ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2020 року

м. Київ

справа № 802/396/16-а

провадження № К/9901/14519/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області в особі відділу з питань державної реєстрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду у складі судді Вергелеса А.В. від 19 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Білоуса О.В., Курка О.П., Совгири Д.І. від 23 листопада 2016 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області в особі відділу з питань державної реєстрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Вінницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 26403598 від 24 листопада 2015 року), яким право власності на 7/20 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_2 ;

- зобов`язати реєстраційну службу Вінницького районного управління юстиції Вінницької області вчинити дії та вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 12184304.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції Бадюк О.В. № 26403598 від 24 листопада 2015 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що державним реєстратором не було вжито заходів, передбачених пункту 1 та пункту 8-1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, що призвело до неправомірної подвійної реєстрації права власності на нерухоме майно, а тому права позивача мають бути поновлені шляхом скасування рішення індексний номер 26403598 від 24 листопада 2015 року про державну реєстрацію права власності на 7/20 частки на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: вул. Леніна, 111, смт. Вороновиця, Вінницький район, Вінницька область.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року в частині задоволення позов та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 травня 1999 року за ОСОБА_2 на підставі договору довічного утримання від 13 квітня 1999 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на 7/20 частки об`єкту нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

19 травня 1999 року ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_2 на підставі доручення, посвідченого Лучинською Л.П . , приватним нотаріусом Хмільницького нотаріального округу Вінницької області 16 травня 1999 року в реєстрі за № 908, вказані 7/20 частини будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , було подаровано ОСОБА_6 , що підтверджується договором дарування від 19 травня 1999 року.

4 червня 1999 року у відповідності до договору дарування, зареєстрованому в реєстрі за № I-1197 державним КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_6 подаровано 7/20 частини будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину ОСОБА_7 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

ОСОБА_1 , яка є дружиною померлого ОСОБА_7 і відповідно до довідки від 30 листопада 2015 року № 3179/01-16, виданої Вінницькою районною державною нотаріальною конторою, 16 липня 2008 року звернулась до вказаного органу із заявою про прийняття спадщини, що залишилась після її померлого чоловіка ОСОБА_7 . Також вказаною довідкою зазначено, що з матеріалів спадкової справи наявність інших спадкоємців не убачається.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції з копії технічного паспорту на житловий будинок (складений 4 червня 1999 року), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , власниками вказаного будинку є ОСОБА_7 , якому належить 7/20 частки будинку, ОСОБА_8 , якій належить 7/20 частки будинку та ОСОБА_9 , якій належить 3/10 частки будинку.

У відповідності до інформації наданої КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» листом від 26 грудня 2013 року № 36 встановлено, що на житловий будинок АДРЕСА_1 , була проведена реєстрація права власності: 3/10 частки за ОСОБА_10 , 7/20 часток за ОСОБА_7 , 7/20 часток за ОСОБА_11 . При цьому зазначено, що інформація щодо власників формувалась до 31 грудня 2012 року.

В подальшому 24 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького районного управління юстиції на підставі дублікату договору довічного утримання від 13 квітня 1999 року (дублікат зареєстровано в реєстрі за № 416 та видано 25 лютого 2014 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Надольською Т.П.) прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_2 , індексний номер 26403598 на 7/20 частки жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1. 6 . Вважаючи дії Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області в особі відділу з питань державної реєстрації щодо проведення реєстрації прав та їх обтяжень на 7/20 будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 протиправними, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі належного відповідача - Вінницького міського управління юстиції. Спір не є публічно-правовим, випливає із права власності на майно і має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

8. ОСОБА_1 подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, в яких вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

9. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року Вінницькою районною державною адміністрацією Вінницької області в особі відділу з питань державної реєстрації не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі - в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

11. За визначенням пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

12. Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

14. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

17. Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

18. Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у чинній редакції. Крім того, відповідно до частини 2 цієї статті суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

19. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

20. Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

21. Якщо порушення своїх прав позивач вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади або його посадової особи, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її цивільних прав та/або обов`язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами цивільного судочинства.

22. Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

23. Спірні правовідносини у цій справі виникли фактично щодо права власності на частину будинку, оскільки позивачка шляхом оскарження реєстраційних дій щодо спірного майна фактично намагається встановити факт наявності у неї речового права на спірне нерухоме майно та відсутність такого права у третьої особи ОСОБА_2

24. Належним відповідачем у такому спорі має бути особа, реєстрацію речового права якої оскаржує позивачка. Участь державного реєстратора, який вніс відомості щодо наявності речового права на спірне майно в іншої особи, як співвідповідача в разі, якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав, не змінює приватноправового характеру цього спору.

25. Розгляд цього спору в порядку адміністративного судочинства окремо від розгляду спору щодо належності речового права на спірне майно не розв`яже остаточно спір між особами, які одночасно претендують на набуття речових прав на це майно, оскільки реєстраційні дії являють собою посвідчення факту набуття певних речових прав, однак не є підставою їх набуття.

26. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на правову позицію, висловлену, зокрема, в постановах від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17, від 19 червня 2019 року у справі № 824/1751/14-а, відповідно до якої спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є приватноправовим та з огляду на суб`єктний склад має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

27. З огляду на викладене колегія суддів вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

28. Доводи касатора щодо неналежності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів знайшли своє підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.

29. Водночас решті доводів касаційної скарги суд не надає оцінку з огляду на те, що такі доводи стосуються суті спору, отже - не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

30. Статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і, зокрема, закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтею 238 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

31. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції з 15 грудня 2017 року) суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

32. В силу положень статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

33. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені правила юрисдикції, колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 19 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області в особі відділу з питань державної реєстрації, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення закрити.

Роз`яснити позивачці право на звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачці право на звернення протягом 10 днів з дня отримання ним цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін