ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2020 року

м. Київ

справа № 702/690/16-а

адміністративне провадження № К/9901/9280/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О. Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Кобалья М.І. у справі №702/690/16-а за позовом ОСОБА_1 до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, в якому просила:

- визнати протиправними дій в.о. голови Копіюватської сільської ради,

- скасувати розпорядження №20 від 01.06.2016 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 »,

- поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

2. Постановою Монастирщенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року позовні вимоги задоволено.

2.1. Визнано протиправними дії в.о. сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Кагагнець Л.Д. при звільненні з посади ОСОБА_1

2.2. Визнано протиправним та скасовано розпорядження в.о. голови Копіюватської сільської ради №20 від 01.06.2016 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 ».

2.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016.

2.4. Стягнуто з Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2016 по 30.06.2016 включно в сумі 3 442 грн 40 коп.

2.5. Звернуто до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сілької ради Монастирищенського району Черкаської області з 01.06.2016 та стягнення на її користь середньомісячного заробітку в межах суми за 1 місяць в сумі 3 442 грн.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року скасовано постанову Монастирщенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

4.1. Позивач з 02 січня 2003 року займала посаду спеціаліста ІІ категорії з бухгалтерського обліку Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області, з 01 травня 2006 року переведена на посаду головного бухгалтера.

4.2. Згідно з трудової книжки, позивач 02 січня 2003 року прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування та того ж дня їй присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування.

4.3. Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року у справі №702/210/16-п ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-4 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 5100, 00 гривень з конфіскацією винагороди від роботи в дільничній виборчій комісії в розмірі 385, 84 гривень.

4.4. Розпорядженням голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області від 12 квітня 2016 року №8 позивача звільнено з посади головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області з 12 квітня 2016 року у зв`язку з набуттям законної сили постанови суду від 28 березня 2016 року у справі №3/702/69/16 про притягнення до відповідальності за корупційне правопорушення посадової особи.

4.5. Правовою підставою прийняття розпорядження зазначені стаття 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та пункт 7 статті 36 КЗпП України.

4.6. Постановою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 01 серпня 2016 року зазначене розпорядження було скасовано та поновлено позивача на посаді.

4.7. На підставі вказаного судового рішення позивача було поновлено на посаді головного бухгалтера ради.

4.8. 01 червня 2016 року в.о. сільського голови Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області було прийнято розпорядження №20 «Про звільнення з посади головного бухгалтера ОСОБА_1 », відповідного до якого позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

5. Уважаючи зазначені дії та рішення відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

6. Задовольняючи позовні вимоги першої інстанції виходив з того, що відповідачем було протиправно звільнено ОСОБА_1 з займаної посади головного бухгалтера

6.1. Крім цього, суду першої інстанції прийшов до висновку про протиправність дій відповідача та притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення поза межами строку встановленого статтею 148 КЗпП України.

7. Скасовуючи постанову суду першої інстанцій та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач приймаючи розпорядження про звільнення позивача з займаної посади діяв на підставі, у спосіб та в межах визначених законом.

7.1. Крім того зауважив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі №702/534/16-а, яка набрала законної сили, було скасовано рішення суду першої інстанції про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області та скасування первісного розпорядження про її звільнення від 12.04.2016 №8 і встановлено, що позивачем було вчинено корупційне правопорушення, а також, що посадові особи місцевого самоврядування, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню на підставі статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року і залишити в силі постанову Монастирщенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року.

8.1. Аргументи скаржника полягають у тому, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосував норми матеріального права і порушив норми процесуального права. Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки залишено поза увагою факт порушення права на захист позивача та ту обставину, що оскаржуване розпорядження про звільнення прийняте поза межами строків притягнення позивача до відповідальності встановлених нормами статті 148 КЗПП України.

9. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі.

9.1. На обґрунтування відзиву вказує, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

10. Відповідно до норм статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Відповідно до частини першої статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

12. Частиною четвертою статті 78 КАС України в чинній редакції, яка повністю кореспондується зі статтею 72 КАС України в його редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

13. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

14. Відповідно до пункту 20 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» із змінами і доповненнями сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

15. Статтею 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» із змінами і доповненнями, визначено, що крім загальних підстав припинення служби в органах місцевого самоврядування, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування;

- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування;

- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

16. Посадові особи місцевого самоврядування, яких притягнуто до відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

17. Частиною 2 статті 12 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюються вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції».

18. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

19. Частиною 1 статті 172-4 КУпАП передбачено, що порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої діяльності, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу від підприємницької діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом.

20. Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

21. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.

22. Згідно з частиною другою статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» із змінам і доповненнями, особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

23. Ураховуючи той факт, що рішенням суду на позивача не накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов`язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку що у сільського голови Копіюватської сільської ради не було повноважень приймати рішення про звільнення позивача з посади, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

24. Крім того, статтею 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

25. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

26. Судом першої інстанції встановлено, відповідач достовірно знав про вчинення позивачем адміністративного правопорушення на час видання першого розпорядження про її звільнення 12.04.2016, тому станом на 01.06.2016 строк накладення дисциплінарного стягнення, в тому числі у виді звільнення, закінчився.

27. З огляду на системний аналіз вказаних норм та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскаржуваного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади та поновлення позивача на посаді головного бухгалтера Копіюватської сільської ради.

28. Також, судом першої інстанції правомірно задоволено вимогу позивача про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки вона є похідною від вимоги про поновлення на роботі.

29. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги позивача та висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

31. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

32. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

33. Положення статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України застосовуються Верховним Судом з урахуванням положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX.

34. У межах розгляду даної справи суд дійшов висновку про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи та відповідно надання їм помилкової оцінки, що призвело до скасування в частині цим судом рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

35. Ураховуючи вищенаведене Суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційної інстанції скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

36. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

37. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі №702/690/16-а за позовом ОСОБА_1 до Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати і залишити в силі постанову Монастирщенського районного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року.

38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко