ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа №816/1023/16-а

адміністративне провадження №К/9901/23271/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року (прийняту в складі колегії суддів: головуючого Чалого І.С., суддів: Пянової Я.В., Зеленського В.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору:

1. У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, скаржник) звернувся до Октябрського районного суду м.Полтава з позовом ( з урахуванням уточнень) до Державної Фіскальної служби України (далі - Відповідач), третя особа - ОСОБА_2 у якому просив суд:

1.1. - визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення ОСОБА_1 щорічно санаторно-курортною путівкою для лікування у 2016 році.

1.2. - зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 санаторно-курортну путівку до санаторно-курортних закладів для лікування та оздоровлення за 2016 рік.

1.3. - стягнути з розрахункових рахунків Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 10000 грн. моральної шкоди.

1.4. - установити судовий контроль за виконанням цього рішення та зобов`язати Державну фіскальну службу України подати суду звіт про його виконання.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовує, тим що до 24.11.1998 року він проходив службу на посаді начальника оперативного відділу податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у м.Полтаві ДПА та наказом №139 ОП від 18.11.1998 року звільнений за ст.65 п. «а» за віком у відставку і перебуває на пенсійному обліку в Державній податковій службі України. Також він являється учасником бойових дій, тому має право на безоплатну путівку до санаторно-курортних закладів щорічно, однак таку путівку, в тому числі у 2016 році, йому надано не було, незважаючи на неодноразові звернення. При цьому йому було спричинено моральну шкоду у вигляді тяжких душевних страждань, що призвело до погіршення нормального життєвого укладу та стану здоров`я, у зв`язку з чим він змушений витрачати кошти на придбання ліків і оздоровлення.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

3.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо незабезпечення ОСОБА_1 щорічно санаторно-курортною путівкою для лікування у 2016 році.

3.2. Зобов`язано Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 санаторно-курортну путівку до санаторно-курортних закладів для лікування та оздоровлення за 2016 рік.

3.3. Встановлено судовий контроль за виконанням цього рішення та зобов`язано Державну фіскальну службу України подати до суду звіт про виконання даного рішення протягом 30 днів з дня вступу його в законну силу.

3.4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.

4. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач, являючись пенсіонером податкової міліції, учасником бойових дій, особою похилого віку, яка страждає на ряд серйозних хронічних захворювань та потребує лікування і перебуває на відповідному обліку відповідача, має право на щорічну санаторно-курортну путівку для лікування та оздоровлення у 2016 році.

5. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року скасовано постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21.11.2016р. по справі № 816/1023/16-а в частині задоволення вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України; третя особа - ОСОБА_3 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

5. Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач відмовляючи в надані путівки до санаторно-курортного закладу для лікування та оздоровлення діяв у межах своїх повноважень та у відповідності до діючого законодавства.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

7. У касаційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач має право на отримання безоплатної путівки до санаторно-курортних закладів щорічно, однак відповідачем зазначене право позивача не реалізовано, оскільки були відсутні кошти (не виділені) з Державного бюджету України, що в свою чергу свідчить про його протиправну бездіяльність.

8. Позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову Октябрського районного суду м. Полтава від 21 листопада 2016 року.

9. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

10. Ухвалою судді-доповідача Вищого адміністративного суду України від 23 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

11. 15 грудня 2017 року, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.

12. 15 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

13. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Бевзенку В.М.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 28 квітня 2020 року №639/0/78-20, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.

15. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 квітня 2020 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шишову О.О., суддям Дашутіну І.В., Яковенку М.М.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

16. ОСОБА_1 до 24.11.1998 року проходив службу на посаді начальника оперативного відділу податкової міліції Головного відділу податкової міліції ДПІ у м.Полтаві ДПА та наказом №139 ОП від 18.11.1998 року звільнений за ст.65 п. «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом податкової міліції (за віком), є учасником бойових дій, страждає на ряд хронічних захворювань (а. с. 7, 18, 103-105).

17. На звернення позивача ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про надання санаторно-курортної путівки, йому було відмовлено, зокрема:

- 15.02.2016 року відповідачем повідомлено, що кошти на вказані цілі виділено на 2016 рік в сумі 200 000 грн., однак не проведений конкурс із визначення відповідного санаторію (а.с.9);

- 10.03.2016 року надано аналогічне повідомлення (а.с.10);

- 23.06.2016 року відповідачем вже зазначено, що кошти на придбання путівок пенсіонерам податкової міліції не виділялись, закупівля путівок не проводилась (а.с.8).

18. Звернення позивача ОСОБА_1 до Державної Фіскальної Служби України у 2014 та 2015 році з цих питань також залишались без задоволення (а.с.11-17).

19. Не погоджуючись із наданими відповідями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

21. Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

22. Згідно із підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

23. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 №460-XI "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон №460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

24. Водночас пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

25. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями КАС України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом №460-IX.

26. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Статтею 13 Закону № 3551-XI встановлено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.

30. Згідно абзацу четвертого пункту 3 частини першої статті 13 Закону № 3551-XI особи з інвалідністю внаслідок війни забезпечуються путівками відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах охорони здоров`я, соціального захисту населення, захисту державного кордону, та іншими органами за місцем перебування особи з інвалідністю на обліку або за місцем її роботи.

31. За приписами абзацу п`ятого пункту 3 частини першої статті 13 Закон № 3551-XI визначено, що за бажанням осіб з інвалідністю замість путівки на санаторно-курортне лікування вони можуть один раз на два роки одержувати грошову компенсацію: особи з інвалідністю внаслідок війни I - II груп - у розмірі середньої вартості путівки, особи з інвалідністю внаслідок війни III групи - у розмірі 75 процентів середньої вартості путівки. Грошова компенсація надається незалежно від наявності медичного висновку про необхідність санаторно-курортного лікування або медичних протипоказань.

32. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації визначаються Кабінетом Міністрів України (абз. 3, п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону № 3551-XI).

33. Порядок забезпечення санаторно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів військовослужбовців, ветеранів війни, ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 446 (далі - Порядок № 446), визначає механізм забезпечення Міноборони, МВС, Міністерством інфраструктури, Мін`юстом, СБУ, ДСНС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною фіскальною службою (далі - державні органи) військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту; ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", осіб, зазначених у статтях 61 - 64 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; ветеранів військової служби, органів внутрішніх справ, податкової міліції, державної пожежної охорони, Державної кримінально-виконавчої служби, служби цивільного захисту, Держспецзв`язку та членів їх сімей санаторно-курортними путівками (далі - путівки) до санаторно-курортних закладів відповідно до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"", Законів України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", Законів України "Про Службу безпеки України", Законів України "Про правові засади цивільного захисту", Законів України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", Законів України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз" та Законів України "Про жертви нацистських переслідувань".

34. Пунктом 6 Порядку № 446 передбачено, що безоплатними путівками до санаторно-курортних закладів ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону №3551-XII, забезпечуються за рахунок коштів, виділених з державного бюджету.

35. Відповідності до пункту 10 Порядку № 446 закупівля та забезпечення путівками здійснюються в межах коштів, передбачених відповідному державному органу на зазначену мету в державному бюджеті на відповідний рік.

36. Частиною другою статті 51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ передбачено, що витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно із законодавством України мають право окремі категорії працівників бюджетних установ, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу (крім категорій, пільги яким передбачаються пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров`я, частиною четвертою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзац першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту"), а також у частині медичної допомоги і санаторно-курортного лікування та відпочинку для оздоровлення - члени сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та члени їхніх сімей, здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань на функціонування цих бюджетних установ.

VI. Позиція Верховного Суду

37. Як правильно зазначив суд апеляційної інстанції попередніх інстанцій, що Відповідно до Закону України від 28.12.2014 №80-УІП «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Закону України від 16.01.2014 №719-У «Про Державний бюджет України на 2014 рік» Державній фіскальній служб України (Міністерству доходів і зборів України) було виділено кошти в обсязі, достатньому лише для забезпечення першочергових потреб та підтримки безперервного робочого процесу при виконанні основних функцій. Кошти на забезпечення санатрно-курортними путівками до санаторно-курортних закладів ветеранів війни, ветеранів податкової міліції та деяких інших категорій осіб і членів їх сімей у 2014-2015 роках не виділялись. Таким чином, кошторисом ДФС на 2014, 2015 рік не визначено обсяг коштів, передбачених для оплати путівок на санаторно- курортне лікування, в межах КЕКВ 2730 «Інші виплати населенню».

38. Тобто, у 2014 та 2015 роках видатки на пільгове забезпечення санаторно-курортним лікуванням не здійснювалося у зв`язку із цим відповідач не мав об`єктивної можливості та правових підстав з огляду на вимоги п. 10 Порядку №446 забезпечити позивача безкоштовною путівкою для санаторно-курортного лікування.

39. Також, як було встановлено судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 перебуває у черзі за №19 для забезпечення санаторно-курортною путівкою осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (являється учасником бойових дій).

40. Крім того, відповідно до витягу з кошторису ДФС на 2016 рік кошти на придбання путівок для забезпечення інвалідів війни, учасників бойових дій, ветеранів податкової міліції з числа пенсіонерів податкової міліції не виділялись, закупівля путівок не проводилася, черга позивача з січня 2014 року не змінювалась, що також підтверджується листами Державної фіскальної служби України та департаменту кадрової політики та роботи з персоналом Державної фіскальної служби України.

41. Колегія суддів зазначає, що відповідач на усі заяви позивача щодо забезпечення його безкоштовними путівками для санаторно-курортного лікування у 2014, 2015, 2016р. були надані відповідні роз`яснення наявних причин, які перешкоджали вирішенню порушених ним питань.

42. Отже, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що протиправність бездіяльності відповідача щодо незабезпечення позивача щорічною санаторно-курортною путівкою для лікування у 2016 році не встановлена.

43. Аналогічні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 року у справі №809/1072/18.

44. Таким чином висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні, тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

VII. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

46. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О.Шишов

Судді І.В.Дашутін

М.М.Яковенко