ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ

справа № 539/3872/14-а

провадження № К/9901/1247/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Полтавський обласний військовий комісаріат

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів П'янової Я.В., Зеленського В.В., Чалого І.С. від 10 лютого 2015 року, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУПФУ в Полтавській області, відповідач) неправомірними, зобов'язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002р. № 51-ІУ) з 15 травня 2014 року.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є підполковником Збройних Сил України у відставці, звільнений за наказом Міністерства оборони України від 18.03.1993 р. № 0540 з дійсної військової служби у віці 39 років (у зв'язку зі скороченням штатів). Вказує, що на дату звільнення з військової служби була чинною ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно якої незалежно від підстав та часу звільнення військовослужбовцям може бути призначена пенсія за умови, що їм виповнилося 45 років, з яких не менше 12 років і шести місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ чи в державній пожежній охороні. Вважає, що є всі підстави для призначення пенсії.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області неправомірними.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002р. № 51-ІУ), починаючи з 15 травня 2014 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2014 року по справі № 539/3872/14-а скасовано Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної виходив з того, що станом на день звернення з призначенням пенсії положення п. "б" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" чинне в іншій редакції, яка не дає права на пенсію позивачу. крім того, останнім не дотримано порядок звернення за її призначенням.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19 березня 2015 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Відповідно до п. 4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону №2147-VIII) справа передана до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 - військовослужбовець, підполковник Збройних Сил України у відставці, звільнений наказом Міністерства оборони України від 18.03.1993 р. № 0540 з дійсної військової служби у віці 39 років (у зв'язку зі скороченням штатів).

З 2010 року позивач неодноразово звертався з заявами до ГУПФУ в Полтавській області, УПФУ в м. Лубнах та Лубенському районі, Полтавського обласного військового комісаріату, Лубенсько-Оржицького об'єднаного міського військового комісаріату про призначення йому пенсії, однак отримав відмови. Пенсію просив призначити на підставі п. "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ (в редакції Закону від 4 липня 2002р. № 51-ІУ)

Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію та членів їх сімей визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон).

Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону.

Редакція пункту «б» зазначеної статті змінювалась, міняючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.

У певний час існували положення статті, за якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.

Так, відповідно до пункту «б» зазначеної статті в редакції, що діяла на час виникнення права на пенсію, право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Законом № 3591-IVвнесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт «б» цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій (далі - Рішення № 5-рп/2002).

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.02.2015 року у справі № 21-630а14 та від 01.07.2014 року у справі № 21-244а14.

Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що застосуванню має підлягати Закон в редакції, чинній на момент призначення пенсії, а не в редакції на момент виникнення права на її призначення, проте зазначає наступне.

Порядок подання документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затверджено Постановою правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 р. № 3-1, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.02.2007р. за № 135/13402.

Відповідно до п.1 зазначеного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства транспорту та зв'язку України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової адміністрації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань ( далі - міністерства та інші органи).

Міністерства та інші органи визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів ( далі - уповноважені структурні підрозділи).

Уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони, який здійснює підготовку та подання до органу, що призначає пенсію, документів для призначення пенсій військовослужбовцям в Полтавській області визначено Полтавський обласний військовий комісаріат.

Згідно з п. 7, 12 вищезазначеного Порядку для призначення пенсії за вислугу років уповноваженим структурним підрозділом Міністерства оборони подаються, зокрема, такі документи:

- подання про призначення пенсії;

- заява про призначення пенсії;

- грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;

- документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону).

Колегія суддів звертає увагу, що Полтавський обласний військовий комісаріат є співвідповідачем у справі, проте до нього не заявлено жодних позовних вимог, а неправомірність його дій (бездіяльності) чи рішень судами попередніх інстанцій не встановлено. Оскільки без подання Полтавським обласним військовим комісаріатом фінансових документів про грошове забезпечення при проходженні військової служби Головне управління ПФУ в Полтавській області позбавлене можливості у призначенні пенсії позивачу, дії співвідповідача є визначальними у спірних правовідносинах.

Наразі колегія суддів звертає увагу, що відправною точкою в процедурі призначення пенсії є звернення особи із відповідною заявою. З матеріалів справи встановлено, що звернення позивача із заявою про призначення пенсії востаннє мало місце у листопаді 2012 року, на яке позивачу листом від 24.12.2012 р. № 650/Б-03 надано роз'яснення щодо умов призначення пенсії за вислугу років та порядку оформлення документів для цього, відповідно до яких особі для призначення пенсії необхідно звернутися до обласного військового комісаріату з відповідною заявою.

Згідно з даними Журналу реєстрації пропозицій, заяв і скарг Полтавського обласного військового комісаріату по номенклатурі справ № 10-2013 з питання призначення пенсії до Полтавського обласного військового комісаріату позивач не звертався. Докази щодо звернення позивача з питання призначення пенсії у 2014 році у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні в частині мотивів судового рішення.

Відповідно до ст. 352 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 4 вказаною статті передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2015 року змінити в частині мотивів її прийняття.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Ю. Бучик

судді М.М. Гімон

Л.Л. Мороз