ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №П/805/237/14

адміністративне провадження №К/9901/4315/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року у складі судді Мальцевої Н.Г. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у складі колегії суддів Гаврищук Т.Г., Білак С.В., Сухарька М.Г. у справі №П/805/237/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 грудня 2013 року № 0000684030/12529/10/40-30-00191129, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2013 року у розмірі 536 919 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 286 459,5 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

24 березня 2014 року постановою Донецького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року, адміністративний позов задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення з мотивів його протиправності, відсутності жодних доказів завищення Товариством бюджетного відшкодування у вересні 2013 року.

У травні 2014 року податковим органом подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пунктів 2, 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, а також порушення норм процесуального права, а саме статей 11, 69, 79, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, доводить помилковість висновків судів попередніх інстанцій та просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

06 червня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу №П/805/237/14.

17 листопада 2015 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду задоволено клопотання податкового органу про заміну відповідача у справі та замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів на належного відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду 17 листопада 2015 року часткового відновлено повністю втрачене провадження в адміністративній справі.

03 грудня 2015 року справа №П/805/237/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

03 липня 2014 року на адресу Вищого адміністративного суду України від Товариства надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

15 січня 2018 року справа №П/805/237/14 з Вищого адміністративного суду України передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналогічні вимоги містять положення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 листопада 2013 року податковим органом проведено камеральну перевірку позивача з питання достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року у сумі 259 249 572 грн. (податкова декларація з податку на додану вартість від 21 жовтня 2013 року № 9066541447 та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 25 жовтня 2013 року №9068214542), за результатами якої складено акт №280/40-30-00191129 (далі - акт перевірки).

11 грудня 2013 року посадовою особою податкового органу на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000684030/12529/10/40-30-00191129, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 536 919 грн. (п'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять грн.) та на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 268 459,5 грн.

Склад податкового правопорушення доводиться податковим органом серед іншого на підставі того, що до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації за вересень 2013 року) надано копії первинних документів, які не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що в акті перевірки взагалі не зазначено які саме первинні документи складені з порушенням вимог Закону № 996-XIV і в чому саме полягає це порушення.

В основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення покладені серед іншого підпункти 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту є подання платником податків до податкової декларації заяви із скаргою на постачальника, до якої в обов'язковому порядку додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Як встановили суди попередніх інстанцій Товариством подано до податкового органу заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) (додаток №8 до декларації за вересень 2013 року, від 20 вересня 2013 вх. №9059272823), до якої додані копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджені та оцінені надані Товариством до заяви копії первинних документів, та здійснено висновок, що вони складені з дотриманням вимог Закону № 996-XIV, що виключає порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору застосували положення частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), яка передбачає, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2014 року у справі №805/17085/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000584030/10096/10/40-30-00191129 від 13 листопада 2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року у розмірі 536 919 грн.

Наведеним судовим рішенням встановлено, що Товариством правомірно визначено суму від'ємного значення з податку на додану вартість у серпні 2013 року, зокрема, у розмірі 536 919 грн, що увійшли до суми бюджетного відшкодування у вересні 2013 року, яка є предметом судового дослідження у даній справі.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про відсутність в діях Товариства складу податкового правопорушення, що в свою чергу доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження податковим органом з оцінкою обставин справи судами попередніх інстанцій. Це питання знаходиться поза межами перегляду судом касаційної інстанції відповідно до положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі №П/805/237/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер