ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.01.2018 Київ К/9901/3126/18 826/14341/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представника позивача:

Симбірської Є.В. на підставі ордеру від 23.01.18р. Серія КВ № 207268

представників відповідача:

Перепелюка О.В. за довіреністю від 14.12.2017 р. №153/26-57-10-18,

Павловича Д.М. за довіреністю від 14.12.2017р. №122/26-57-10-18

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року (судді: Горяйнов А.М., Мамчур Я.С., Шостак О.О.) у справі № 826/14341/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Грант» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Каліопс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Партнер», про скасування податкових повідомлень - рішень,

у с т а н о в и в :

08.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна компанія «Грант» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2013р. №0002012250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 29440,00 грн. та №0002022250, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 25600 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 12800 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19.11.2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовив повністю з огляду на неможливість реального виконання господарських операції між позивачем та його контрагентами, відсутність юридично значимих документів на підтвердження виконаних спірних операцій, як для цілей їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку, так і для цілей формування спірних сум податкових вигод. Суд першої інстанції встановив відсутність факту отримання позивачем консультативних послуг з питань оподаткування та бухгалтерського обліку та послуг по пошуку клієнтів з огляду на неналежність доказів, якими є надані позивачем первинні документи та їх невідповідність правилам бухгалтерського обліку.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10.07.2014р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013р. скасував та прийняв нову постанову, якою позов Товариства задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення - рішення від 18.04.2013р.

Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції прийняв у якості фактичного отримання послуг копії рахунків-фактур, податкових накладних, актів виконаних робіт, звітів про надання послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Каліопс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Партнер» за період з 01.01.2009р. по 30.09.2012р., результати якої викладені в акті перевірки від 05 березня 2013 року № 141/22-509/36476527, на підставі якого згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України (далі - ПК України) 18.04.2013 р. прийняті податкові повідомлення-рішення.

В основу збільшення сум грошового зобов'язання, як правильно встановили суди попередніх інстанцій, покладений факт отримання консультаційних послуг з питань оподаткування та бухгалтерського обліку та послуг з пошуку клієнтів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Каліопс» за договором від 30.06.2011р. №300603 у липні 2011р. та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКФ «Партнер» за договором від 30.08.2011р. №300801 у листопаді 2011р.

Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені правові підстави збільшення грошового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Правовою підставою збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість зазначені норми п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, п.201.8 ст. 201 ПК України.

Підставою застосування штрафних фінансових санкцій з податку на додану вартість є положення п. 123.1 ст. 12 цього Кодексу.

Податкові зобов'язання з податку на прибуток визначені на підставі положень п. 14.1.228 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 та п. 138.4 ст. 138 ПК України.

З огляду на встановлені податковим органом у акті перевірки, обставини та аналіз застосування до цих обставин норм матеріального права, покладених податковим органом в основу збільшення грошового зобов'язання, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із положень процесуального принципу належності та допустимості доказів по різному оцінили господарські операції, вчиненні між Товариством та його двома контрагентами.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2013 року.

Доводами касаційної скарги відповідач визначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Посилається на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи, які полягають у прийнятті невідповідних (неналежних) первинних документів, як доказів здійснення господарських операцій з отримання послуг. Доводить відсутність підстав формування витрат та податкового кредиту в порушення положень пункту 138.2 статті 138 та пункту 198.6 статті 198 ПК України.

28.08.2014 р. Товариством надані заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач посилається виключно на аналіз фактичних обставин у справі, заперечень на доводи заявника касаційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не наводить (т.3 а. с. 141-145).

Представник позивача в запереченнях на касаційну скаргу, наданих суду 28.08.2014 року та під час судового засідання проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Склад витрат та порядок їх визначення встановлений статтею 138 ПК України, пункт 138.2 цієї статті передбачає, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Пункт 198.6 статті 198 ПК України, яка регулює правила формування податкового кредиту, передбачає, що до його складу не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу). Абзацом другим передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, що зазначено його преамбулою (далі Закон №996-XIV).

Згідно частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, обов'язкові реквізити яких зазначені частиною другою цієї статті.

У межах спірних відносин позивачем витрати та податковий кредит сформовані по факту придбання консультативних послуг з питань оподаткування та бухгалтерського обліку та послуг по пошуку клієнтів, що за Державним класифікатором послуг 016:2010 належать до послуг консультаційних у сфері керування. Наданими позивачем документами підтверджено виключно отримання послуг за їх видами, без інформаційного та змістовного наповнення операцій.

Колегія суддів приймає доводи відповідача про те, що судом апеляційної інстанції не досліджена реальність здійснення господарських операцій.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не дослідив та не встановив сутність та змістовність отриманих послуг, що доводить не дослідження зібраних у справі доказів, зокрема, не дослідження операцій з усіма потенційними клієнтами, зазначеними у додатках до звітів про надання послуг та види отримання консультативних послуг.

Неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме, не дослідження зібраних у справі доказів, є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд відповідно до статті 353 КАС України.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року у справі №826/14341/13-а скасувати.

Справу №826/14341/13-а направити до Київського апеляційного адміністративного суду на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер