ПОСТАНОВА

Іменем України

19 липня 2019 року

Київ

справа №2а-5473/12/0170/21

адміністративне провадження №К/9901/10165/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року у складі колегії суддів: Головчук С.В. (головуючого), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К. у справі за позовом військового прокурора Сімферопольського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, -

УСТАНОВИВ:

У травні 2012 року військовий прокурор Сімферопольського гарнізону в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, Міністерства оборони України про стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністра оборони України від 08 грудня 1999 року №704 позивача відряджено для подальшого проходження військової служби до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 12 квітня 2012 року №295 ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров`я), у зв`язку з чим Державним підприємством обслуговування повітряного руху України видано наказ від 27 квітня 2012 року №189 про звільнення позивача з посади з 28 квітня 2012 року.

Позивач зазначає, що при звільненні йому не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та просить суд визнати бездіяльність протиправною та стягнути вказану допомогу на його користь в сумі 99780,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 99780,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року змінено рішення суду першої інстанції, резолютивну частину доповнено абзацом наступного змісту: «Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 997,80 грн».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задоволено частково. Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2013 року скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2012 року залишено в силі.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (далі - підприємство) звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме - Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №2262-XII).

На обґрунтування заяви підприємство додало копії постанов Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року (К/9991/25954/12, К/9991/69001/12), від 26 листопада 2013 року (К/9991/81832/12), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що у задоволенні заяви підприємства слід відмовити з таких підстав.

У постановах Вищого адміністративного суду України, які додано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, цей суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову і відмовляючи у його задоволенні, виходив із того, що відповідно до пункту 2 статті 15 Закону №2262-XII виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, здійснюється у разі звільнення зі служби безпосередньо з посад, займаних в цих органах, але із залишенням на військовій службі. Оскільки осіб звільнено з військової служби за станом здоров`я, а вже потім з підприємства, у підприємства відсутні зобов`язання щодо виплати їм одноразової грошової допомоги.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову, дійшов висновку, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали, а тому зазначена виплата має бути здійснена за рахунок коштів підприємства.

Із наведених судових рішень убачається, що суд касаційної інстанції у подібних правовідносинах неоднаково застосував статтю 9 Закону №2262-XII, внаслідок чого були ухвалені різні за змістом судові рішення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів виходить із такого.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року.

Абзацом першим пункту 2 статті 15 зазначеного Закону встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини дев`ятої статті 6 Закону №2232-XII військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, установ, організацій, а також Підприємства для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, які можуть бути заміщені військовослужбовцями в цих державних органах, установах, організаціях, а також Підприємстві, затверджується Президентом України.

Відповідно до абзаців четвертого, п`ятого пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ виплата військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Із наведених норм убачається, що обов`язок з виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби законодавець покладає як на Міністерство оборони України, інші утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, так і на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади залежно від того, чи були відряджені зазначені військовослужбовці для подальшого проходження служби в органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади.

У разі коли військовослужбовці звільняються безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах, куди вони були відряджені для подальшого проходження служби із залишенням на військовій службі, обов`язок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби покладається законодавцем на органи державної влади, органи місцевого самоврядування або сформовані ними органи, підприємства, установи, організації, вищі навчальні заклади відповідно, до яких були відряджені зазначені військовослужбовці та у яких вони працювали.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Пунктом 1 статті 15 Закону №2011-ХІІ встановлено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону №2262-XII.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною п`ятою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовцям, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, звільненим зі служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року №1281 «Про створення об`єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Підприємства, здійснюється у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ, організацій» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі постанова №104).

При цьому фінансування витрат на утримання підрозділів системи здійснюється за рахунок коштів, передбачених на ці цілі в державному бюджеті, частини коштів, що надходять від аеронавігаційних зборів та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Відповідно до пункту 1 постанови №104 виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.

Згідно зі статтею 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення, зокрема, входять одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до підприємства, здійснюється за рахунок коштів цього підприємства, виплата одноразової грошової допомоги зазначеним військовослужбовцям при звільненні зі служби також здійснюється за рахунок коштів підприємства.

З огляду на викладене висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про обґрунтованість позовних вимог щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема у постанові від 3 червня 2014 року (№21-158а14), а тому у задоволенні заяви підприємства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про перегляд Верховним Судом ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 року відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко