ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11025/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клименко Ірини Ярославівни на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (Агрикова О.В., Козир Т.П., Чорногуз М.Г.) та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 (Баранов Д.О.) у справі №910/11025/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Клименко Ірини Ярославівни до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про визнання незаконним рішенням та стягнення 484 258,68 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Фізична особа-підприємець Клименко Ірина Ярославівна (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - Відповідач) про визнання незаконним рішенням та стягнення 484 258,68 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неправомірно відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна №10-1301-16-00021 від 20.06.2016 з тих підстав, що Позивачем не було надано всі необхідні документи для такої виплати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки Позивач повинен був надати Відповідачу докази, що підтверджують вартість всіх товарів в обороті, які знаходилися у магазині станом на дату страхового випадку, що є необхідним для визначення розміру страхового відшкодування (а також необхідним для визначення розміру пропорційності зобов`язань страховика), однак, Позивачем було відмовлено Відповідачу у наданні вказаних документів (актів інвентаризації), тому суд дійшов висновку в недоведеності позовних вимог.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 залишено без змін з тих же підстав.

6. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп.20.1.9, пп.44.1, пп.296.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено ведення Позивачем податкового обліку, який має бути підтверджений первинними документами, а тому є обґрунтованою вимога Відповідача про надання акту інвентаризації майна на момент настання страхового випадку саме для встановлення розміру страхового відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову та рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не застосовано до спірних правовідносин частину 1 статті 2 цього Закону, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про те, що Позивач зобов`язаний проводити інвентаризацію і, відповідно, подавати результати проведення такої Відповідачу.

9. Суд апеляційної інстанції, з посиланням на підпункт 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, пункт 44.1 статті 40 ПК України, безпідставно відхилив доводи Позивача про те, що чинне законодавство в сфері бухгалтерського обліку та податкової звітності не передбачає обов`язку фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування вести книги обліку розрахункових операцій, складати товарно-грошові звіти з усіма документами, проводити інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей.

10. Суди дійшли неправильного висновку, що гіроскутери є вуличними транспортними засобами, а тому були безпідставно включені Позивачем в розрахунок збитків для визначення вартості страхового відшкодування.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

11. Доводи касаційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству України, а прохання Відповідача надати акт інвентаризації є законне, обґрунтоване та відповідає нормам чинного законодавства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Відповідачем (Страховик) та Позивачем (Страхувальник) 20.06.2016 укладено договір добровільного страхування майна №10-1301-16-00021, предметом якого (з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.09.2016) є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: рухомим майном - касовий апарат, загальною вартістю 1 000,00 грн; товари в обороті: комп`ютерна, офісна техніка, мобільні телефони та комплектуючі до них, балансова вартість яких складає більше 200,00 грн за одиницю, на загальну суму 350 000,00 грн.

Загальна страхова сума за договором становить 367 000,00 грн (п. 3.5 договору).

Пунктом 2.2 договору визначено випадки, внаслідок настання яких Страхувальнику підлягають відшкодуванню збитки.

Згідно з пунктом 7.1 договору виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов цього договору, Правил страхування та законодавства України, на підставі заяви Страхувальника або Вигодонабувача про виплату страхового відшкодування та страхового акту.

Пунктом 8.1 договору визначено, що для виплати страхового відшкодування Страхувальник повинен надати наступні документи: письмове повідомлення про настання страхового випадку; копію договору страхування; копію свідоцтва про реєстрацію Страхувальника - юридичної особи; копію паспорта Страхувальника - фізичної особи; копію ідентифікаційного номера Страхувальника - фізичної особи; копію документів, що посвідчує право власності на майно, копії договорів оренди, депозиту, тощо; довідки компетентних органів в незалежності від страхового випадку, зокрема, при протиправних діях третіх осіб Страхувальник повинен надати від органів міліції чи прокуратури постанову про порушення кримінальної справи; документи ремонтних підприємств, які будуть здійснювати ремонті роботи; письмову заяву на виплату страхового відшкодування; лист Вигодонабувача; інші документи, згідно з чинним законодавством України, на вимогу Страховика, які необхідні для встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку.

Підставами для відмови у виплаті є: 1) ненадання Страховику документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків, відповідно до розділу 8 договору; 2) створення Страхувальником перешкод у визначенні обставин страхового випадку; 3) невиконання або неналежне виконання Страхувальником своїх обов`язків згідно з договором, якщо він доведе, що невиконання (або неналежне виконання) було неможливим внаслідок дії непереборної сили (пункт 10 договору).

13. Як встановили попередні судові інстанції під час розгляду справи, 25.01.2017 Позивач звернувся до Відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна №10-1301-16-00021, в якій повідомив, що 25.01.2017 приблизно о 3:26 ранку у м. Біла Церква по вул. Леваневського, 59 було здійснено пограбування магазину техніки із зламом (внаслідок протиправних дій третіх осіб). До вказаної заяви було додано: копію договору добровільного страхування майна №10-1301-16-00021 від 20.06.2016; довідку про балансову вартість товару станом на 25.01.2017; установчі документи; витяг з ЄДР з поліції; підтверджуючі документи по викраденому майну на суму 300 970,80 грн.

14. Листом №03/5440 від 27.10.2017 Відповідач повідомив Позивача про те, що Позивачем було надано підтверджуючі документи по викраденому майну на суму 300 970,80 грн та довідку про балансову вартість товару станом на 25.01.2017, яке знаходилося за адресою: м. Біла Церква по вул. Леваневського, 59, на суму 347 510,00 грн. Для врегулювання даної справи, Відповідач просив Позивача надати коректну балансову довідку вартості товару станом на 25.01.2017, оскільки працівник Відповідача зафіксував, що після пограбування залишилася частина товару в магазині (за твердженням Відповідача вартість товару, яка залишилась в магазині, перевищує 46 539,20 грн) і додатково просив надати акт інвентаризації, складений на дату події та після її настання.

14.1. Позивач у відповіді (лист від 08.02.2018) на лист Відповідача №03/5440 від 27.10.2017 повідомив, що ним були подано весь необхідний та передбачений договором №10-1301-16-00021 перелік документів для виплати страхового відшкодування, зокрема, документи, які підтверджують вартість викраденого майна на суму 300 970,80 грн, довідку про балансову вартість майна станом на 25.01.2017 на суму 347 510,00 грн. Крім того, Позивач повідомив про те, що надання ним акту інвентаризації майна, складеного на дату події та після її настання, не передбачено договором.

14.2. Відповідач листом №03/1341від 01.03.2018, розглянувши вказаний вище лист Позивача, посилаючись на пункт 5.8, підпункт 11 пункту 8, пункти 10.1.3, 10.1.9, 10.1.13 договору страхування, дійшов висновку про відмову Позивачу у виплаті страхового відшкодування, оскільки Позивачем на вимогу, зазначену Відповідачем в листі №03/5440, не надано документи, які вимагалися у вказаному листі, що свідчить про невиконання Позивачем умов договору страхування та створення перешкод у визначенні розміру страхового відшкодування.

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки Позивачем відмовлено у наданні Відповідачу доказів, що підтверджують вартість всіх товарів в обороті, які знаходилися у магазині станом на дату страхового випадку, що є необхідним для визначення розміру страхового відшкодування, тому відмова Відповідача у виплаті страхового відшкодування є обґрунтованою.

16. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

18. Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, виходячи з такого.

19. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням уточнень до касаційної скарги), Позивач оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

19.1. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, Позивач послався на те, що: 1) судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не застосовано до спірних правовідносин частину 1 статті 2 цього Закону внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про те, що Позивач зобов`язаний проводити інвентаризацію і, відповідно, подавати результати проведення такої Відповідачу; 2) суд апеляційної інстанції з посиланням на підпункт 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, пункт 44.1 статті 40 ПК України безпідставно відхилив доводи Позивача про те, що чинне законодавство в сфері бухгалтерського обліку та податкової звітності не передбачає обов`язку фізичної особи - підприємця на спрощеній системі оподаткування вести книги обліку розрахункових операцій, складати товарно-грошові звіти з усіма документами, проводити інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей; 3) суди дійшли неправильного висновку, що гіроскутери є вуличними транспортними засобами, а тому були безпідставно включені Позивачем в розрахунок збитків для визначення вартості страхового відшкодування.

20. Після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції не встановлено наявності висновків Верховного Суду щодо питання застосування наведених Позивачем норм права у подібних правовідносинах з урахуванням конкретних обставин справи. Відповідачем також не надано Суду відомостей про наявність таких висновків Верховного Суду.

21. Перевіряючи доводи касаційної скарги Позивача (із урахуванням уточнення до касаційної скарги), Суд дійшов таких висновків.

22. За змістом статті 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

23. Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідачем прийнято рішення (лист №03/1341 від 01.03.2018) про відмову у виплаті Позивачу страхового відшкодування з тих підстав, що Позивачем відмовлено у наданні документів на вимогу Відповідача, про які було зазначено в листі №03/5440 від 27.10.2017, а саме, відмовлено у наданні коректної балансової довідки вартості товару станом на 25.01.2017 та акту інвентаризації, складеного на дату події та після її настання. Відповідач обґрунтував своє рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування недотриманням Позивачем вимог пункту 8 договору щодо надання документів на вимогу Страховика і суди попередніх інстанцій з цим твердженням погодилися.

23.1. При цьому, суд апеляційної інстанції, окрім зазначеного, послався й на те, що, з огляду на положення частини 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп. 20.1.9, пп. 44.1, пп. 296.1 ПК України, обґрунтованою є вимога Відповідача про надання Позивачем акту інвентаризації майна на момент настання страхового випадку саме для встановлення розміру страхового відшкодування.

24. Згідно з частиною 1 статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

25. Посилаючись на правомірність витребування від Позивача Відповідачем документів відповідно до листа №03/5440 від 27.10.2017 - коректної балансової довідки вартості товару станом на 25.01.2017 та акту інвентаризації на дату події та після неї і, в подальшому, правомірності відмови у виплаті страхового відшкодування (лист Відповідача №03/1341 від 01.03.2018), суди попередніх інстанцій послалися на пункт 8 договору страхування та положення частини 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пп.20.1.9, пп.44.1, пп.296.1 ПК України.

26. Водночас, пунктом 8 договору визначено, що для виплати страхового відшкодування Страхувальник повинен надати інші документи, згідно з чинним законодавством України, на вимогу Страховика, які необхідні для встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку.

26.1. Тобто, вимагаючи від Страхувальника, в даному випадку, коректну балансову довідку вартості товару станом на 25.01.2017 та акт інвентаризації на дату події та після неї, Страховик мав обґрунтувати такі свої вимоги посиланням на конкретні акти законодавства України, якими передбачено обов`язок Страхувальника надати саме ці документи для встановлення факту, причин та наслідків страхового випадку, як того вимагає пункт 8 договору страхування, оскільки серед переліку документів, які визначені цим пунктом договору, не передбачено, що Страхувальник має надати коректну балансову довідку вартості товару станом на дату страхового випадку та акт інвентаризації на дату страхового випадку та після нього.

27. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

28. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою наведене.

29. Щодо посилання апеляційного господарського суду на положення частини 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

29.1. Отже, оскільки Позивач не є юридичною особою, тому відсутні підстави вважати, що сфера дії вказаного Закону поширюється на фізичних осіб - підприємців, яким є Позивач у цій справі, а тому з посиланням скаржника, яке наведене в пункті 8 постанови слід погодитися.

30. Крім того, апеляційний господарський суд, дійшов передчасного висновку, що вимога Відповідача про надання Позивачем акту інвентаризації майна на момент настання страхового випадку для встановлення розміру страхового відшкодування є обґрунтованою, посилаючись саме на пп. 20.1.9, пп. 44.1, пп.296.1 ПК України. Суд залишив поза увагою, що відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

30.1. Тобто, ПК України, окрім загального регулювання, окремо регулює обов`язки у сфері податкового обліку та звітності для платників єдиного податку, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування.

31. У правовій доктрині загальними визнаються норми, які застосовуються до всіх або більшості інститутів галузі (загальна частина), а спеціальні норми належать до окремих інститутів. При цьому, загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин.

Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України.

32. Отже, апеляційний господарський суд, з посиланням саме на положення підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, пункту 44.1 статті 40 ПК України, не з`ясувавши, чи підлягає застосуванню стаття 291 ПК України у спірних правовідносинах, дійшов передчасного висновку, що вимога Відповідача про надання Позивачем акту інвентаризації майна на момент настання страхового випадку для встановлення розміру страхового відшкодування, є обґрунтованою не звернувши увагу, при цьому, що така вимога Відповідача не ґрунтувалася на нормах чинного законодавства України, як того вимагає пункт 8 договору страхування. З огляду на наведене, доводи Позивача, наведені в пункті 9 постанови, Суд вважає обґрунтованими.

33. Що стосується твердження касаційної скарги, яке наведене в пункті 10 постанови, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій, фактично, дійшли вірного висновку, що гіроскутери, які включені Позивачем до переліку майна згідно акту розрахунку збитків, не відносяться до товарів в обороті, чіткий перелік яких наведений в пункті 1.1.2 договору.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

35. Неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), зокрема, щодо дослідження та оцінки зібраних у справі доказів.

36. Відповідно до частини 2 статті 316 ГПК України, постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

37. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи судам попередніх інстанцій необхідно врахувати викладене, дослідити зібрані у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Щодо судових витрат

38. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Клименко Ірини Ярославівни задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 06.11.2019 у справі №910/11025/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.