ПОСТАНОВА

Іменем України

26 квітня 2018 року

м. Київ

справа №203/5570/16-а (2-а/0203/179/2016)

адміністративне провадження №К/9901/12436/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Анцупової Т.О., Кравчука В.М.

розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.03.2017р. (суддя - Штульман І.В.) у справі №203/5570/16-а за його позовом до Центрального об?єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Центрального об?єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Дніпропетровську щодо відмови в перерахунку пенсії державного службовця з 01.12.2015р. у зв?язку з підвищенням заробітної плати державних службовців;

- зобов?язати Центральне об?єднане управління Пенсійного фонду України у місті Дніпропетровську здійснити позивачу з 01.12.2015р. перерахунок пенсії державного службовця в розмірі 80% від суми заробітної плати відповідно до довідки ДМР №7/6-1933 від 12.10.2016р.

Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2016р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2017р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2016р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017р., на підставі пункту 1 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.).

У червні 2017р. позивач, в порядку Глави 3 Розділу ІV КАС України, в редакції чинній до 15.12.2017р., звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 31.03.2017р. на підставі пункту 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві позивач просив скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.03.2017р. та направити справу на розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 14.03.2017р. та від 20.03.2017р. (справа К/800/7481/17), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 04.07.2017р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об?єднаного управління Пенсійного фонду України у місті Дніпропетровську про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України, в редакції після 15.12.2017р., матеріали заяви передано до Верховного Суду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, суд дійшов висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 183-2 (в редакції, чинній до 15.12.2017р.).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС України перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2017р., про перегляд якої подано заяву, (справа №203/5570/16-а), відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.), оскільки справа, рішення в якій заявник просив переглянути, розглянута за правилами скороченого провадження, встановленими статтею 183-2 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.).

В свою чергу, ухвалою від 14.03.2017р. (справа №766/10614/16-а, К/800/7481/17), на яку посилається заявник як приклад неоднакового застосування касаційним судом норм процесуального права, Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 20.03.2017р. виправив описку, допущену в ухвалі від 14.03.2017р. про відкриття провадження у вказаній справі.

Із змісту судового рішення суду першої інстанції, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що розгляд справи №766/10614/16-а (К/800/7481/17) здійснювався судом першої інстанції в порядку скороченого провадження. Разом з тим, касаційним судом відкрито провадження у даній справі та переглянуто судові рішення судів попередніх інстанцій.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм процесуального права, суд виходить із такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини 1 статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали про перегляд якої подано заяву та ухвал, наданих для порівняння) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 9, 10 статті 183-2 КАС України у вказаній редакції, постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.) суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 розглядалась судом першої інстанції в порядку скороченого провадження на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15.12.2017р.

Таким чином ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017р. у справі №203/5570/16-а є остаточною та не підлягає касаційному перегляду.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення ОСОБА_1 до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.12.2016р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017р. не було передбачено можливості оскарження у касаційному порядку судових рішень, постановлених у справі, що розглянута за правилами скороченого провадження, а тому Вищий адміністративний суд України ухвалою від 31.03.2017р. обгрунтовано відмовив у відкритті касаційного провадження.

Отже, рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, тому відповідно до частини першої статті 244 КАС України у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017р.), статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.), -

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Т.О. Анцупова

В.М. Кравчук