ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2020 року

м. Київ

справа № 591/3054/16-а

адміністративне провадження № К/9901/33688/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 591/3054/16-а

за адміністративним позовом Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, ОСОБА_1 до Сумської міської ради , Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, треті особи Голова комісії з ліквідації - Войтенко Володимир Володимирович, Сумський міський голова - Лисенко Олександр Миколайович про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми (головуючого судді: Г. В. Шелєхова) від 27 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. М. Григоров, З. Г. Подобайло, Л. В. Тацій) від 22 грудня 2016 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 та Незалежна професійна спілка Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради звернулись до суду з адміністративним позовом до Сумської міської ради , Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, треті особи Голова комісії з ліквідації - Войтенко Володимир Володимирович, Сумський міський голова - Лисенко Олександр Миколайович, у якому, з урахуванням заяви про збільшення вимог, просили:

- визнати протиправним та скасувати з дати прийняття комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом № 2 від 06 травня 2016 року про звільнення з роботи в департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради у зв`язку з його ліквідацією ОСОБА_1 з посади начальника управління земельних відносин;

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 27 січня 2016 року № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради;

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 30 березня 2016 року № 531-МР «Про затвердження Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради» в частині, що стосується департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради;

- поновити на роботі в департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з дати звільнення ОСОБА_1 на посаді начальника управління земельних відносин і в цій частині звернути судове рішення до негайного виконання;

- стягнути з департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 25 травня 2016 року по 02 вересня 2016 року на користь ОСОБА_1 - 22750,00 грн. і в частині стягнення за один місяць звернути судове рішення до негайного виконання;

- стягнути з департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі, починаючи з 24 травня 2016 року по 02 вересня 2016 року на користь ОСОБА_1 - 23092,04 грн.

- стягнути з департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради заробітну плату за фактично відпрацьований робочий час, починаючи з 07 травня 2016 року і по 24 травня 2016 року включно на користь ОСОБА_1 - 3997,04 грн.;

- встановити контроль за виконання судового рішення у даній справі шляхом подання відповідачем - департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та Сумською міською радою звіту про виконання даного рішення в трьох денний строк з дати отримання тексту судового рішення місцевого суду в частині негайного виконання цього рішення щодо поновлення позивача на роботі у вищевказаній посаді та здійснення йому виплати за один місяць та в трьох денний строк з дати набрання чинності цього рішення в частині здійснення повної виплати позивачеві за час вимушеного прогулу та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі.

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що 27 січня 2016 року Сумською міською радою було прийнято рішення № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності», яким припинено шляхом ліквідації Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, що стало підставою для звільнення з роботи працівників всього Департаменту, в тому числі і позивача. Вважають вказане рішення відповідача незаконним, а, відповідно, і таким, що не може бути підставою для звільнення позивача з займаної посади, оскільки: Сумська міська рада під час прийняття оскаржуваного рішення порушила встановлений для регуляторних актів порядок оприлюднення та прийняття. Крім того, відповідач прийняв рішення про звільнення ОСОБА_1 в період дії Ухвали Сумського районного суду Сумської області від 29 квітня 2016 року про зупинення рішення СМР від 27 січня 2016 року № 254-МР в частині ліквідації Департаменту та роботи комісії з цього приводу. До того ж, на їх думку, зі змісту рішення СМР від 27 січня 2016 року № 254-МР та рішення № 531-МР від 30 березня 2016 року «Про затвердження Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради» вбачається, що фактично відбувається реорганізація Департаменту, а не його ліквідація, у зв`язку з чим позивач мав право на переведення до новоутвореної установи, а не звільнення із займаної посади.

3. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, оформлене протоколом № 2 від 6 травня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді начальника управління земельних відносин з 07 травня 2016 року.

Стягнуто з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 32198,76 грн.

Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в Департаменті містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на посаді начальника управління земельних відносин та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 6830,04 грн.

У іншій частині вимог відмовлено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року у розмірі 5854,32 грн.

У цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Стягнуто з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року у розмірі 5854,32 грн.

У іншій частині постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року у справі № 591/3054/16-а залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 лютого 2017 року Сумська міська рада звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказано скаргою, у задоволенні клопотання про зупинення виконання судових рішень відмовлено, встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 05 березня 2018 року касаційну скаргу Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 591/3054/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М.- головуючий суддя, Шарапа В. М., Данилевич Н. А.).

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року № 693/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М. що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

14. Станом на 28 липня 2020 року письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України / Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 01 квітня 1996 року ОСОБА_1 склав присягу державного службовця та розпочав свою трудову діяльність у виконавчих органах місцевого самоврядування, що підтверджується відомостями, які містяться у трудовій книжці. Остання посада, яку він займав перед звільненням, була посада начальника управління земельних відносин департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, на яку його було переведено згідно Наказу Директора Департаменту Жука А. В. від 08 лютого 2014 року № 1К «Про переведення працівників управління містобудування та земельних відносин Сумської міської ради» у зв`язку із змінами структури виконавчих органів Сумської міської ради.

16. 27 січня 2016 року Сумською міською радою прийнято рішення № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності», відповідно до якого: вирішено припинити шляхом ліквідації департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (що мало статус юридичної особи), у зв`язку з чим утворено нові виконавчі органи Сумської міської ради, в тому числі: управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) та департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

17. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з 19 лютого 2016 року перебуває у стані припинення та працює комісія з ліквідації (реорганізації) виконавчих органів Сумської міської ради, що була утворена вищевказаним рішенням. Крім того, у Витягу містяться відомості, що особою, уповноваженою представляти юридичну особу, є Войтенко В. В. - голова комісії з припинення або ліквідатор. Аналогічний витяг наданий і на час розгляду апеляційної скарги.

18. В період ліквідації та реорганізації виконавчих органів Сумської міської ради згідно рішення № 254-МР у Сумському районному суді Сумської області розглядалася справа № 587/769/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Незалежної професійної спілки Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в інтересах своїх членів до Сумської міської ради, Сумського міського голови Лисенка О. М., третя особа - Департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради про визнання протиправними рішень суб`єктів владних повноважень та їх скасування, в якій 29 квітня 2016 року виносилась ухвала про забезпечення позову, а саме: якою зупинено дію частини першої; підпунктів 3.1.1, 3.1.2. пункту 3.1. частини третьої; підпункту 3.2.1. пункту 3.2. частини третьої; частини четвертої; частини п`ятої; частини шостої; частини сьомої рішення Сумської міської ради № 254-МР від 27.01.2016 року «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності».

19. Крім того, вказаною Ухвалою з метою забезпечення позову заборонено Сумській міській ради та її виконавчим органам, їх посадовим особам, ліквідаційній комісії департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, нотаріусам вчиняти будь які реєстраційні дії, щодо внесення будь яких відомостей, внесення змін до відомостей, інших відповідних записів до відповідних державних реєстрів, в т.ч. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних з Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, а також припиненням (ліквідацією) Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (м. Суми, вул. Горького, 21, код 02499021).

20. В той же час, 04 травня 2016 року Сумською міською радою було прийнято рішення № 735-МР «Про внесення змін до рішення Сумської міської ради від 27 січня 2016 року № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» (як зазначено у Преамбулі рішення - з метою забезпечення трудових прав ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , що подавали вищевказаний позов, враховуючи необхідність підвищення ефективності роботи виконавчого комітету та структурних підрозділів міської ради), яким викладено в новій редакції рішення № 254-МР від 27 січня 2016 року, в тому числі пункти рішення, які було зупинено ухвалою суду.

21. Рішення щодо ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин та створення нових структур не змінилося.

22. При цьому, відповідно до листа начальника новоствореного Департаменту забезпечення ресурсних платежів від 05 травня 2016 року направлений на ім`я Голови комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради Войтенка В. В. , у якому містилось прохання звільнити працівників департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради з займаних посад по переведенню (пункт 5 стаття 36 КЗпП України) для подальшої роботи в департаменті забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради. В списку таких осіб було і прізвище позивача ОСОБА_1

23. Згідно протоколу № 2 засідання комісії з ліквідації департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради від 06 травня 2016 року ОСОБА_1 , звільнено у зв`язку з ліквідацією департаменту згідно пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

24. Отже, вважаючи спірні накази протиправним та таким, що були прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

25. Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що Сумська міська рада провела у своїх виконавчих органах зміни в організації виробництва і праці шляхом реорганізації, та, не дивлячись на те, що у рішеннях Сумської міської ради від 27 січня 2016 року № 254-МР та від 04 травня 2016 року № 735-МР йдеться про ліквідацію Департаменту містобудування та земельних відносин, фактично у цьому випадку мала місце реорганізація. Сумська міська рада від завдань і функцій, які виконував Департамент, не відмовилась і правонаступником у договірних відносинах визначила новостворене управління. У зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що правові акти, які стали підставою для ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради та звільнення ОСОБА_1 не відповідають вимогам статті 2 КАС України.

26. Водночас, суд дійшов висновку, що всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП України позивачу ОСОБА_1 було вручено пропозицію про вакантну посаду у новоствореному органі не за два місяці, а 09 березня 2016 року. Крім того, така пропозиція виходила від міського голови Лисенко О. М. , що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки міського голову Лисенко О. М. не було наділено правом на звільнення чи переведення працівників Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради (який є самостійною юридичною особою), а також на прийняття на роботу до новоствореного виконавчого органу - Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (з правом юридичної особи). Таким чином, пропозиція позивачу про можливість обійняти посаду у новоствореному органі не ґрунтується на вимогах закону, оскільки запропонована не уповноваженою особою та з порушенням визначених законом строків, тобто не була дотримана процедура, передбачена статтею 49-2 КЗпП України.

27. Також суд зазначив, що рішення комісії з ліквідації про звільнення ОСОБА_1 , оформлене протоколом № 2 від 06 травня 2016 року є таким, що прийняте не в межах повноважень та не у спосіб, що встановлений законодавством України.

28. Отже, суд дійшов висновку, що порушені права позивача підлягають поновленню, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним такого рішення комісії з ліквідації і його скасування, а також вимоги про поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягають задоволенню. При цьому, згідно частини другої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Крім того, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

29. Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради інших виплат: заробітної плати за період з 07 травня 2016 року по 24 травня 2016 року, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, Суд зазначив:

по-перше, у період з 07 травня 2016 року по 24 травня 2016 року позивач намагався потрапити на своє робоче місце, проте його не пускали і такі обставини дають підстави стверджувати, що фактично ОСОБА_1 після прийняття рішення про звільнення до роботи не був допущений і фактично її не здійснював. Крім того, відвідування ним робочого місця в період з 07 травня 2016 року по 24 травня 2016 року не фіксувалось у табелі (тобто, не підтверджено належними і допустимими доказами);

по-друге, визнання судом незаконним звільнення позивача на підставі оспорюваного рішення комісії з ліквідації від 06 травня 2016 року, а також поновлення ОСОБА_1 на роботі з 07 травня 2016 року свідчить про безпідставність здійснення з ним 02 червня 2016 року розрахунку, а тому суд вважає, відповідно, безпідставним застосовувати у даному випадку статті 117 КЗпП України.

30. Відтак, суд першої інстанції вважав вимоги про стягнення заробітної плати за період з 07 травня 2016 року по 24 травня 2016 року та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

31. При прийнятті судового рішення апеляційний суд мотивував його тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення про звільнення позивача із займаної посади, поновлення позивача на раніше займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Однак апеляційний суд не погодився із висновком суду першої інстанції про безпідставність застосування статті 117 КЗпП України в частині вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року, оскільки суд першої інстанції помилково вважав, що оскільки позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ОСОБА_1 не має права на виплати по статті 117 КЗпП України, адже ці виплати мають різну правову природу.

32. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з положень статті 117 КЗпП України вбачається, що це компенсаційні виплати у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні і вони підлягають стягненню.

33. Стосовно посилань щодо відсутності печатки та виникнення інших незручностей в наслідок дій певних фізичних осіб, то суд апеляційної інстанції їх відхилив, оскільки обов`язок підприємства проводивши звільнення забезпечити відповідні виплати.

34. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року у розмірі 5854,32 грн.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

35. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у задоволеній частині позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню у задоволеній частині позовних вимог, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

36. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його заперечення проти позову та апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребує.

37. Зокрема, стверджує, що відповідачем дотримано норм законодавства при ухваленні рішень Сумської міської ради від 27 січня 2016 року № 254-МР «Про затвердження структури апарату та виконавчих органів Сумської міської ради, їх загальної штатної чисельності» та № 735-МР від 04 травня 2016 року, а відтак, зазначені вище рішення є належною підставою для проведення ліквідації Департаменту містобудування та земельних відносини Сумської міської ради. Стверджує, що вищевказані рішення не мають ознак регуляторного акта, а тому їх прийняття не потребує реалізації всіх передбачених Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» процедур. Наполягає на тому, що в даному випадку мала місце саме ліквідація, а не реорганізація департаменту містобудування та земельних відносини Сумської міської ради, однак, суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли необґрунтованого висновку про те, що відповідачем проведено реорганізацію Департаменту. Зазначив, що ліквідація виконавчих органів міської ради та утворення нових органів є компетенцією міського голови та міської ради, які не зобов`язані обґрунтовувати здійснення ними своїх повноважень.

38. Також, відповідач посилаючись на статтю 49-2 КЗпП України, статтю10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», частину четверту статті 105, частину п`яту статті 111 Цивільного Кодексу України стверджує, що пропозиція міського голови про переведення позивача на іншу роботу повністю відповідала вимогам законодавства, однак позивач цю пропозицію не прийняв, тому комісією з ліквідації було прийнято рішення про його звільнення, оскільки переведення позивача на іншу роботу без його згоди є неможливим.

39. При цьому, наголошує, що затримка у проведенні розрахунків із звільненими працівниками відбулася не з вини власника або уповноваженого ним органу, однак суд апеляційної інстанції жодної оцінки доказам у своєму рішенні не надає.

40. Водночас, скаржник звертає увагу на невірний обрахунок загальної кількості робочих днів за які необхідно було стягнути на користь позивача середній заробіток внаслідок поновлення.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

42. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.

43. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

44. Частина 6 статті 43 Конституції України: громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

45. Згідно із частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх виконавчі комітети, а також відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

46. У відповідності до статті 54 даного Закону міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад.

47. Організаційні засади реалізації повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо здійснення державної регуляторної політики визначаються Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, міському голові. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади міським головою одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Положення про відділи, управління та інші виконавчі органи ради затверджуються відповідною радою.

48. Статтею 5-1 КЗпП України передбачено правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

49. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

50. Частиною другою статті 40 КЗпП України установлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

51. Відповідно до частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

52. Суди попередніх інстанцій, на основі досліджених під час розгляду справи доказів, проаналізувавши основні завдання та функції, які покладалися на ліквідований департамент містобудування та земельних відносин Сумської міської ради і на новостворені управління архітектури та містобудування Сумської міської ради й департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради дійшли висновку про те, що відбулося розмежування повноважень раніше існуючого департаменту як структурного органу міської ради на створені нові департамент забезпечення ресурсних платежів і управління архітектури та містобудування. Отже, Сумська міська рада не відмовилася від функцій і завдань, які раніше виконувались департаментом містобудування та земельних відносин, а фактично передала їх новоствореним виконавчим органам.

53. Між тим, до новоствореного департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було приєднано управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Тобто, Сумська міська рада вважала за доцільне реорганізувати управління майна комунальної власності шляхом його приєднання до новоствореного виконавчого органу і, як з`ясовано судами попередніх інстанцій, під час такої реорганізації в управління майна комунальної власності переведено працівників вказаного управління. Разом з цим, створивши управління архітектури та містобудування Сумської міської ради (з правом юридичної особи) й департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (з правом юридичної особи), відповідачі вказали у рішеннях від 27 січня 2016 року № 254-МР та від 4 травня 2016 року № 735-МР саме про ліквідацію департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради.

54. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що незважаючи на вказівку у даних рішеннях Сумської міської ради про ліквідацію департаменту містобудування та земельних відносин, фактично відбулася його реорганізація.

55. Суди першої та апеляційної інстанцій правомірно застосували правові позиції, висловлені Верховним Судом України у справах про звільнення осіб у зв`язку з ліквідацією органу, перевірили процедуру звільнення та законність правового акту, який є підставою для ліквідації.

56. Відповідач у касаційній скарзі посилався на помилкове застосування судами позицій Верховного Суду України, оскільки вони були висловлені під час розгляду справ про поновлення не в органах місцевого самоврядування, а також вирішувалося питання про поновлення на посаді у новоствореній юридичній особі. Проте Верховний Суд України висловив правову позицію щодо застосування норм КЗпП України при звільненні у зв`язку з ліквідацією, а тому така судова практика підлягає застосуванню і у спірних правовідносинах.

57. Водночас, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 17 жовтня 2011 року по справі № 21-237а11 та від 16 жовтня 2012 року по справі № 21-267а12, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

58. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

59. Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

60. Згідно з частинами першою і третьою статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

61. Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» передбачено, що при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП суди зобов`язані не тільки з`ясувати: чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а й - чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

62. Судами встановлено, що всупереч вимогам статті 49-2 КЗпП позивач був попереджений про звільнення не за два місяці, а 09 березня 2016 року. Крім того, цього ж дня позивачу було вручено пропозицію від міського голови Лисенко О. М. про вакантну посаду у новоутвореному органі. Попередження про звільнення здійснював голова комісії з ліквідації Войтенко В. В. , а пропонував вакансію в новоствореному управлінні міський голова Лисенко О. М.

63. Однак, згідно зі статті 49-2 КЗпП України як попередження про звільнення, так і пропозицію працівникові щодо іншої роботи повинен надавати власник підприємства або уповноважений ним орган.

64. Судами було досліджено що у відповідності до пункту 8.1 рішення Сумської міської ради від 4 травня 2016 року №735-МР міському голові доручено лише провести організаційно-правові заходи щодо переведення, вивільнення працівників виконавчих органів Сумської міської ради згідно з чинним законодавством України, а відповідно до пункту 8.3 рішення - зобов`язано привести штатну чисельність виконавчих органів Сумської міської ради у відповідність до пункту 4 рішення Сумської міської ради від 04 травня 2016 року № 735-МР. Правом на звільнення чи переведення працівників департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, який є самостійною юридичною особою, а також на прийняття на роботу до новоствореного виконавчого органу - департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (з правом юридичної особи), міського голову наділено не було.

65. Таким чином є обґрунтованим висновок що пропозиція посади у новоствореному органі не відповідає вимогам закону, оскільки була запропонована не уповноваженою особою.

66. До того ж, судами були досліджені відеозаписи, на яких зафіксовані зустрічі міського голови Лисенко О. М. та голови ліквідаційної комісії Войтенко В. В.. з працівниками Департаменту містобудування та земельних відносин СМР від 04 травня 2016 року та від 06 травня 2016 року, що, на думку скаржника, підтверджують те, що позивачу пропонувалось інша робота у новоутворених виконавчих органах Сумської міської ради.

67. Разом з тим, дані відеозаписи не були прийняті судами попередніх інстанцій як докази виконання відповідачем свого обов`язку щодо пропонування позивачу вакантних посад у новоствореному органу, оскільки з цих відеозаписів вбачається, що на вказаних зустрічах обговорювалась певна інформація з питань працевлаштування, а саме: пропозиції зайняти посади в інших підрозділах, писати заяви на переведення або заяви про прийняття на роботу, доводилась до всіх присутніх працівників, а не персонально до кожного. Тобто, процедура не була індивідуальною. При цьому, під час такої зустрічі до відома кожного працівника не доводився складений та затверджений згідно вимог чинного законодавства штатний розпис або будь-який інший документ, який би містив конкретний перелік усіх наявних у новоутворених виконавчих органах СМР вакантних посад, з тим, щоб кожен працівник, в тому числі і позивач, могли належно сприйняти пропозиції роботодавця (тобто, розуміти: яку роботу і конкретну посаду пропонують кожному з них) та визначитись з такою пропозицією.

68. Отже, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, відсутність індивідуальної, письмової пропозиції вказує на те, що відповідачем не була дотримана процедура, передбачена статті 49-2 КЗпП України.

69. З огляду на встановлені в справі обставини і правове регулювання спірних відносин, колегія суддів (з урахуванням меж касаційного перегляду) погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією департаменту містобудування та земельних відносин було неправомірним, а сама процедура звільнення відбулась з порушенням вимог трудового законодавства.

70. Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Сумської міської ради в частині відсутності підстав для поновлення позивача безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів у вказаній частині - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в частині порушення відповідачем процедури звільнення позивача відсутні.

71. Аналогічні правові висновки викладені в постановах, ухвалених Верховним Судом від 28 лютого 2018 року у справі № 591/3043/16-а, від 17 січня 2019 року у справі № 591/3063/16-а, від 17 липня 2019 року у справі № 591/3045/16-а.

72. Щодо висновку суду першої інстанції про безпідставність застосування статті 117 КЗпП України, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій у цій частині, що суд першої інстанції помилково вважає, що оскільки позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ОСОБА_1 не має права на виплати по статті 117 КЗпП України, адже ці виплати мають різну правову природу.

73 Так, статтею 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

74. Таким чином, з положень статті 117 КЗпП України вбачається, що це компенсаційні виплати у зв`язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні і вони підлягають стягненню.

75. Стосовно посилань щодо відсутності печатки та виникнення інших незручностей в наслідок дій певних фізичних осіб, то суд касаційної інстанції їх також не приймає, оскільки обов`язок підприємства проводивши звільнення забезпечити відповідні виплати.

76. Отже, суд апеляційної інстанції правомірно з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь позивача ОСОБА_1 стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 07 травня 2016 року по 02 червня 2016 року у розмірі 5854, 32 грн.

77. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

78. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

79. Водночас, Суд зауважує, що, дійшовши правомірних висновків щодо підставності поновлення позивача на посаді, суди попередніх інстанцій припустилися помилковості в обрахунку кількості днів вимушеного прогулу, а тому доводи скаржника у вказаній частині підлягають задоволенню.

80. Періодом вимушеного прогулу позивача є період з 07 травня 2016 року (день, наступний за днем звільнення) по 27 вересня 2016 року (дата рішення суду першої інстанції, якою поновлено позивача на посаді).

81. Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20 липня 2015 року № 10846/0/14-15/13, кількість робочих днів у травні становить 19 днів (святкові дні-1,2,9 травня), у червні 20 днів (святкові дні - 19,28 червня), у липні - 21 день, у серпні - 22 дні (святковий день - 24 серпня), у вересні - 22 днів.

82. Так, рішенням суду першої інстанції позивачку поновлено на посаді з 07 травня 2016 року. Відтак, вимушений прогул у травні 2016 року становитиме 16 робочих днів, враховуючи те, що 07-08 травня 2016 року є вихідними днями, а 09 травня 2016 року - святковим днем.

83. За період червень 2016 року і по 27 вересня 2016 року період вимушеного прогулу позивачки складатиме 98 робочих днів, в той час, як судом першої інстанції обраховано 99 робочі дні.

84. Допущена судами попередніх інстанцій неточність в підрахунку кількості робочих днів вимушеного прогулу є підставою для корегування нарахування середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу.

85. Відтак, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становитиме: 325,24 (середньоденна заробітна плата) * 98 робочі дні = 31873,52 грн.

86. Відтак, враховуючи викладене, Суд приходить до висновку про необхідність зміни рішень судів попередніх інстанцій в резолютивній частині в частині вимог щодо стягнення з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.

87. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

88. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

89. Приписами частини 3 статті 351 КАС України визначено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

90. Згідно частини 4 статті 351 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити в резолютивній частині, виклавши абзац 4 рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

«Стягнути з Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 31873,52 грн.»

У решті постанову Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у справі № 591/3054/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов