ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №826/9175/18

адміністративне провадження №К/9901/19392/19, №К/9901/19973/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,

за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

позивача: представник адвокат Петренко О.В.,

відповідача: представник не з`явився,

третя особа ТОВ "Контактбудсервіс": представники адвокати Омельчук П.І., Шилов В.В.,

третя особа ТОВ "Будеволюція": представник не з`явився,

третя особа Мінкультури: представник не з`явився,

третя особа Виконавчий орган КМР (КМДА): представник не з`явився,

третя особа Управління екології та природних ресурсів КМР (КМДА): представник не з`явився,

третя особа Державне агентство водних ресурсів України: представник не з`явився,

третя особа КП "Плесо": представник не з`явився,

третя особа Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу КМР (КМДА): представник Черненко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 у складі колегії суддів: Ісаєнко Ю.А. (головуючий), Лічевецького І.О., Земляної Г.В. у справі №826/9175/18 за позовом Громадської організації "Екопарк Осокорки" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Будеволюція", Міністерства культури і туризму України, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Державне агентство водних ресурсів України, Комунальне підприємство "Плесо", Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування дозволу на будівництво

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. Громадська організація "Екопарк Осокорки" (надалі - ГО "Екопарк Осокорки") звернулась до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (надалі - ДАБІ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" (надалі - ТОВ "Контактбудсервіс"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Будеволюція" (надалі - ТОВ "Будеволюція"), Міністерства культури і туризму України, Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації, Державне агентство водних ресурсів України, Комунальне підприємство "Плесо", Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про скасування дозволу на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об`єктами житлового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. 2 черга будівництва. Коригування" №ІУ113181171313 від 27.04.2018, виданого ДАБІ ТОВ "Контактбудсервіс" та ТОВ "Будеволюція" (надалі - оспорюваний Дозвіл).

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 і ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено повністю.

3.1. Скасовано дозвіл ДАБІ на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об`єктами житлового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. 2 черга будівництва. Коригування" №ІУ113181171313 від 27.04.2018, виданий ТОВ "Контактбудсервіс" та ТОВ "Будеволюція".

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

4.1. Рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 №774/3349 затверджено проект відведення земельних ділянок ТОВ "Контактбудсервіс" для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва.

4.2. Пунктом 2 вказаного рішення, за умови виконання пункту 3, у довгострокову оренду на 15 років (на період будівництва), вирішено передати ТОВ "Контактбудсервіс" земельні ділянки загальною площею 176,06 га для забудови об`єктами житлового і соціально-побутового призначення у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2, 3, 4, 5, 6 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва, з них:

- ділянку №1 загальною площею 90,62 га, в тому числі: 74,24 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 16,38 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку №2 загальною площею 26,74 га, в тому числі: 26,61 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 0,13 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 3 загальною площею 21,92 га, в тому числі: 10,68 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 11,24 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 4 загальною площею 15,43 га, в тому числі: 12,11 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 3,32 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;

- ділянку № 5 загальною площею 21,35 га, в тому числі: 19,31 га за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, 2,04 га за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

4.3. На виконання вказаного рішення, 05.09.2005 між ТОВ "Контактбудсервіс", як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, укладено наступні правочини:

- договір оренди земельної ділянки площею 90,6379 га у ж/м Осокорки-Центральні (1, 2 мікрорайони) у Дарницькому районі м. Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 за №63-6-00282 у книзі записів державної реєстрації; кадастровий номер ділянки - 8 000 000 000:96:001:0008;

- договір оренди земельної ділянки площею 26,7006 га у ж/м Осокорки-Центральні (3 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 за №63-6-00286 у книзі записів державної реєстрації;

- договір оренди земельної ділянки площею 21,8966 га у ж/м Осокорки-Центральні (4 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 за № 63-6-00285 у книзі записів державної реєстрації;

- договір оренди земельної ділянки площею 15,4479 га у ж/м Осокорки-Центральні (5 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 за №63-6-00284 у книзі записів державної реєстрації;

- договір оренди земельної ділянки площею 21,3596 га у ж/м Осокорки-Центральні (6 мікрорайон) у Дарницькому районі м. Києва, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 08.09.2005 за №63-6-00283 у книзі записів державної реєстрації.

4.4. Рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 №695/2764 затверджено детальний план території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва.

4.5. 30.09.2016 між ТОВ "Контактбудсервіс", як Землекористувачем, та ТОВ "Будеволюція", як Товариством, укладено договір про передачу функцій замовника будівництва, згідно з пунктом 2.1 якого його предметом є взаємовідносини сторін щодо організації проектування, будівництва, введення в експлуатацію об`єкта будівництва на земельних ділянках (згідно договорів) та передачі у власність юридичним та фізичним особам об`єктів інвестування. В порядку та на умовах, визначених цим договором, Землекористувач передає, а Товариство приймає функції (права та обов`язки) замовника організації будівництва об`єктів.

4.6. 27.04.2018 ДАБІ видано для ТОВ "Контактбудсервіс" та ТОВ "Будеволюція" оспорюваний Дозвіл на виконання будівельних робіт "Комплексна забудова території об`єктами житлового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. 2 черга будівництва. Коригування" №ІУ113181171313.

4.7. У той же час, виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів прийнято рішення "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" від 16.07.1979 №920. У подальшому розпорядженнями КМДА від 17.05.2002 №979 та Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.12.2007 №1714 до нього були внесені зміни.

5. Приймаючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з контексту основної мети діяльності позивача, якою згідно статуту є створення ландшафтного природного парку "Екопарку Осокорки" і враховуючи те, що рішення "Про оголошення ландшафтного заказника місцевого значення "Екопарк Осокорки" на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 уповноваженим на те органом не прийнято, зважаючи на те, що порядок отримання третіми особами дозволу знаходиться в юридичному розрізі правовідносин конкретно між останніми та відповідачем, то видача такого дозволу не порушує реальних прав та інтересів позивача. Також, суд першої інстанцій зазначив, що позивач не наділений правом на звернення до суду з даним позовом, оскільки він не може вважатися таким, що спрямований на захист порушених екологічних прав і відхилив посилання позивача на норми Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуської конвенції).

6. Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, послався на те, що позивач наділений правом звернення до суду з даним позовом, оскільки територія, на якій заплановано будівництво та надано відповідний дозвіл є територією, що охоплюється запланованим ландшафтним парком, створення якого вимагає петиція від 18.11.2015 №713 та є статутною ціллю позивача, як громадської організації. Суд апеляційної інстанції вказав, що у відповідача були підстави, передбачені частиною 4 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (надалі - Закон №3038-VI) для відмови у видачі ТОВ "Контактбудсервіс" та ТОВ "Будеволюція" оспорюваного дозволу на виконання будівельних робіт. Зокрема, суд дійшов висновку, що земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, на якій заплановане будівництво, має певні обмеження щодо будівництва, оскільки відноситься до зони охоронюваного ландшафту і є територією великою паркової зони загального користування. Крім того, судом зазначено про необхідність проведення замовниками оцінки впливу запланованої діяльності на довкілля та про неможливість видачі дозволу на виконання будівельних робіт двом замовникам будівництва одночасно.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. ТОВ "Контактбудсервіс" подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018.

7.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення норм матеріального права і недотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що земельна ділянка, на якій заплановане будівництво, входить до зони охоронюваного ландшафту, межі якої визначені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.12.2007 №1714.

Також скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції помилково не взяті до уваги положення Детального плану території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва, що затверджений рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 №695/2764, який на переконання скаржника відповідає вимогам Генерального плану міста Києва до 2020.

Вказує, що проектом будівництва не передбачена запланована діяльність та об`єкти, які згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23.05.2017 №2059-VIII (надалі - Закон №2059-VIII) можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці, а тому вважає неправильним висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності у замовників будівництва обов`язку при отриманні дозволу на виконання будівельних робіт подавати результати такої оцінки.

Скаржник наполягає, що в графі "замовник" оспорюваного дозволу зазначено ТОВ "Будеволюція", як забудовника, що не є землекористувачем земельної ділянки, на якій заплановане будівництво та ТОВ "Контактбудсервіс", як землекористувача цієї земельної ділянки, що відповідає вимогам підпункту 4 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI.

Крім того, на думку скаржника, петиція №713, зареєстрована у Київській міській раді 09.02.2016 за №08/К0-1134 (п), "Ландшафтний природний парк заміст забудови південних Осокорків" не стосується земельної ділянки, на якій ТОВ "Контактбудсервіс" заплановане будівництво, яка розташована на території житлового масиву Осокорки-Центральні, а не території південних Осокорків. Натомість, дана петиція не містить наукового обґрунтування та межі території ландшафтного парку. Тому, скаржник зазначає про те, що реалізації цієї петиції не перешкоджає видача оспорюваного дозволу і права позивача у даній справі - ГО " Екопарк Осокорки", не порушені.

8. Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації подано письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просить повно і всебічно дослідити всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення за наслідками розгляду даної касаційної скарги.

9. ГО "Екопарк Осокорки" подано відзив на дану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

9.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, позивач вважає, що належність земельної ділянки, на якій заплановане будівництво, до території зони охоронюваного ландшафту вбачається з Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року і Схеми меж зон охоронюваного ландшафту, що є додатком до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.12.2007 №1714, які скаржник, фактично, намагається поставити під сумнів. Також, позивач наголошує, що дослідженими судом апеляційної інстанції доказами підтверджується необхідність виконання замовниками вимог Закону №2059-VIII внаслідок здійснення ними намиву території, будівництва житлового кварталу на площі більше 1,5 га, якщо не передбачено його підключення до централізованого водопостачання та водовідведення, будівництва автостоянок на площі не менше як 1 га і більше як на 100 паркомісць. Позивач вважає неможливим видачу оспорюваного дозволу двом замовникам будівництва, оскільки у ТОВ "Будеволюція" відсутні докази на підтвердження права користування земельною ділянкою, на якій планується будівництво.

10. Представник виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подав відзив на дану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

10.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржуване судове рішення ухвалене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Зокрема, зазначає, що земельна ділянка, на якій заплановане будівництво, розташована в зоні охоронюваного ландшафту, що підтверджується рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, а тому проектна документація та вимоги щодо отримання дозволу на виконання будівельних робіт на цій земельній ділянці повинні узгоджуватися з вимогами Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III (надалі - Закон №1805-III). Крім того, наголошує, що земельні ділянки, виділені ТОВ "Контактбудсервіс", згідно з Генеральним планом міста Києва до 2020 року, належать до території зелених насаджень. На думку представника відповідачів, ТОВ "Будеволюція" не може вважатись замовником будівництва, оскільки відсутні докази наявності в останнього права користування земельною ділянкою, щодо якої видано оспорюваний дозвіл.

11. ТОВ "Контактбудсервіс" подано письмові пояснення на відзиви ГО "Екопарк Осокорки", виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) та Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких просить їх не враховувати при розгляді касаційної скарги.

12. Інші учасники справи відзивів на дану касаційну скаргу не подали.

13. ДАБІ подано касаційну скаргу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018.

13.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення норм матеріального права і недотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції.

Відповідач вважає, що у нього були відсутні визначені законодавством підстави для відмови у видачі оспорюваного дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки замовниками будівництва ТОВ "Контактбудсервіс" та ТОВ "Будеволюція" подані усі необхідні документи для його отримання.

Крім того, на переконання скаржника у ДАБІ не було обов`язку при видачі оспорюваного дозволу перевіряти чи узгоджуються наміри запланованої забудови з Генеральним планом міста Києва до 2020 року, оскільки при видаючі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки щодо вказаного об`єкту будівництва від 16.07.2014 №151/14/12/009-14 Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було прийнято рішення про його відповідність вимогам містобудівної документації.

Також, скаржник вказує, що при видачі містобудівних умов та обмежень було застережено, що вимоги щодо охорони культурної спадщини відсутні, оскільки об`єкти історико-культурної та архітектурної спадщини у кварталі розташування ділянки проектування відсутні, тому на його думку, суд апеляційної інстанції помилково зазначив про те, що земельна ділянка, знаходиться в межах зони охоронюваного ландшафту і є об`єктом культурної спадщини, який підлягає охороні.

Скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що відповідно до статті 1 Закону №3038-VI, замовником є фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Тому, у чинному законодавстві відсутні обмеження щодо кількості замовників будівництва забудови певної території.

14. Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації подано письмові пояснення на касаційну скаргу, в якій просить повно і всебічно дослідити всі обставини справи та прийняти законне і обґрунтоване рішення за наслідками розгляду даної касаційної скарги.

15. Департаментом охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) подано відзив на дану касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

15.1. Доводи на обґрунтування даного відзиву зводяться правильності застосування норм матеріального права та дотримання норм процесуального права судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення і є аналогічними тим, що викладені у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Контактбудсервіс".

16. Інші учасники справи відзивів на дану касаційну скаргу не подали.

17. У судовому засіданні учасники касаційного провадження підтримали вимоги заявлених ними касаційних скарг та викладені у відзивах на такі касаційній скарги заперечення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

18. Під час розгляду даної касаційної скарги колегією суддів касаційного суду враховуються вимоги частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України, в редакції, чинній до 08.02.2020), згідно з якими суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. При вирішенні цієї адміністративної справи судам попередніх інстанцій першочергово належало з`ясувати питання щодо того, чи наділений позивач - ГО "Екопарк Осокорки", правом на звернення до суду з адміністративним позовом. Зокрема, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач, на переконання цього суду, не наділений таким правом. Водночас, суд апеляційної інстанції вказав на наявність у позивача права на звернення до суду, на підтвердження існування якого послався на те, що земельна ділянка, щодо якої видано оспорюваний Дозвіл на будівництво, охоплюється територією запланованого ландшафтного парку, створення та функціонування якого є основною метою статутної діяльності позивача як громадської організації. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач підпадає під визначення поняття "зацікавлена громадськість" в розумінні Орхуської конвенції, оскільки очевидним є зв`язок оспорюваного рішення з його правами та інтересами.

20. Відповідно до частини 1 статті 5 та частини 2 статті 46 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, а позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень.

21. Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про громадські об`єднання" від 22.03.2012 №4572-VI (надалі - Закон №4572-VI), громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

22. Пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону №4572-VI передбачено, що статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

23. Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону №4572-VI визначено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об`єднання має право звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами.

24. При цьому, як зазначено Конституційним Судом України у рішенні від 28.11.2013 №12-рп/2013, громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

25. У свою чергу, частинами 1, 4-5 статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 №1264-XII (надалі - Закон №1264-XII) встановлено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, стратегічної екологічної оцінки, оцінки впливу на довкілля, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Громадські організації можуть брати участь в управлінні галуззю охорони навколишнього природного середовища, якщо така діяльність передбачена їх статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України. Метою управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

26. Отже, можливість участі громадської організації в управлінні охороною навколишнього природного середовища, в тому числі, шляхом оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав і свобод здійснюється у порядку, передбаченому законодавством та за умови, що повноваження щодо їх захисту закріплені у статутних документах такої громадської організації.

27. Судами попередніх інстанцій з`ясовано ту обставину, що 18.11.2015 на офіційному веб-сайті Київської міської ради опубліковано електронну петицію №713 "Ландшафтний природний парк замість забудови південних Осокорків", автором якої виступив ОСОБА_1 (надалі - Петиція), викладене у якій звернення зводиться до того, що Генеральним планом міста Києва передбачено розширення меж міста за рахунок забудови територій на південь від житлового масиву Осокорки в бік Бортничів, що на думку заявника, призведе до ускладнення ситуації з транспортом та унеможливить створення на цій території ландшафтного природного парку.

28. Вимоги цієї Петиції полягали у наступному: внесення змін до Генерального плану міста Києва із обмеженням багатоповерхової забудови масиву Осокорки-Позняки-Харківський до вул. Колекторна; облаштування ландшафтного парку на південь від вул. Колекторна до каналу від Бортничівської станції аерації (який би включав в себе мережу озер Небреж, Тягле, Мартишів, Святаш боліт та каналів, якими ці озера і болота між собою сполучаються); розвиток інфраструктури для еко-туризму, активного водного відпочинку (каяки, каное, SUP), розвиток мережі доріжок для бігу та вело-доріжок, тощо; облаштування орнітологічних станцій на території створеного ландшафтного парку для спостереження за болотними птахами (так званий birdwatching) для екологічного навчання школярів та студентів, залучення туристів по напрямку birdwatching, який здатен генерувати колосальні прибутки для міста. Вказана Петиція була зареєстрована 09.02.2016 за вх. №08/К0-1134 (п) та підтримана підписами 11155 осіб та, у зв`язку з чим Київською міською радою розпочато її розгляд.

29. Позивач - ГО "Екопарк Осокорки" є громадським об`єднанням, утвореним на підставі рішення установчих зборів засновників, яке оформлене протоколом від 02.11.2017 №1 і був зареєстрований в якості юридичної особи 15.11.2017.

30. Як зазначає сам позивач, основною метою створення ГО "Екопарк Осокорки" було саме сприяння даною громадською організацією у реалізації вимог Петиції щодо облаштування ландшафтного природного парку на визначеній у Петиції території.

31. На користь цієї обставини свідчить і зміст статуту позивача, затвердженого рішенням установчих зборів засновників, що оформлене протоколом від 02.11.2017 №1 (надалі - Статут), пунктом 2.1 якого передбачено, що основною метою діяльності громадської організації є створення та забезпечення функціонування ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" на південь від вулиці Колекторної в Дарницькому районі міста Києва; захист прав мешканців міста Києва на безпечну екологію; сприяння захисту водно-болотних угідь міста Києва та Київської області; участь в органах влади з питань контролю за екологією та безпекою довкілля; участь у створенні органів контролю за діяльністю органів влади; участь в громадських радах при органах державної влади та місцевого самоврядування.

32. Крім того, 17.05.2018 Київським міським головою було затверджено план заходів, спрямований на реалізацію порушених в Петиції питань, яким на ГО "Екопарк Осокорки" було покладено завдання з підготовки концепції розвитку території щодо організації заказника природи місцевого значення, з урахуванням чинної містобудівної документації та затвердженої проектної документації, для публічної презентації у Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації та розгляду відповідними структурними підрозділами Київської міської державної адміністрації, для чого встановлено строк три місяці. На виконання цього плану заходів позивачем було розроблено Концепцію розвитку території "Екопарку Осокорки", яку досліджено судами попередніх інстанцій, за змістом якої його площа складає приблизно 650 га, з яких 176,5 га (з урахуванням озера Небреж) перебувають на праві оренди у третьої особи - ТОВ "Контактбудсервіс".

33. Системний аналіз наведених норм законодавства і положень Статуту дає колегії суддів касаційного суду підстави для висновку, що звернення позивача до суду з позовом про скасування оспорюваного Дозволу через стверджувані порушення вимог природоохоронного законодавства, допущені при його прийнятті, можливе лише з метою здійснення ним основної статутної діяльності щодо створення і забезпечення функціонування ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" на південь від вулиці Колекторної в Дарницькому районі міста Києва.

34. З огляду на це, обставиною, яка мала безпосереднє значення для правильного вирішення судами попередніх інстанцій питання стосовно того, чи наділений позивачем правом на звернення до суду, було те, чи охоплюється територією запланованого ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, щодо якої видано оспорюваний Дозвіл.

35. Судом першої інстанції та обставина, чи земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 включена до складу ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" взагалі не з`ясовувалась. Натомість, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця обставина знаходить своє підтвердження на основі пункту 2 Петиції, Генерального плану міста Києва, витягів з містобудівного кадастру, а також Концепції розвитку території облаштування ландшафтного парку та плану заходів, спрямованих на реалізацію Петиції і відомостей щодо її розгляду з офіційного сайту Київської міської ради.

36. Відповідно до абз. 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 №2456-XII (надалі - Закон №2456-XII), до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

37. Згідно з частиною 3 статті 53 Закону №2456-XII, рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

38. Водночас, судами як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що рішення про створення ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" не приймалось уповноваженим на це органом, яким є Київська міська рада.

39. Частиною 4 статті 7 Закону №2456-XII передбачено, що межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

40. Частинами 4, 7 статті 52 Закону №2456-XII встановлено, що розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам`яток природи та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

41. Зважаючи на наведені положення Закону №2456-XII, межі ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" до моменту його створення можуть визначатись лише відповідним проектом, що розробляється уповноваженим на це органом, яким є Київська міська державна адміністрація.

42. За приписами статей 73, 74 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

43. У зв`язку з цим, колегія суддів касаційного суду відхиляє посилання суду апеляційної інстанції на перелічені вище докази, які не можуть вважатись належними та допустимими у розумінні положень КАС України.

44. Таким чином, судами попередніх інстанцій не було з`ясовано тієї обставини, чи охоплюється земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, стосовно якої виданий оспорюваний Дозвіл, територією ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки", створення та забезпечення функціонування якого належить до основної мети статутної діяльності ГО "Екопарк Осокорки", що мало безпосереднє значення для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом та справи в цілому.

45. Що стосується доводів позивача та висновків суду апеляційної інстанції з приводу наявності у позивача права на звернення до суду, яке гарантується громадським організаціями положеннями Орхуської конвенції, то слід зазначити наступне.

46. Відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди і при цьому згідно з частиною 7 статті 41 Конституції України, використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

47. Законом України від 06.07.1999 №832-XIV ратифіковано Конвенцію про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська конвенція) від 25.06.1998 (надалі - Орхуська конвенція).

48. Пунктом 5 статті 2 Орхуської конвенції визначено, що "зацікавлена громадськість" означає громадськість, на яку справляє або може справити вплив процес прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, або яка має зацікавленість в цьому процесі; для цілей даного визначення недержавні організації, які сприяють охороні навколишнього середовища та відповідають вимогам національного законодавства, вважаються такими, що мають зацікавленість.

49. Підпунктом "б" пункту 2 статті 9 "Доступ до правосуддя" Орхуської конвенції передбачено, що кожна зі Сторін у рамках свого національного законодавства забезпечує, щоб відповідні представники зацікавленої громадськості, які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коли це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної Сторони, мали доступ до процедури перегляду прийнятих рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

50. Таким чином, на підставі норм Орхуської конвенції представники громадськості мають право оспорювати порушення національного законодавства у сфері охорони довкілля незалежно від того, чи належать такі порушення до прав на інформацію і на участь громадськості у прийнятті рішень, гарантованих Орхуською конвенцією і дана Конвенція забезпечує громадським організаціям доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства. Правові висновки аналогічного характеру наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №910/8122/17.

51. Беручи до уваги наведені норми міжнародного законодавства, яке виступає частиною національного законодавства України та не відступаючи від правової позиції Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів касаційного суду вважає за необхідне наголосити, що підставами для звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі, слугували, в першу чергу, стверджувані порушення його прав та інтересів щодо створення ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки" внаслідок видачі оспорюваного Дозволу, а не загалом порушення вимог природоохоронного законодавства, допущені при його видачі.

52. Тому, жодним чином не заперечуючи наявність у позивача, як громадської організації, самостійного права на звернення до суду з позовом на захист прав, свобод та інтересів громадян у сфері охорони довкілля на підставі положень Орхуської конвенції, суд касаційної інстанції все ж звертає увагу на необхідність з`ясування судами попередніх інстанцій під час розгляду даної справи тієї обставини, чи було обумовлене подання позивачем адміністративного позову про скасування оспорюваного Дозволу основною метою його статутної діяльності, яка полягає у створенні та забезпеченні функціонування ландшафтного природного парку "Екопарк Осокорки". Крім того, для правильного вирішення справи мало безпосереднє значення з`ясування судами попередніх інстанцій обставини щодо того, які саме порушення національного законодавства у сфері охорони довкілля в контексті заявлених підстав адміністративного позову, слугували причиною для звернення позивача до суду.

53. Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3038-VІ, право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

54. Згідно з частиною 2 статті 37 Закону №3038-VІ, дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

55. Частиною 3 статті 37 Закону №3038-VІ передбачено, що для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:

1)копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2)копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

3)проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

4)копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;

5)копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

6)інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;

7)результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України.

56. Частиною 4 статті 37 Закону №3038-VІ встановлено, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу.

Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:

1)неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;

2)невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

3)виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;

4)результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" .

Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.

57. Аналогічні підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт закріплені у пункті 30 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (надалі - Порядок).

58. Отже, чинне законодавство, а саме частина 4 статті 37 Закону №3038-VІ і пункт 30 Порядку, визначають вичерпний перелік підстав для відмови заявнику у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, який не підлягає розширеному тлумаченню.

59. З`ясування судами тієї обставини, чи належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, на якій заплановане будівництво, до зони охоронюваного ландшафту, визначеної у додатку №1 до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві", з урахуванням змін, внесених до нього розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979 та від 25.12.2007 №1714, мало безпосереднє значення для правильного вирішення даної адміністративної справи.

60. Зокрема, відповідно до статті 53 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України), до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

61. Згідно зі статтею 54 ЗК України, землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

62. У свою чергу, частиною 1 статті 1 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" від 13.07.1978 №3600-IX (надалі - Закон №3600-IX, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що пам`ятками історії та культури є споруди, пам`ятні місця і предмети, зв`язані з історичними подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, твори матеріальної і духовної творчості, які становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність.

63. Частиною 2 статті 8 Закону №3600-IX у відповідній редакції встановлено, що виконавчі комітети обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам`яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам`яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

64. Частинами 1-3 статті 29 Закону №3600-IX у вказаній редакції передбачено, що з метою забезпечення охорони пам`яток історії, археології, містобудування і архітектури, монументального мистецтва встановлюються охоронні зони, зони регулювання забудови і зони охоронюваного природного ландшафту в порядку, який визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР. Зони охорони пам`яток історії та культури встановлюються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів за поданням відповідних державних органів охорони пам`яток. Зони охорони пам`яток історії та культури включаються в проекти планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів. У межах зазначених зон забороняються провадження земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу відповідних органів охорони пам`яток Союзу РСР або Української РСР.

65. 12.07.2000 набрали чинності норми Закону №1805-III, за змістом пункту 3 розділу Х "Прикінцеві положення" якого, об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

66. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1805-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність (абзац 3); пам`ятка - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абзац 6); зони охорони пам`ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання (абзац 9).

67. Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1805-III у вказаній редакції, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, комплексів (ансамблів) навколо них повинні встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

68. При цьому, протягом існування спірних правовідносин центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини не було розроблено Порядку визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них.

69. Системний аналіз наведених норм дає колегії суддів касаційного суду підстави для висновку, що норми чинного на час спірних правовідносин законодавства наділяли виконавчі комітети обласних, міських рад народних депутатів повноваженнями щодо встановлення, на підставі подання відповідних державних органів охорони пам`яток, зон охорони пам`яток історії та культури, до яких належали, серед іншого, зони охоронюваного природного ландшафту.

70. Враховуючи те, що пам`ятки історії та культури визначені відповідно до Закону №3600-IX, визнаються пам`ятками відповідно до Закону №1805-III, то і зони охорони цих пам`яток, в тому числі, встановлені уповноваженими на те органами зони охоронюваного природного ландшафту, зберігають свою чинність після 12.07.2000.

71. Разом з тим, як Законом №3600-IX, так і Законом №1805-III, було встановлено певний порядок визначення зон охорони пам`яток. Так, згідно із Законом №3600-IX, зони охорони пам`яток історії та культури повинні були включатись до проектів планування, забудови і реконструкції відповідних міст та інших населених пунктів, а згідно із Законом №1805-III, межі та режими використання зон охорони пам`яток повинні визначатись відповідною науково-проектною документацією і затверджуватись відповідним органом охорони культурної спадщини.

72. Як вбачається з матеріалів адміністративної справи і встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів, керуючись Законом №3600-IX та враховуючи погодження меж заповідних і охоронних зон з відповідними державними органами і громадськими організаціями, прийняв рішення від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" (надалі - Рішення №920), яким були затверджено межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві.

73. Пунктом 4 цього рішення зобов`язано "головАПУ" та "головкиївпроекту": до 01.10.1979 забезпечити райвиконкоми і всі відповідні управління, відділи та організації схемами заповідників і охоронних зон м. Києва; постійно здійснювати контроль за додержанням статусу і впорядкуванням затверджених заповідників і охоронних зон при розробці проектів планування, забудови і реконструкції міста.

74. Підпунктом 3.4.6 пункту 3.4 "Зони охоронюваного ландшафту", який включений до розділу 3 "Зони регулювання забудови" додатку №1 до Рішення №920, передбачено, що до зон охоронюваного ландшафту входить: "Ріка Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу, вздовж водоводу Деснянського водопроводу, західна межа с. Троєщина, затока р. Деснянки, південно-західні межі Русанівських садів і Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берковщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, колективні сади, південні межі міста".

75. Додатком №2 до Рішення №920, яким визначено статус історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури на території м. Києва, встановлено, що в межах охоронних зон, зон регулювання та зон охоронюваного природного ландшафту, у відповідності з діючим законодавством, забороняється проведення земляних, будівельних та інших робіт, а також господарська діяльність без дозволу органів, які відають охороною пам`яток і без погодження з Київською міською організацією Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (пункт 3). В зонах охоронюваного природного ландшафту не дозволяється будь-яке будівництво, що негативно впливає на характер ландшафту (пункт 7).

76. Отже, с. Осокорки було віднесене до зони охоронюваного ландшафту на підставі Рішення №920 у його первинній редакції, проте, на момент прийняття цього рішення схеми визначених у ньому охоронних зон розроблені не були.

77. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18.06.1984 №7184-Х вирішено перетворити житлові масиви Дарницького району міста Києва "Осокорки" і "Позняки" в селище міського типу Осокорки, тобто с. Осокорки надали статус селища міського типу в межах Дарницького району міста Києва. Згодом, Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 02.10.1989 №8199-XI селище міського типу Осокорки Харківського району міста Києва було включене в межі міста.

78. 17.05.2002 Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження №979 "Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури в м. Києві" (надалі - Розпорядження №979), яким у зв`язку зі зміною назв вулиць і з метою упорядкування справи з охорони пам`яток історії та культури міста, внесені зміни в додатки до Рішення №920, з викладенням їх у редакції згідно з додатками №№1, 2 до цього Розпорядження.

79. З прийняттям Розпорядження №979 зміст підпункту 3.4.6 пункту 3.4 додатку 1 Рішення №920, фактично, змін не зазнав. Водночас, до додатка №1 Розпорядження №979 долучено схеми меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві, що визначені цим додатком, серед яких відсутні схеми меж зон охоронюваного ландшафту, що встановлені у підпункті 3.4.6 пункту 3.4 розділу 3 додатку №1 до Розпорядження №979 (Рішення №920).

80. 25.12.2007 виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийняв розпорядження від №1714 "Про внесення змін до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.79 №920" (надалі - Розпорядження №1714), яким з метою визначення меж зон охоронюваного ландшафту м. Києва, враховуючи наукову роботу науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень щодо визначення та коригування зони охоронюваного ландшафту р. Деснянка та у зв`язку з тим, що до Розпорядження №979 не було додано схеми зон охоронюваного ландшафту, внесені зміни у додаток №1 Рішення №920 (в редакції Розпорядження №979), а саме, підпункт 3.4.6 пункту 3.4 додатку №1 до цього рішення викладено в наступній редакції: "3.4.6. Ріка Дніпро з островами і прибережною смугою намиву в районі Оболоні і смугою лівого берегу до Московського мосту, затока р. Деснянки, південно-західні межі Русанівських садів, Микільської слобідки, Русанівська набережна, Березняківська набережна, затока Берковщина, с. Осокорки, оз. Підвірки, колективні сади, південні межі міста (див. схему)".

81. До Розпорядження №1714 було долучено відповідну схему меж зон охоронюваного ландшафту, що вказана в якості схеми до додатку №1 Рішення №920 (в редакції Розпорядження №1714), на якій містяться умовні позначення щодо меж цієї зони.

82. Відтак, зміни, внесені Розпорядженням №1714 до Рішення №920, в частині, що стосується віднесення с. Осокорки до зони охоронюваного ландшафту, полягали лише у розробленні схеми меж даної зони охорони пам`яток.

83. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване судове рішення, послався на те, що схема меж зон охоронюваного ландшафту, долучена до Розпорядження №1714, відносить територію навколо о. Небреж, де знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, на якій заплановане будівництво, до зони охоронюваного ландшафту.

84. Проте, за нормою статті 32 Закону №1805-III, в редакції чинній на час спірних правовідносин, саме лише віднесення певної території до зони охорони пам`яток, без визначення меж та режимів використання цієї зони відповідною науково-проектною документацією та без їх затвердження відповідним органом охорони культурної спадщини, не наділяло її тим обсягом правового захисту, що передбачений чинним законодавством для зон охорони пам`яток.

85. При цьому, вказівка судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні про те, що згідно листа Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.05.2018 №001-1656, до зони охоронюваного ландшафту віднесені всі земельні ділянки, передані ТОВ "Контактбудсервіс" в оренду на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 №774/3349, в тому числі, ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, також не може вважатись належним підтвердженням існування розробленої у встановленому Законом №1805-III порядку та затвердженої уповноваженим на те органом науково-проектної документації щодо визначення меж зони охоронюваного ландшафту, які б відповідали схемі, яка додана до Розпорядження №1714.

86. У свою чергу, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року (надалі - Генеральний план), зміст якого досліджувався судом апеляційної інстанції.

87. Пунктом 3.4 ДБН Б.1-3-97 "Склад, зміст, порядок розроблення, погодження та затвердження генеральних планів міських населених пунктів" (надалі - ДБН Б.1-3-97, що були чинними на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що генеральний план включає текстові та графічні матеріали. До текстових матеріалів відносяться: а) книга генерального плану; б) брошура з основними положеннями генерального плану. Графічними матеріалами є плани і карти аналітичного і проектного змісту, виконані у встановленому масштабі.

88. Пунктом 3.8 ДБН Б.1-3-97 встановлено, що графiчнi матерiали генерального плану виконуються у складi, наведеному у таблицi 1. У примітці 1 до пункту 3.8 ДБН Б.1-3-97 передбачено, що в залежностi вiд особливостей населених пунктiв (природних, iсторико-культурних, iнженерно-геологiчних, планувальних тощо) в складi генерального плану виконуються додатковi матерiали, а саме: iсторико-архiтектурний та iсторико-мiстобудiвний плани; схеми магiстралей мiського та зовнiшнього транспорту, iнженерного обладнання, заходiв з iнженерної пiдготовки територiй; схема планувальної структури та економiко-мiстобудiвного районування населеного пункту тощо.

89. Так, у розділі 7 "Збереження та охорона історико-культурної спадщини" текстової частини Генерального плану (сторінки 36-37 текстової частини) зазначено, що на історико-містобудівному плані позначені: межі історико-архітектурних та історико-культурних заповідників, заповідних територій, зон охорони пам`яток, а також землі історико-культурного призначення (згідно Земельного кодексу України). На історико-містобудівному опорному плані позначені всі території, визначені Рішенням №920, на які поширюється режим охорони культурної спадщини. Історико-архітектурний та історико-містобудівний опорні плани є основними обліково-охоронними документами. Вони складають базис архітектурно-планувальних рішень Генерального плану і мають використовуватись при розробці, погодженні та затвердженні інших містобудівних, архітектурних та інженерних проектів.

90. Також у даному розділі Генерального плану міститься підрозділ "Комплексна цінність території Давньокиївської частини" (сторінка 38), яким визначено найцінніші, високоцінні та цінні території і території середньої та невеликої цінності, а також встановлено умови допустимих перетворень історичних частин Києва, зокрема, вказано, що "<…> Цінні території пов`язані з селами Осокорки, Позняки і селищем Бортничі. На заході до неї входить ділянка Броварського лісу. Прибережні території включені до зони охоронюваного ландшафту".

91. Графічний матеріал генерального плану, а саме, додаток до Генерального плану міста Києва "Історико-містобудівний опорний план міста", що міститься в загальному доступі в мережі Інтернет, включає всі існуючі зони охорони пам`яток, в тому числі, зони охоронюваного ландшафту.

92. Як вже зазначалось, серед схем меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві, доданих до Розпорядження №979, були відсутні схеми меж зон охоронюваного ландшафту, що встановлені у підпункті 3.4.6 пункту 3.4 розділу 3 додатку №1 до Розпорядження №979, а саме ті, які б визначали межі цієї зони на території с. Осокорки.

93. Таким чином, на виконання вимог статті 29 Закону №3600-IX та статті 32 Закону №1805-III, з урахуванням приписів пункту 4 Рішення №920, при розробці та затвердженні Генерального плану були враховані визначені у Рішенні №920 (в редакції змін, що внесені Розпорядженням №979) межі історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві, а тому положення Генерального плану і доданих до нього графічних матеріалів є єдиною документацією, яка наразі визначає межі зони охорони пам`яток у місті Києві.

94. При цьому, схема меж зон охоронюваного ландшафту, що долучена до Розпорядження №1714, на яку послався суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведеної вище норми частини 1 статті 32 Закону №1805-III, не може вважатись документом, який визначає межі зони охорони пам`яток, адже за своєю суттю вона не є науково-проектною документацією і не була затверджена уповноваженим на те органом охорони культурної спадщини.

95. Водночас, суд апеляційної інстанції, дослідивши положення Генерального плану, зазначив, що відповідно до додатків до вказаного Генерального плану земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 знаходиться поза межами історичного ареалу міста, але в зоні охоронюваного ландшафту.

96. У Додатку до Генерального плану "Історико-містобудівний опорний план міста", на який покликався суд апеляційної інстанції, містяться позначення меж зон охоронюваного ландшафту. Проте, оз. Небреж, навколо якого знаходиться земельна ділянка, на якій заплановане будівництво, взагалі не позначене на даному додатку, на ньому позначене лише оз. Тягле, що входить до Осокорківських озер разом із оз. Небреж.

97. Наведені обставини унеможливлюють самостійне встановлення судом апеляційної інстанції точного місця розташування земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 на цьому додатку до Генерального плану. Тому, з`ясування судами попередніх інстанцій тієї обставини, чи належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 до зони охоронюваного ландшафту відповідно до Генерального плану та додатків до нього, яка мала безпосереднє значення для правильного вирішення справи, на переконання колегії суддів касаційного суду потребувало спеціальних знань.

98. Також, як зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні відповідно до доданого до Генерального плану графічного матеріалу "Озеленені та рекреаційні території", територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів, що охоплюється земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:96:001:0008, на якій планується будівництво, належить до території великої паркової зони загального користування.

99. Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №3038-VI, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

100. Частиною 4 статті 19 Закону №3038-VI передбачено, що детальний план території визначає:

1)принципи планувально-просторової організації забудови;

2)червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3)функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4)містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5)потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6)доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7)черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8)систему інженерних мереж;

9)порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10)порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11)межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

101. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що як генеральний план, так і детальний план населеного пункту є видами містобудівної документації. Зважаючи на приписи статті 19 Закону №3038-VI, детальний план населеного пункту повинен уточнювати положення генерального плану, тобто, узгоджуватись з ним, деталізувати його та не суперечити йому, а також визначати планувальну організацію і розвиток відповідної частини території.

102. Рішенням Київської міської ради від 27.11.2009 №695/2764 було затверджено детальний план території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва (надалі - Детальний план), згідно з проектними рішеннями якого території району Осокорки у Дарницькому районі м. Києва та територія між озерами Небреж, Тягле, Мартишів належать як до території житлової і громадської забудови, так і до озеленених територій загального користування.

103. У свою чергу, частинами 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

104. За своєю правовою природою та з огляду на процедуру прийняття, детальний план території, як і генеральний план населеного пункту, є нормативно-правовими актами, що підтверджується висновками викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №363/3101/17 та від 15.05.2019 у справі №363/3786/17.

105. Отже, положення Детального плану є загальнообов`язковими, тобто, такими, що поширюються на невизначене коло осіб і підлягають обов`язковому застосуванню, зокрема і ДАБІ при реалізації своїх повноважень і у ДАБІ не було законних підстав не застосовувати положення вказаного Детального плану при вирішенні питання щодо видачі оспорюваного Дозволу.

106. Тому, з`ясування тієї обставини, чи належить земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:96:001:0008 до озеленених територій загального користування згідно з положеннями Генерального плану та яким чином останні співвідносяться з положеннями Детального плану теж потребувало залучення судами попередніх інстанцій спеціальних знань.

107. При цьому, на переконання колегії суддів касаційного суду, посилання суду апеляційної інстанції при вирішенні вказаного питання на Правила забудови міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 №11/2587, є некоректними, оскільки вказаний нормативний акт втратив чинність на підставі рішення Київської міської ради від 13.09.2011 №11/622, тобто, до моменту видачі оспорюваного Дозволу і не підлягав застосуванню до спірних правовідносин.

108. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №2059-VIII, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

109. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні погодився з доводами позивача - ГО "Екорпарк Осокорки" щодо наявності у ТОВ "Контактбудсервіс" та ТОВ "Будеволюція" обов`язку подання результатів оцінки впливу на довкілля з метою отримання спірного дозволу на виконання будівельних робіт на об`єкті "Комплексна забудова території об`єктами житлового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. 2 черга будівництва. Коригування", з огляду на те, що відповідна планована діяльність та об`єкти можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до вимог пунктів 2, 10 частини 3 статті 3 Закону №2059-VIII.

110. Зокрема, згідно з пунктом 2 частини 3 статті 3 Закону №2059-VIII, друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає сільське господарство, лісівництво та водне господарство, а саме, намив територій на землях водного фонду (абзац 8).

111. Таким чином, Закон №2059-VIII містить вичерпний перелік видів планованої діяльності та об`єктів, які підлягають оцінці впливу на довкілля і норми пункту 2 частини 3 статті 3 цього Закону визначають наступні передумови для віднесення певної планованої діяльності та об`єктів до другої категорії: здійснення такої діяльності у сфері сільського господарства, лісівництва та водного господарства; наслідком цієї діяльності може стати намив територій на землях водного фонду.

112. Як вказано судом апеляційної інстанції, необхідність виконання замовниками будівництва наведеної норми підтверджується тим, що з експертних звітів щодо розгляду проектної документації по Ескізному проекту "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. Коригування" та за проектом "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. 2 черга будівництва. Коригування", вбачається "намив території (рельєф представлений намивними пісками). Максимальні відмітки поверхні - 102,18 м, мінімальні - 99,08 м. На ненамитій території відмітки поверхні становлять 93.8 м. Ділянку потрібно буде домити до проектних відміток (т. 2 а.с. 34); територія, яка прилягає до вул. Колекторна, перебуває в межах підтоплень природного та техногенного характеру. Тому передбачається намив території до проектних відміток 100. А це, намив від 3 до 7 метрів (т. 2 а.с. 32, 67; т. 3 а.с. 18)".

113. Проте, суди попередніх інстанцій не з`ясовували при цьому тієї обставини, чи стосувалася планована замовниками будівництва діяльність сфери сільського господарства, лісівництва та/або водного господарства, що мало безпосереднє значення для правильності висновків про порушення замовниками будівництва вимог пункту 2 частини 3 статті 3 Закону №2059-VIII.

114. У свою чергу, відповідно до пункту 10 частини 3 статті 3 Закону №2059-VIII, друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає інфраструктурні проекти, а саме: будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш як 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць (абзац 3).

115. Як вказано судом апеляційної інстанції, необхідність виконання замовниками будівництва наведеної норми підтверджується тим, що з експертного звіту щодо розгляду проектної документації по Ескізному проекту "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. Коригування" та детального плану території району Осокорки вбачається "будівництво артезіанського водопроводу; будівництво площадки артезіанських свердловин; будівництво головного самопливного колектору (т. 2 а.с. 43, 45, т. 1 а.с. 155)".

116. Водночас, згідно з частиною 1 статті 31 Закону №3038-VІ, проектна документація на будівництво об`єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

117. Частиною 1 статті 29 Закону №3038-VІ передбачено, що основними складовими вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

118. Частиною 1 статті 30 Закону №3038-VІ визначено, що технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації.

119. За змістом додатку Д до ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" вихідні дані для проектування є складовою частиною проектної документації.

120. Тому, інформація щодо наявності чи відсутності підключення житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) до централізованого водопостачання та водовідведення повинна міститись у відповідній проектній документації, а також у технічних умовах, які є складовою цієї проектної документації.

121. У матеріалах адміністративної справи міститься проект "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення мікрорайонів 1, 2, 2а житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. 2 черга будівництва. Коригування", складовою якого є технічні умови на водопостачання і на каналізування, що були видані Приватним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Водоканал", які не досліджувались судом апеляційної інстанції.

122. Як вказано судом апеляційної інстанції, необхідність виконання замовниками будівництва норми пункту 10 частини 3 статті 3 Закону №2059-VIII підтверджується тим, що з експертного звіту щодо розгляду проектної документації по Ескізному проекту "Комплексна забудова території об`єктами житлового і соціально-побутового призначення (1, 2, 2а мікрорайони) житлового масиву "Осокорки - Центральні" у Дарницькому районі міста Києва. Коригування" вбачається "згідно проекту на території мікрорайонів 1, 2, 2а розміщується 2 багатоповерхових паркінги на 1800 машино-місць постійного зберігання. Всього на 3600 машино-місць За генеральним планом будівництва кількість постійних машино-місць складає 4836, гостьових 967 (т. 2 а.с. 34)".

123. Проте, наведені обставини, теж не могли слугувати самостійною підставою для висновків суду про наявність у замовників будівництва обов`язку надати ДАБІ результати оцінки впливу на довкілля, оскільки норма абзацу 3 пункту 10 частини 3 статті 3 Закону №2059-VIII, передбачає одночасну наявність двох умов, необхідних для віднесення планованої діяльності та об`єктів до другої категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, а саме, будівництво (облаштування) автостоянок: на площі не менш як 1 гектар; і більш як на 100 паркомісць. Водночас, судом апеляційної інстанції взагалі не з`ясовувалась обставина щодо площі, на якій відповідно до проектної документації заплановане будівництво (облаштування) автостоянок, а також не досліджувався, попри його наявність у матеріалах справи, кінцевий, а не ескізний, проект будівництва, що містить відповідну інформацію стосовно площі та кількості паркомісць на автостоянках, запланованих до будівництва.

124. Також, за змістом частини 4 статті 246 КАС України, у мотивувальній частині рішення зазначається, в тому числі, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову (пункт 3).

125. Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява №4909/04, наголосив, що "<...> згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. <...> Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)".

126. Одним із доводів позовної заяви було те, що оспорюваний Дозвіл видано одночасно двом замовникам будівництва, один з яких - ТОВ "Контактбудсервіс" перебуває у процесі банкрутства. Проте, судові рішення судів попередніх інстанцій не містять жодних висновків за наслідками оцінки цих аргументів позивача.

127. Відповідно до частин 1, 4 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

128. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

129. Частиною 2 статті 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

130. Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

131. При цьому, частинами 1-4 статті 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

132. Як вбачається з судових рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій за наслідками розгляду даної адміністративної справи, суд першої інстанції обмежився встановленням відсутності у позивача порушеного права оспорюваним Дозволом та відтак і права на звернення до суду та у зв`язку з цим не з`ясовував будь-яких обставин, що входили до предмету з`ясування в межах заявленого спору. Натомість, суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, не з`ясував обставин справи, які мали значення для правильного вирішення справи.

133. Таким чином, судами попередніх інстанцій при прийнятті судових рішень були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

134. Як вже зазначалося вище, відповідно до вимог частини 2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

135. З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно встановити вказані обставини, а також надати оцінку решті доводів, що викладені у касаційних скаргах та відзивах на касаційні скарги, які стосуються перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні заявленого спору по суті.

136. За змістом пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України" від 15.01.2020 №460-IX, який набрав чинності 08.02.2020, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

137. В силу приписів частини 2 статті 353 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

138. Як передбачено частиною 4 цієї статті у відповідній редакції, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

139. З огляду на наведене, касаційні скарги підлягають до задоволення частково, судові рішення, прийняті у даній адміністративній справі слід скасувати і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Контактбудсервіс" та Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 та рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 у справі №826/9175/18 - скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова суду складена у повному обсязі 02.03.2020.

Головуючий суддя Шарапа В.М.

Судді Стародуб О.П.

Чиркін С.М.