні якої перебувають такі речі та документи, обмежує можливість сторони кримінального провадження ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити (здійснити їх виїмку). Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий добровільно надав медичну документацію для проведення експертизи, з`явився на огляд до експерта, що виключає необхідність отримання ухвали слідчого судді в порядку глави 15 КПК.

Що стосується доводів засудженого про відсутність уматеріалах провадження медичної документації, на підставі якої було зроблено висновок експерта від 16 березня 2015 року№ 482/Е, то відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові об`єднаної палати від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17; провадження № 51-218кмо19),це не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК, не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом і скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень,якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.

ОСОБА_7 пронедопустимість DVD-R диска, на якому зафіксовано подію кримінального правопорушення, з огляду на те, що на експертизу передавався не той диск, який міститься в матеріалах провадження, є неприйнятними. Як убачається з матеріалів провадження, експерту для проведення експертизи надано диск, на якому зафіксовано подію, що мала місце 31 грудня 2014 року, що не оскаржується в касаційній скарзі ОСОБА_2 . На підставі наданих даних експерт дійшов висновку, що файли відеомонтажу не містять.Вказаний диск переглядався у судовому засіданні, при цьому потерпілий та свідок підтвердили зафіксовані на ньому події та участь у них ОСОБА_2 . За змістом ст. 99 КПК інформація, відображена на диску, не є оригіналом документа, а лише його дублікатом та визнається судом як оригінал документа у випадку отримання в порядку, передбаченому законом. При цьому закон не обмежує сторону кримінального провадження визначеною кількістю дублікатів документа, які вона може виготовити. Зазначена позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року (справа № 161/5306/16-к).

Істотних порушень норм права, які були би безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, про що йдеться в касаційній скарзі, при розгляді кримінального провадження Судом не встановлено.

Тому подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433,434,436,441,442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 01 липня 2019 року укримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет І. В. Григор'єва Т. В. Шевченко