Постанова

іменем України

7 липня 2020 року

м. Київ

справа № 640/8977/14-к

провадження № 51-1214км20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Короля В.В.,

суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Кулініч К.С.,

прокурора Гошовської Ю.М.,

захисника Тихоненкова Д.А.

(в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тихоненкова Д.А. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014220000000343, за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, без постійного місця проживання, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 294 Кримінального кодексу України (далі - КК);

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Тбілісі (Грузія), жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року:

ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 294 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 294 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю один рік і покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , судові рішення щодо яких не оскаржуються.

Також вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без змін.

Згідно з вироком ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано винуватими у тому, що вони, а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , перебуваючи на майдані Свободи у м. Харкові, де брали участь у проросійському мітингу, який розпочався 7 квітня 2014 року приблизно о 22-й год., піддавшись на заклики особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та інших осіб, матеріали щодо яких виділено в окремі провадження, діючи усвідомлено, з метою грубого порушення громадського порядку та порядку управління державних установ - Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради, приміщення яких розташовані в будівлі № 64 на вул. Сумській у м. Харкові, з метою дестабілізації обстановки в Харківській області вирішили взяти активну участь у масових заворушеннях, спрямованих на вчинення перепон у реалізації владних повноважень цих державних установ, що супроводжувались захопленням вказаної будівлі.

Так, під час мітингу особи у кількості не менш ніж 100 осіб, які брали у ньому участь, піддавшись закликам особи, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, та інших осіб, матеріали щодо яких виділено в окремі провадження, до активних протиправних дій, розпочали масові заворушення, а саме, не зважаючи на законні вимоги представників влади не вдаватись до насильницьких дій, діючи узгоджено, відповідно до виниклого внаслідок протиправних закликів єдиного умислу, спрямованого на здійснення масових заворушень, почали завдавати удари палицями та кидати у двері і вікна будівлі на вул. Сумській, 64 у м. Харкові каміння, дошки та інші предмети, а також кидати каміння, дошки, світло-шумові гранати, вибухові пакети та здійснювати постріли з невстановленої травматичної зброї у бік співробітників правоохоронних органів, які виконували службові обов`язки з охорони зазначеної будівлі.

Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, учасники масових заворушень та інші особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, з метою подолання опору співробітників правоохоронних органів запалили перед входом до вказаної будівлі автомобільні покришки та, кинувши декілька пляшок із запальною сумішшю, підпалили розміщені у цьому будинку чотири кабінети. Від пожежі приміщення будівлі почали задимлюватись, внаслідок чого дим завдав шкоди здоров`ю курсовому офіцеру Академії внутрішніх військ МВС України ОСОБА_6 , який виконував службові обов`язки з охорони будівлі і громадського порядку та отримав легкі тілесні ушкодження за ознакою короткочасного розладу здоров`я у вигляді отруєння чадним газом легкого ступеня.

Надалі вищевказані агресивно налаштовані учасники масових заворушень, у тому числі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , не припиняючи своїх протиправних дій, спрямованих на вчинення масових заворушень та захоплення будівлі, у якій розташовані Харківська обласна державна адміністрація і Харківська обласна рада, увірвавшись до приміщення будівлі та захопивши його, розмістились групами на всіх поверхах.

8 квітня 2014 року о 07-й год. 30 хв. працівниками міліції в ході проведених заходів приміщення Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради було звільнено, а ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, затримано безпосередньо на місці скоєння злочину, тобто в приміщеннях будівлі, розташованої за адресою: вул. Сумська, 64, м. Харків .

У ході вказаних масових заворушень співробітникам правоохоронних органів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 учасниками цих заворушень було заподіяно легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 - численні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень.

Також під час масових заворушень було пошкоджено майно та завдано матеріальної шкоди таким установам і організаціям: Обласному комунальному виробничо-експлуатаційному підприємству «Держпром», на балансі якого перебуває будівля на вул. Сумській, 64 у м. Харкові, на загальну суму

139 993,02 грн; Харківській обласній державній адміністрації, приміщення якої розташовані в зазначеній будівлі, на загальну суму 186 369,10 грн; Харківській обласній раді, приміщення якої розташовані в даній будівлі, на загальну суму 11 786,50 грн; Академії внутрішніх справ МВС України, особовий склад якої захищав вказану будівлю, на загальну суму 21 133,86 грн.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 294 КК, - активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались захопленням будівлі.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Тихоненков Д.А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). На думку захисника, в кримінальному провадженні відсутні докази, які би підтверджували винуватість його підзахисних у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК. При цьому зазначає, що, ухвалюючи вирок, суд виключив з обвинувачення активну особисту участь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у масових заворушеннях, з чим також погодилася колегія суддів апеляційного суду. Вважає, що всупереч вимогам статей 8, 9, 94 КПК під час дослідження доказів суд, на його думку, був упередженим та несправедливим, що призвело до порушення засад законності та верховенства права й до ухвалення незаконного і необґрунтованого вироку. Крім того, захисник вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 404, 419 КПК, посилаючись на те, що судом не виправлено помилок суду першої інстанції, в ухвалі не наведено вичерпних відповідей та не зазначено підстав, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, а лише повністю процитовано вирок.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Гошовська Ю.М. вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила судові рішення залишити без зміни.

Захисник Тихоненков Д.А. просив задовольнити його касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника Тихоненкова Д.А. та прокурора Гошовської Ю.М., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає на таких підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник Тихоненков Д.А., надаючи власну оцінку доказам, по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.

Разом із тим висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 294 КК, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1

ст. 94 КПК.

Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину на підставі аналізу показань потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , котрі забезпечували охорону громадського порядку та розповіли про обставини, за яких учасники масових заворушень захопили будівлю,у якій розташовані приміщення Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради; даних, що містились у протоколах огляду місця події, огляду предметів, на компакт-дисках із відеозаписами, які оглянуто в судовому засіданні та зміст яких наведено у вироку; інших досліджених доказів.

Крім того, суд дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , які пояснювали, що 7 квітня 2014 року приблизно о 21-й год. ОСОБА_2 залишився у них вдома ночувати та пішов вранці, при цьому правильно зазначив, що ці показання вказують на перебування останнього 7 квітня 2014 року на мітингу поблизу будівлі, у якій розташовані Харківська обласна державна адміністрація і Харківська обласна рада, а також не спростовують перебування його вранці наступного дня в будівлі до її звільнення працівниками міліції, що свідчить про те, щоОСОБА_2 приєднався до незаконних масових заворушень, які супроводжувались захопленням будівлі.

Водночас наведені обставини, як зазначив суд, підтверджено даними оператора мобільного зв`язку, згідно з якими ОСОБА_2 7 квітня 2014 року перебував на мітингу поблизу будівлі, в якій розташовані Харківська обласна державна адміністрація і Харківська обласна рада, а вранці 8 квітня 2014 року, коли будівля була незаконно захоплена та контролювалась натовпом, знаходився

о 06:26:53 неподалік неї та в подальшому був затриманий безпосередньо на місці злочину, тобто в приміщенні захопленої будівлі до звільнення її працівниками міліції 8 квітня 2014 року о 07:30.

Отже, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та у відповідності до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у масових заворушеннях.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Водночас колегія суддів не погоджується із доводами касаційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції виключив з обвинувачення активну особисту участь у масових заворушеннях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому, як вважає захисник, в їхніх діях відсутній склад злочину.

Так, зі змісту вироку вбачається, що суд першої інстанції виключив з обвинувачення активну участь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особами, погромами, підпалами, знищенням майна, опором представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувалися як зброя, кваліфікувавши їхні дії як активну участь у масових заворушеннях, що супроводжувались захопленням будівлі.

Диспозицією ст. 294 КК передбачено різні форми об`єктивної сторони цього злочину. Виключення з обвинувачення таких дій, в яких виражаються масові заворушення (насильство над особами, погроми, підпали, знищення майна, опір представникам влади із застосуванням зброї та інших предметів, які використовувалися як зброя), не вказує на відсутність підстави для кримінальної відповідальності, оскільки активна участь у масових заворушеннях, що супроводжувались захопленням будівель або споруд, також охоплюється складом злочину за ст. 294 КК та є однією із форм його об`єктивної сторони.

Отже, у даному випадку судом першої інстанції фактично уточнено обвинувачення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом звуження кола інкримінованих їм дій.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 294 КК кваліфіковано судом правильно, а покарання призначено їм з дотриманням вимог статей 50, 65 КК.

Суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний розгляд з дотриманням вимог, передбачених статтями 370, 404, 405 КПК, при цьому відповідно до положень ст. 419 КПК перевірив усі доводи апеляційних скарг обвинуваченихОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які аналогічні доводам касаційної скарги їхнього захисника, надавшина кожний із них вичерпні відповіді,а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався. З наведеними в ухвалі апеляційного суду підставами, з яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими, погоджується й колегія суддів касаційного суду.

Зокрема, на спростування доводів обвинуваченого ОСОБА_2 про його непричетність до участі у масових заворушеннях суд апеляційної інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення ХА № 030393

від 8 квітня 2014 року, складений щодо ОСОБА_2 за ст. 185 КУпАП, згідно з яким 8 квітня 2014 року він, перебуваючи на вул. Сумській, 64 у м. Харкові, здійснив непокору працівникам міліції. Підтвердженням цього факту є свідчення оперуповноваженого Фрунзенського РВ Глущенка А. В. , надані під час судового засідання в суді першої інстанції, відповідно до яких останній був залучений 7 квітня 2014 року для охорони громадського порядку біля будівлі Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради, а після звільнення будівлі ним було складено рапорт щодо затриманого ОСОБА_2 , який перебував у захопленій будівлі та чинив опір працівникам міліції.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про відсутність доказів його участі у масових заворушеннях апеляційний суд перевірив, правильно визнавши безпідставними й такими, що спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення ХА № 030394 від 8 квітня 2014 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП, згідно з яким 8 квітня 2014 року він здійснив непокору працівникам міліції за адресою: вул. Сумська, 64, м. Харків.

Також апеляційний суд вказав на протокол огляду відеозапису, з якого вбачається присутність 8 квітня 2014 року в будівлі Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради ОСОБА_1 , який жестикулював та надавав вказівки чоловікам у масках.

Водночас доводи ОСОБА_1 про те, що до будівлі Харківської обласної державної адміністрації і Харківської обласної ради він потрапив безперешкодно та законно, судом апеляційної інстанції обґрунтовано оцінено критично, при цьому зазначено, що обвинувачений не міг не розуміти, що сам собою візит до зазначеної будівлі о першій годині ночі не може вважатися цілком правомірним, оскільки це є явним порушенням пропускного режиму.

Поряд з тим колегія суддів апеляційного суду також правильно зазначила, що жестикуляція та надання вказівок з боку ОСОБА_1 на місці події спростовує твердження обвинуваченого про його перебування з цікавості, а свідчить про активну участь останнього в масових заворушеннях.

Крім того, не вбачається й порушень апеляційним судом вимог ст. 404 КПК, на які формально посилається у касаційній скарзі захисник. До того ж він не обґрунтовує та не зазначає, яким чином апеляційний суд порушив вимоги вказаної ним норми закону.

Отже, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

А тому касаційну скаргу захисника Тихоненкова Д.А. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

у х в а л и в:

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 3 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника Тихоненкова Д.А. в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

С у д д і:

В.В. Король А.М. Макаровець Н.О. Марчук