Історія справи

Постанова 05 червня 2025 року м. Київ справа № 1-1048/11 провадження № 51-1168 ск 18 Суддя Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 , стосовно якого кримінальну справу в частині обвинувачення за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України закрито, на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2025 року,

установив:

Як убачається зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень, ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 грудня 2024 року, під час судового розгляду, при вирішенні інших питань, зокрема, задоволено клопотання підсудного ОСОБА_3 та кримінальне провадження у частині обвинувачення ОСОБА_2 та інших осіб за ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року у зв`язку з відсутністю складу злочину внаслідок декриміналізації відповідного діяння.

Апеляційний суд в ухвалі від 01 травня 2025 року, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначив, що рішення суду про закриття кримінальної справи у вказаній частині є законним, обґрунтованим та відповідає чинному законодавству, а також вказав на відсутність підстав для постановлення виправдувального вироку, оскільки діяння втратило кримінальну караність унаслідок змін законодавства, а не внаслідок встановленої відсутності вини обвинувачених.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування оскаржених судових рішень та направлення справи до Хортицького районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду у цій частині.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції про закриття кримінальної справи у зв`язку з декриміналізацією, оскільки вважає свої дії законними та бажає довести свою невинуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Однак, касаційна скарга ОСОБА_2 не може бути прийнята до розгляду, з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційних скарг повинен відповідати вимогам, зазначеним у статті 350 цього Кодексу, відповідно до яких у скарзі, крім іншого, зазначаються вказівки на те, у чому саме полягає незаконність судових рішень та доводи на обґрунтування такої позиції, а також прохання особи, яка подає скаргу.

Тобто, скаржник має вказати на конкретні істотні порушення кримінально-процесуального закону, що є підставами для скасування судових рішень, які, на його думку, допущенні судами першої та апеляційної інстанцій при постановлені цих рішень, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Відповідно до норм ст. 398 КПК України 1960 року, підставами для скасування або зміни вироку, ухвали, постанови є, зокрема, істотні порушення кримінально-процесуального закону, які, відповідно до положень ст. 370 КПК України 1960 року, перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо наявні підстави, передбачені пунктами 1-13 цієї статті.

Касаційна скарга ОСОБА_2 не відповідає вказаним вимогам кримінально-процесуального закону.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Проте, він не наводить у касаційній скарзі належного обґрунтування з посиланням на норми процесуального закону, які конкретно порушення допустив суд першої інстанції при розгляді кримінальної справи щодо нього та інших осіб, з огляду на положення статей 370 КПК України 1960 року.

Також, у касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування незаконності ухвали апеляційного суду із зазначенням конкретного порушення норм матеріального чи процесуального права. Замість цього міститься лише посилання на ч. 2 ст. 6 КПК України 1960 року, яку він вважає такою, що виключає можливість застосування судом першої інстанції п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Кодексу.

По-перше, ч. 2 ст. 6 КПК України 1960 року, на яку помилково посилається ОСОБА_2 , виключено на підставі Закону N 2670-III від 12 липня 2001 року.

По-друге, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року, кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю, а згідно з ч. 3 ст. 6 КПК України 1960 року, якщо обставини, зазначені в пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті, виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і постановляє виправдувальний вирок.

Тобто, зазначені норми закону передбачають, що кримінальна справа підлягає закриттю, зокрема, за відсутністю в діянні складу злочину - п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року, але, якщо така обставина встановлюється під час судового розгляду, суд відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Кодексу постановляє виправдувальний вирок.

Норма закону (п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України 1960 року), яку у цій справі застосував суд, стосується випадків, коли особи не підлягають кримінальній відповідальності через те, що вчинене ними перестало бути злочином.

Тобто, незалежно від того, чи йдеться про відсутність складу злочину, чи про декриміналізацію даного діяння, кримінальне провадження, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, підлягало б закриттю.

Крім того, положеннями ч. 2 ст. 350 КПК України 1960 року передбачено, що при обґрунтуванні, необхідності зміни чи скасування судових рішень скарга повинна містити посилання на відповідні аркуші справи, проте такі посилання у касаційній скарзі ОСОБА_2 відсутні.

Зокрема, він не вказує, які доводи його апеляційної скарги з доповненнями, не були розглянуті апеляційними судом та які залишені без належної оцінки.

Отже, зазначені недоліки є перешкодою для вирішення питання про витребування справи стосовно ОСОБА_2 .

З урахуванням наведеного, справа може бути витребувана для її перегляду в касаційному порядку лише за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і повторного звернення до касаційного суду в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 386 КПК України 1960 року, або протягом місяця з дня отримання цієї постанови.

При повторному зверненні до суду касаційної інстанції особа, яка подала касаційну скаргу, повинна підтвердити, що цей строк не пропущено.

Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, суддя

ухвалив:

Відмовити у витребуванні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 за його касаційною скаргою на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2024 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 01 травня 2025 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1