ПОСТАНОВА

Іменем України

26 березня 2020 року

Київ

справа №802/885/13-а

адміністративне провадження №К/9901/40274/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2016 (суддя - Дончик В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 (колегія суддів: Сушко О.О., Білоус О.В., Смілянець Е.С.) у справі № 802/885/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071701 від 13.02.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив про безпідставність висновків контролюючого органу про порушення ним положень статей 187, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). При цьому, на думку позивача, податковий орган протиправно не взяв до уваги факт здійснення господарської операції між ним та контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК», оскільки взаємовідносини повністю підтверджені усіма необхідними та належно оформленими первинними документами, є реальними і укладені в межах господарської діяльності позивача. За таких обставин, позивач вважає, що правомірно включив до податкового кредиту за липень 2011 року суми податку на додану вартість сплачені при придбанні бітуму та щебеню у ТОВ «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК».

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ №0000071701 від 13.02.2013.

Рішення судів обґрунтовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо нереальності господарської операції з названими контрагентами є необґрунтованими, відповідно є протиправними збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням щодо даних операцій. Мотивуючи рішення, суди зауважили, що позивач надав належні документи первинного та бухгалтерського обліку, якими спростовані висновки відповідача.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в яких просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити. Вказується, що суди попередніх інстанцій в порушення принципу офіційного з`ясування матеріалів справи не надали правового значення виявлених фактів під час проведення перевірки здійснення ним удаваних господарських операції із названим вище контрагентом. Крім того, відповідач зауважує про порушення позивачем порядку сплати податкового зобов`язання з отриманих ним коштів за надані послуги в січні місяці 2011 року.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України позивач просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу ДПІ № 562 від 17.10.2012 та направлень № 670, 671, 672 від 29.10.2012 посадові особи відповідача провели планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період 01.01.2011 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено Акт № 1846/1701/ 2539920190 , яким зафіксовано заниження позивачем задекларованих податкових зобов`язань з ПДВ у сумі 661 грн. за січень 2011 року, за рахунок не включення до складу податкових зобов`язань кошти в сумі 3968,36 грн. та, крім того, завищення податкового кредиту у липні 2011 року на загальну суму 54166,57 грн. за рахунок включення до податкового кредиту сум ПДВ за безтоварною операцією з придбання бітуму та щебню на загальну суму 325000 грн. від ТОВ «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК».

На підставі вказаного акту перевірки, ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000331701 від 03.12.2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 54828 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13707 грн., яке ним було оскаржено до Державної податкової служби у Вінницькій області.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Державна податкова служба Вінницькій області скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ від 03.12.2012 № 0000331701 в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 164,25 грн., в інші частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

У зв`язку із чим, відповідач направив на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0000071701 від 13.02.2013, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ у сумі 54828 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 13542,75 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду, який його скасував в названій частині, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судами, що відповідає матеріалам справи, 20.07.2011 між TOB «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК» та позивачем укладено договір про поставку товару № 20/7-1. Згідно з додатком № 1 до вказаного договору постачальник зобов`язаний поставити бітум та щебінь на загальну суму 325000 грн. Наявність відповідного договору не заперечуються відповідачем, копія якого долучено до матеріалів справи, зміст такого досліджений в судовому порядку судами попередніх інстанцій.

Судами також установлено, що не заперечується відповідачем, наявністю всіх належно оформлених супроводжуючих документів згідно вказаного договору, якими, серед інших, були: видаткова та податкова накладні, товарно-транспортна накладна, виписка по особовому рахунку, що підтверджує оплату приданого позивачем товару у названого контрагенту.

Згадувані документи первинного обліку відображені ДПІ в акті перевірки, зауважень, що порядку складення яких зазначено не було.

Судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названим контрагентом в більшості, ґрунтуються на матеріалах перевірки контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у ревізійному періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що обставини реальності угоди позивача з TOB «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК» були підтверджені під час судового розгляду, а саме досліджено рух позивачем придбаної сировини, шляхом оцінки товаро-транспортної накладної, про існування якої не заперечує відповідач, вказавши її в акті перевірки і використання такої сировини у власній господарській діяльності. Крім того, на думку Суду, судами попередніх інстанцій правильно взято до уваги те, що позивач по згадуваному договору отримував від TOB «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК» три податкові накладні, а саме № 98 від 25.08.2011 року на суму 505000,00 грн., №99 від 26.08.2011 року на суму 545000,00 грн., №82 від 20.07.2011 року на суму 325000,00 грн. на перевезення бітуму та щебню, в той час як відповідачем зроблено висновок про безтоварність лише одної операції з перелічених, яка відбулась 20.07.2011 року (податкова накладна №82 на суму 325000,00 грн.). Тобто, Суд вважає, що судами попередніх інстанцій були виконані вимоги Вищого адміністративного суду України, за наслідками перегляду даної справи в касаційному порядку в перший раз (ухвала від 25.07.2016, провадження №К/800/28600/13, т.1, а.с.160-164).

Окрім того, на виконання вимог Вищого адміністративного суду України, судами перевірено наявність порушених кримінальних справ відносно керівника TOB «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК» за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 КК України за фактом створення фіктивного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності. Згідно вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 04.07.2014, (т.1, а.с.174-179), вбачається, що ТОВ «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК» було придбано 2012 року з метою прикриття незаконної діяльності. Обставин, які б вказували на факт створення такого суб`єкта господарювання для фіктивного підприємства вирок суду не містить. В той час, господарська операція між ТОВ «УНІВЕРСАЛ-АГРО НК» та позивача про поставку товару на підставі договору №20/7-1 відбувалась у 2011 році.

Доводи відповідача про встановлені ним порушення позивачем приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України в частині не включання до складу податкових зобов`язань суму коштів 3968,36 грн., в т.ч. ПДВ 661,00 грн. що надійшли на розрахунковий рахунок в січні місяці 2011 року від ТОВ «Подільські цукровані», ним не в належний спосіб не обґрунтовані. Хоча судами попередніх інстанцій вказаним обставинам справи надавалась належна оцінка. При цьому, Суд визнає, що відповідач в касаційній скарзі просить здійснити переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно спірного податкового повідомлення-рішення, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду першої та апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову частково.

В частині відмови в задоволені позову, Верховний Суд не здійснюватиме касаційний перегляд рішень судів попередніх інстанцій, так як касаційна скарга не містить вказаних вимог та доводів в їх обґрунтування.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Могилів-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2017 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду