Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м. Київ

справа № 826/5135/17

адміністративне провадження № К/9901/18792/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року (головуючий суддя Смолій І.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року (головуючий суддя Пилипенко О.Є., судді Бужак Н.П., Костюк Л.О.)

у справі №826/5135/17

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради

про визнання протиправними та скасування рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

1.1. визнати невідповідним Конституції України, незаконним і скасувати з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 986 від 11 жовтня 2016 року «Про схвалення проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік»;

1.2. визнати невідповідним Конституції України, незаконним і скасувати з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік» (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради № 310/1314 від 27 жовтня 2016 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік») в частині наступних бюджетних строк: 9016030 (Голосіївський район), 9116030 (Дарницький район), 9216030 (Деснянський район), 9316030 (Дніпровський район), 9416030 (Оболонський район), 9516030 (Печорський район), 9616030 (Подільський район), 9716030 (Святошинський район), 9816030 (Солом`янський район), 9916030 (Шевченківський район).

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 11 жовтня 2016 року № 986 схвалено проект рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік»

3.2. Рішенням Київської міської ради №310/1314 від 27 жовтня 2016 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік») вирішено внести зміни до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року N 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік», зокрема в частині наступних бюджетних строк: 9016030 (Голосіївський район), 9116030 (Дарницький район), 9216030 (Деснянський район), 9316030 (Дніпровський район), 9416030 (Оболонський район), 9516030 (Печорський район), 9616030 (Подільський район), 9716030 (Святошинський район), 9816030 (Солом`янський район), 9916030 (Шевченківський район).

3.3. На думку позивача Київська міська рада рішенням від 27 жовтня 2016 року № 310/1314 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік» взяла на себе відповідальність з відшкодування заборгованості комунальних підприємств міста Києва перед суб`єктами природних монополій.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в діях відповідачів відсутні ознаки протиправності, оскаржуване розпорядження Київської міської державної адміністрації № 986 від 11.10.2016 року «Про схвалення проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік» не порушує прав та законних інтересів позивача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачем - ОСОБА_1 , подано касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до порушення норм процесуального права. Аргументуючи касаційну скаргу, позивач вказує на порушення частини 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України. ОСОБА_1 акцентує увагу на те, що зверталась з позовом про оскарження двох нормативно-правових актів, проте судове рішення не містить посилань на оскарження рішення Київської міської ради №61/61 від 22 грудня 2015 року (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради № 310/1314 від 27 жовтня 2016 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік»). Також зазначає, що судами попередніх інстанцій не було надано оцінки усім доводам позивача та не були досліджені докази, надані на підтвердження порушення її прав та інтересів спірними рішеннями. Відтак, позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не вказали мотиви відхилення доказів та спростування доводів щодо наявності інтересу позивача.

6. Заперечуючи проти касаційної скарги, Київська міська державна адміністрація у своєму відзиві на касаційну скаргу просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що Київська міська державна адміністрація є виконавчим органом Київської міської ради, у зв`язку з чим мала необхідні повноваження на прийняття спірного розпорядження. Стверджує, що позивач подала позов як мешканець багатоквартирного будинку, проте належних та допустимих доказів на підтвердження її порушених прав внаслідок прийняття спірних рішень не надала. Водночас, зазначає про абстрактність порушення прав позивача як споживача житлово-комунальних послуг.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів суду касаційної інстанції враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду приходить до наступного.

9. ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом, в якому, з урахуванням зміненого адміністративного позову, просила визнати невідповідним Конституції України, незаконним і скасувати з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 986 від 11 жовтня 2016 року «Про схвалення проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік», а також рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік» (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради № 310/1314 від 27 жовтня 2016 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік») в частині наступних бюджетних строк: 9016030 (Голосіївський район), 9116030 (Дарницький район), 9216030 (Деснянський район), 9316030 (Дніпровський район), 9416030 (Оболонський район), 9516030 (Печорський район), 9616030 (Подільський район), 9716030 (Святошинський район), 9816030 (Солом`янський район), 9916030 (Шевченківський район).

10. З аналізу оскаржуваного рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року вбачається, що судом розглянуто позов ОСОБА_1 у межах однієї заявленої вимоги - розпорядження Київської міської державної адміністрації № 986 від 11 жовтня 2016 року «Про схвалення проекту рішення Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік».

11. Відповідно, висновки суду першої інстанції стосуються лише Київської міської державної адміністрації як органу, який видав спірне розпорядження № 986 від 11 жовтня 2016 року.

12. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанцій, позивач оскаржила його до суду апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам касаційної скарги, полягають у порушенні судом першої інстанції вимог процесуального законодавства.

13. Суд апеляційної інстанції у своїй постанові вірно визначив позовні вимоги, вказавши окрім розпорядження Київської міської державної адміністрації № 986 від 11 жовтня 2016 року й рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік» (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради № 310/1314 від 27 жовтня 2016 року «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік») в частині наступних бюджетних строк: 9016030 (Голосіївський район), 9116030 (Дарницький район), 9216030 (Деснянський район), 9316030 (Дніпровський район), 9416030 (Оболонський район), 9516030 (Печорський район), 9616030 (Подільський район), 9716030 (Святошинський район), 9816030 (Солом`янський район), 9916030 (Шевченківський район), що відповідає прохальній частині зміненого адміністративного позову від 14 квітня 2017 року, та розглянув їх.

14. При цьому, переглядаючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року та залишаючи його без змін, суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції, однак не звернув уваги на ту обставину, що суд першої інстанції обмежився правовою оцінкою лише розпорядження Київської міської державної адміністрації № 986 від 11 жовтня 2016 року.

15. Також у касаційній скарзі позивач посилається на залишення поза увагою деяких доводів та ненадання оцінки доказам. Зокрема позивачем вказано на наявність письмових пояснень від 06 липня 2017 року, клопотання від 26 вересня 2017 року та письмових пояснень від 02 листопада 2017 року, якими обґрунтовувались та підтверджувались порушення житлових і земельних прав та інтересів позивача.

16. Перевіяючи обґрунтованість доводів касаційної скарги в цій частині, судом встановлено наявність у матеріалах справи вказаних вище письмових пояснень та клопотання, а також доказів, які були надані на обґрунтування позиції ОСОБА_1 щодо порушення її прав та інтересів спірними рішеннями відповідачів.

17. Аналіз оскаржуваних судових рішень дає підстави для висновку, що ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції не було надано оцінки зазначеним доводам та не досліджено докази, що подані на підтвердження цих доводів.

18. Натомість суди узагальнено дійшли висновку про відсутність конкретно порушених прав позивача.

19. Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

20. З огляду на зазначені положення КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

21. Крім того, частиною 4 статті 246 КАС України передбачено, що у мотивувальні частині рішення зазначаються: обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування; мотиви, з яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень визнано судом таким, що вчинено відповідно до вимог частини другої статті 2 цього Кодексу.

22. Відтак, суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме, суд першої інстанції не розглянув по суті позовні вимоги в частині оскарження рішення Київської міської ради від 22 грудня 2015 року № 61/61 «Про бюджет міста Києва на 2016 рік» у відповідній частині, як основного рішення, відносно якого згодом було прийнято Київською міською державною адміністрацією (як виконавчим органом Київської міської ради) розпорядження № 986 від 11 жовтня 2016 року про схвалено проекту відповідних змін у бюджет міста, як похідного рішення. У зв`язку із зазначеним, розгляд цього спору потребує комплексного дослідження спірних рішень, у взаємозв`язку основного рішення із похідним. Проте, суд апеляційної інстанції не усунула порушень вимог статті 246 КАС України. Також суди не надали оцінки усім доводам позивача щодо порушення його прав та інтересів спірними рішеннями, а також не дослідили усі докази, що були приєднані до матеріалів справи.

23. За приписами частини 2 статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

24. В силу вимог частини 4 цієї статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

25. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини, які стали підставою для звернення до суду із даним позовом. З цього приводу розглянути по суті позовну вимогу, яка була залишена поза увагою судом першої інстанції, дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові, надавши оцінку всім аргументам і доводам, які наведені в обґрунтування позиції позивача.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді А.А. Єзеров

С.М. Чиркін