ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2020 року
м. Київ
справа №824/2348/15-а
адміністративне провадження №К/9901/11477/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Білак М.В., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюк Р.В.) у справі №824/2348/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі також - відповідач, ГТУЮ у Чернівецькій області) про визнання незаконним та скасування наказу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до ГТУЮ у Чернівецькій області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГТУЮ у Чернівецькій області від 04 вересня 2015 року №539/4 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » - догани за неналежне виконання службових обов`язків.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що оскаржуваним наказом її було протиправно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, адже за час роботи будь-яких порушень трудової дисципліни не допускала, належно виконувала покладені на нею завдання і професійні обов`язки передбачені Положенням про відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, затвердженого наказом начальника Чернівецького міського управління юстиції лютого 2013 року №15/О (далі - Положення про відділ). На думку позивачки оскаржуваний наказ виданий з порушенням вимог законодавства оскільки прийнятий на підставі подання особи, яка не наділена повноваженнями на внесення такого подання та не погодженого у встановленому законодавством порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено та скасовано оскаржуваний наказ від 04 вересня 2015 року №539/4 про оголошення догани.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що відповідачем безпідставно накладено на позивача дисциплінарне стягнення за неналежне виконання посадових обов`язків у вигляді оголошення догани. Суд вказав, що наказ ГТУЮ у Чернівецькій області від 04 вересня 2015 року №539/4 прийнято не на підставі та не у спосіб передбачений Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин у справі.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 28 січня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку, ґрунтуються на тому, що ухилення позивача від виконання посадових обов`язків та несумлінне ставлення до них, допущення зловживань, неефективна організація роботи відділу та недоцільне використання приміщень відділу, безініціативність позивача свідчать про низький рівень професіоналізму, а тому спірний наказ щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством та не підлягає скасуванню.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та залишити в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що подання начальника реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_2 №07-17/110 від 31 серпня 2015 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності підготовлено із порушенням пункту 10.9 Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 23 червня 2011 року №1707/5, оскільки ОСОБА_2 , як начальник реєстраційної служби не наділена повноваженнями щодо внесення начальнику ГТУЮ пропозиції про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців та працівників управління юстиції. Вказує, що відповідачем не було надано жодного доказу (звернення громадян) про створення штучних черг чи неможливість реалізувати громадянами своє законне право на державну реєстрацію шлюбу, як і доказів неетичної поведінки позивачки. На думку позивачки, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неналежне виконання покладених на неї завдань та несумлінне ставлення до професійних обов`язків.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін. Зазначає, що скарга позивачки не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки при винесені оскаржуваного наказу ГТУЮ у Чернівецькій області було повністю дотримано вимоги чинного трудового законодавства. Крім того, позивачці неодноразово вказувалося на нарадах про незадовільний стан роботи відділу державної реєстрації актів цивільного стану, в той же час жодних дій для усунення недоліків позивачкою, як керівником відділу, вжито не було.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
У січні 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач), Шарапа В.М., Данилевич Н.А.
24 квітня 2020 року за результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Соколов В.М. - головуючий суддя, Білак М.В., Загороднюк А.Г.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 працювала на різних посадах у відділі реєстрації актів цивільного стану, а з 17 грудня 2013 року на посаді начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції.
31 серпня 2015 року начальник реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_2 направила на адресу начальника ГТУЮ Чернівецькій області Хохуляка В.В. подання за № 07-17/110, у якому просила вирішити питання щодо притягнення начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_1 .С. до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення пунктів 3.1, 8.1, 8.13 Положення про відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, затвердженого наказом Чернівецького міського управління юстиції 05 лютого 2013 року №15/О із змінами (далі - Положення про відділ), статті 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», статті 5 Закону України «Державну службу», у зв`язку зі створенням умов, які сприяють вчиненню корупційних діянь керівником або спеціалістами відділу, за неналежну організацію роботи відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції.
З вказаним поданням позивачка ознайомилася 01 вересня 2015 року та по фактам викладеним у поданні надала 02 вересня 2015 року письмові пояснення на ім`я начальника ГТУЮ у Чернівецькій області. Вказана обставина сторонами в судовому засіданні не заперечувалася.
На підставі вказаного подання, 04 вересня 2015 року ГТУЮ у Чернівецькій області видано наказ №539/4 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », яким оголошено начальнику відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Вишневській Н.С. догану.
Так, підставою для винесення оскаржуваного наказу стали порушення з боку начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_1, які були викладені у поданні від 31 серпня 2015 року №07-17/110, а саме: створення штучних черг реєстрації шлюбів протягом липня-серпня 2015 року; неналежна організація роботи архіву відділу; допущення зловживань та неефективне використання приміщення відділу; порушення пункту 8.13 в частині відповідальності за належну організацію роботи щодо надання платних послуг згідно частини третьої статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»; порушення статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», які виявилися в недотриманні загальновизнаних етичних норм поведінки, спілкуванні з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Вважаючи спірний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним та незаконним, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті визначено Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723- XII ( далі - Закон №3723-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження (стаття 1 Закону №3723-XII).
За приписами статті 3 Закону №3723-XII державна служба ґрунтується на принципах, зокрема, професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов`язків і дисципліни.
Етика поведінки державного службовця полягає у сумлінному виконанні своїх службових обов`язків; шанобливому ставленні до громадян, керівників і співробітників, дотриманні високої культури спілкування; не вчиненні дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця ( стаття 5 Закону №3723-XII).
В силу вимог статті 10 Закону №3723-XII основними обов`язками державних службовців є, зокрема, додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов`язків.
Частиною першою статті 14 Закону № 3723-XII передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення. В частині другій цієї статті зазначено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Оскільки норми спеціального Закону №3723-XII не регулюють питання притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни, суд застосовує у спірних правовідносинах норми трудового законодавства.
За приписами статті 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової та технологічної дисциплін, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
З вказаного слідує, що трудовою дисципліною передбачено не тільки додержання правил внутрішнього трудового розпорядку, а й своєчасне і точне виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу, додержуватися технологічної дисципліни тощо.
Згідно з абзацом першим статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (частина перша статті 1471 КЗпП України).
Відповідно до абзацу другого статті 148 КЗпП за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
Статтею 148 КЗпП визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Статтею 149 КЗпП визначено порядок застосування дисциплінарних стягнень.
До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
З аналізу наведених правових норм слідує, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень, державний службовець може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності з накладенням суб`єктом призначення або керівником державної служби на такого державного службовця дисциплінарного стягнення у виді догани.
Дисциплінарне стягнення необхідно розуміти як певну міру відповідальності, яка застосовується до особи, в даному випадку, держаного службовця (посадової особи), за вичинювання нею діяння, що суперечать цілям та меті держаної служби та виходять за межі прав та обов`язків держаного службовця, визначених Законом України «Про держану службу».
Отже, вирішуючи питання щодо притягнення конкретного порушника трудової дисципліни до дисциплінарної відповідальності, слід враховувати правове положення в якому перебуває цей працівник. Також, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Відповідно до пункту 8 Положення про відділ начальник вказаного відділу відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі: очолює відділ, здійснює керівництво його діяльністю, організовує роботу відділу та несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань і здійснення ним своїх функцій; забезпечує і контролює дотримання працівниками відділу виконавської та трудової дисципліни; веде особистий прийом громадян; розподіляє обов`язки між працівниками відділу та розробляє посадові інструкції працівників відділу; відповідає за належну організацію роботи щодо надання згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» платних послуг, а також ведення обліку платних послуг відповідно до порядку надання платних послуг відділами державної реєстрації актів цивільного стану, що затверджується Міністерством юстиції України.
Пунктом 7 Положення про відділ передбачено, що начальник відділу призначається на посаду та звільняється з посади начальником реєстраційної служби Головного управління юстиції в області, за поданням начальника реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції після погодження із заступником начальника служби - начальником відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції в області.
Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що оскаржуваний наказ видано відповідачем на підставі подання начальника реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції ОСОБА_2 від 31 серпня 2015 року, за створення умов, які сприяють вчиненню корупційних діянь керівником або спеціалістами відділу та неналежну організацію роботи відділу, яка виразилася у створенні штучних черг реєстрації шлюбів протягом липня-серпня 2015 року, неналежній організації роботи архіву відділу, допущенні зловживань та неефективному використанні приміщення відділу; порушенні пункту 8.13 Положення про відділ в частині відповідальності за належну організацію роботи щодо надання згідно з частиною третьою статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» платних послуг; порушенні статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», які виявилися в недотриманні загальновизнаних етичних норм поведінки, спілкуванні з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Судами встановлено, що недоліки організації роботи з виконання реєстрації шлюбів, питання якого виносилося на розгляд оперативної наради від 06 серпня 2015 року, в повному обсязі позивачем усунуто не було, зокрема, тривалість процедури реєстрації залишилась на рівні 30 хв, не зважаючи на те, що ця процедура стала автоматизованою. В даному випадку позивач, як керівник структурного підрозділу, не оптимізувала роботу таким чином, щоб зросла кількість проведених реєстрацій кожним окремим працівником з метою підвищення якості надання послуг населенню, що можливе, в свою чергу, за рахунок зменшення витрачання часу на проведення однієї державної реєстрації шлюбу.
Позивачем не були виконані прямі вказівки, доручені на оперативній нараді 27 липня 2015 року щодо неналежної організації роботи архіву відділу, а здійснюваний нею прийом громадян та надання консультацій не вплинув на ефективність роботи архіву відділу в цілому та зменшення черг в кінцевому результаті. Зауваження позивача, спрямовані до керівництва щодо недоцільності знаходження архіву відділу у відокремленому приміщенні не був ефективним заходом по оптимізації роботи відділу, вчиненим позивачем на виконання вимог оперативної наради.
Також, позивачкою допущено зловживання та неефективне використання приміщення відділу, яке виразилося у використанні кабінету площею 28 кв.м. під окремий особистий кабінет начальником відділу Вишневською Н.С., а не як зал урочистих подій. Крім того позивачкою, неефективно здійснено розподіл працівників відділу за напрямками діяльності, оскільки в одному кабінеті проводиться прийом заяв і реєстрація шлюбу, що призводить до збільшення часу на проведення реєстраційних дій.
Порушення позивачкою статті 38 Закону України «Про запобігання корупції», які виявилися в недотриманні загальновизнаних етичних норм поведінки, спілкуванні з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими, підтверджується інформуванням громадянами міста про некваліфіковані дії органів РАЦСу, зокрема, в газеті «Доба» міститься публікація громадянки ОСОБА_3 про неналежне вирішення її питання відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції.
Водночас, відповідно до статі 7 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану мають право безкоштовно одержувати у встановленому порядку від державних органів, підприємств, установ та організацій необхідні документи і відомості, пов`язані з державною реєстрацією актів цивільного стану.
З вказаного слідує, що позивачка не сприяла належному отриманню громадянкою ОСОБА_3 послуги, за якою вона звернулася до компетентного органу, що знижує довіру населення до органів державної влади та стало причиною вищезгаданої публікації про незадовільний стан органу ДРАЦс.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду викладеним у рішенні з цього питання.
Крім того, станом на 28 серпня 2015 року платні послуги, передбачені у постанові Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року №1168, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління юстиції громадянам міста не надаються. Вказане питання, також, розглянуто на оперативній нараді 21 липня 2015 року.
Водночас, позивачка пояснює, що проведення індивідуального обряду реєстрації шлюбу за межами відділу державної реєстрації актів цивільного стану не є компетенцією органу державної реєстрації актів цивільного стану та не входить у функціональні обов`язки працівників відділу.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану можуть надавати платні послуги, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися відділами державної реєстрації актів цивільного стану» від 22 грудня 2010 року №1168, відділами державної реєстрації актів цивільного стану можуть надаватися такі платні послуги, зокрема організація та проведення індивідуальних обрядів державної реєстрації шлюбу та народження (зокрема, обрядів ювілеїв весілля, обрядів заручин) з використанням різноманітних елементів урочистості: у відділі державної реєстрації актів цивільного стану; за межами відділу державної реєстрації актів цивільного стану; у вихідні та святкові дні.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що позивачка належним чином організацію роботи по наданню платних послуг не здійснювала, та ухилялася від виконання вказівки по запровадженню відділом державної реєстрації актів цивільного стану цих послуг для населення, що свідчить про невиконання позивачкою безпосередньо пункту 8.13 Положення про відділ та рішення оперативної наради.
Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що ухилення позивачки від виконання посадових обов`язків та несумлінне ставлення до них, допущення зловживань, неефективна організація роботи відділу та недоцільне використання приміщень відділу, безініціативність позивачки свідчать про низький рівень професіоналізму, чесності та відданості справі та стало наслідком притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.
Отже, спірний наказ від 04 вересня 2015 року №539/4 відповідає нормам матеріального права, прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством та скасуванню не підлягає.
Доводи позивачки про незаконність притягнення її до дисциплінарної відповідальності на підставі подання начальника реєстраційної служби ОСОБА_2, а не подання начальника Чернівецького міського управління юстиції є безпідставними, з огляду на те, що зміни до Типового положення про відділ внесені наказом Міністерства юстиції України від 10 серпня 2015 року №1471/5, не стосувалися визначення кола осіб яким надано повноваження вносити пропозиції щодо заохочення і притягнення до дисциплінарної відповідальності спеціалістів та інших працівників відділу.
Крім того, такі зміни (пункт 7: начальник відділу призначається на посаду та звільняється з посади начальником головного територіального управління юстиції за поданням начальника управління юстиції) набрали чинності 1 вересня 2015 року, а подання щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани внесено начальником реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції - 31 серпня 2015 року (до відповідних змін).
Отже, станом на дату написання (внесення) подання про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, згідно Типового положення про відділ та Положення про відділ ОСОБА_2 , як начальник реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції мала право вносити пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності позивачки.
Таке право (внесення подання) слідує також з того, що пунктом 1.2. Положення про відділ визначено безпосереднє підпорядкування відділу начальнику реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, отже ОСОБА_2 , як безпосередній керівник державного службовця має право вносити клопотання керівнику державної служби про притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надано належну юридичну оцінку, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи, якими позивач обґрунтовує свою касаційну скаргу, стосуються фактичних обставин справи, доказів, на підставі яких встановлено ці обставини, та правової оцінки, яку надали їм суди. Зважаючи на межі касаційного перегляду справи та повноваження касаційного суду на цій стадії достатніх та обґрунтованих підстав для того, щоб вважати висновки суду апеляційної інстанції в даній справі помилковими, немає і аргументи позивача їх не спростовують.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки висновки суду апеляційної інстанцій, з урахуванням виправлених порушень допущених судом першої інстанції, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, то касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі №824/2348/15-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов М.В. Білак А.Г. Загороднюк