ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №805/245/17-а

провадження №К/9901/24003/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 805/245/17-а

за позовом Міністерства інфраструктури України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування подання, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду прийняту 15 березня 2017 року у складу колегії суддів: головуючого судді -Тарасенка І.М., суддів: Крилової М.М., Козаченка А.В., та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду постановлену 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

І. Обставини справи:

1. У січні 2017 року Міністерство інфраструктури України (далі також - позивач) звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило:

1.1. скасувати подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера Івана Анатолійовича від 05 грудня 2016 року ВП № 50530950 про притягнення до кримінальної відповідальності винних службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23 листопада 2015 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. прийнято подання ВП № 50530950 про притягнення винних до кримінальної відповідальності службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23 листопада 2015 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

2.1. Позивач вважає вищезазначене подання незаконним та необґрунтованим, оскільки наявні об'єктивні причини що унеможливлюють своєчасне виконання судового рішення у справі № 805/17780/13-а, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

3. Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що 18 березня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50530950 з примусового виконання виконавчого листа № 805/17780/13-а, виданого 23 листопада 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства інфраструктури України прийняти до сфери свого управління державне майно-цілісний майновий комплекс «Донецької державної авіакомпанії «Донбас-Східні авіалінії України» за актом приймання-передачі протягом тридцяти днів відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

3.1. Оскільки вказаний виконавчий документ не був виконаний у добровільному порядку, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» 06 квітня 2016 року була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040, 00 гривень та в той же день винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 1020, 00 гривень.

3.2. У зв'язку з повторним невиконанням рішення суду у відповідності до вимог статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі - 2040, 00 гривень та повторно скеровано на адресу боржника вимогу щодо необхідності виконати рішення суду та попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду, яка передбачена статтею 382 Кримінального кодексу України.

3.3. Вказана вимога виконана також не була, тому 29 листопада 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України складено акт про порушення та спрямоване подання про притягнення до кримінальної відповідальності винних службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23.11.2015 року до Головного управління національної поліції України.

3.4. Відповідач зазначає, що зазначені дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повністю узгоджуються з нормами Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем виконавчі дії проведені у відповідності до вимог закону, що регулюють виконавче провадження.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Донецький окружний адміністративний суд постановою від 15 березня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, позов задовольнив.

4.1. Скасував подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. від 05 грудня 2016 року ВП № 50530950 про притягнення до кримінальної відповідальності винних службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23 листопада 2015 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

5. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що наявні об'єктивні причини і відсутній умисел, що унеможливлюють своєчасне виконання позивачем судового рішення у справі № 805/17780/13-а, а саме: зобов'язання Міністерства інфраструктури України прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Донецької державної авіакомпанії «Донбас-Східні авіалінії України» за актом приймання - передачі протягом тридцяти днів відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. Відповідач, вважаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухваленими з порушенням норм матеріального і процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати їх рішення, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

6.1. Заперечення на касаційну скаргу позивачем не подавались.

7. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 2 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.

8. Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, який ухвалою від 19 лютого 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.

ІV. Встановлені судами фактичні обставини справи

10. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі № 805/17780/13-а, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 вересня 2015 року у справі № 800/31004/14, визнано протиправною бездіяльність Міністерства інфраструктури України, яка полягає у невиконанні приписів абзацу 2 частини третьої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» щодо прийняття протягом тридцяти днів об'єкту оренди в своє управління.

10.1. Зобов'язано Міністерство інфраструктури України прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Донецької державної авіакомпанії «Донбас-Східні авіалінії України» за актом приймання-передачі протягом тридцяти днів відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

10.2. Постанова набрала законної сили 29 вересня 2015 року.

11. На виконання зазначеного рішення 23 листопада 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 805/17780/13-а про зобов'язання Міністерства інфраструктури України прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Донецької державної авіакомпанії «Донбас-Східні авіалінії України» за актом приймання - передачі протягом тридцяти днів відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

12. 18 березня 2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50530950 з виконання виконавчого листа № 805/17780/13-а, виданого 23 листопада 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом, про зобов'язання Міністерства інфраструктури України прийняти до сфери свого управління державне майно - цілісний майновий комплекс «Донецької державної авіакомпанії «Донбас-Східні авіалінії України» за актом приймання - передачі протягом тридцяти днів відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

12.1. У пункті 2 зазначеної постанови вказано про самостійне виконання рішення боржником в 7-денний термін з моменту відкриття виконавчого провадження.

12.2. Копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 18 березня 2016 року надіслано на адреси Міністерства інфраструктури України та Регіонального відділення фонду державного майна у Донецькій області.

13. У зв'язку з невиконанням в добровільному порядку рішення суду старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» 06 квітня 2016 року була винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 2040, 00 гривень та в той же день винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 1020, 00 гривень, які були надіслані на адресу боржника.

14. 26 липня 2017 року відповідачем надіслано на адресу Міністерства інфраструктури України вимогу, в якій зазначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

14.1. Боржника попереджено, що відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність.

15. На підставі статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» за повторне невиконання рішення суду постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11 листопада 2016 року накладено на позивача штраф у розмірі 2040, 00 гривень та надіслано повторну вимогу в якій зазначено, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

15.1. Боржника повторно попереджено, що відповідно до статті 382 Кримінального кодексу України за невиконання рішення суду передбачена кримінальна відповідальність.

16. 29 листопада 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. складено акт державного виконавця про порушення, в якому зазначено, що у діях боржника вбачаються ознаки злочину, які виражаються у невиконанні судового рішення шляхом невжиття службовими особами Міністерства інфраструктури України заходів щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.

17. 05 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. прийнято подання № 50530950 про притягнення винних службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23 листопада 2015 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

18. 06 грудня 2016 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. прийнято постанову від 06 грудня 2016 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 805/17780/13-а виданого 23 листопада 2015 року Донецьким окружним адміністративним судом та надіслано її на адресу Міністерства інфраструктури України та Регіонального відділення фонду державного майна у Донецькій області.

19. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Донецька державна авіакомпанія «Донбас-Східні авіалінії України» розташовувалась на території аеропорту у Київському районі м. Донецька.

20. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

21. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085 затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого, зокрема, включено м. Донецьк.

22. На час розгляду справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

23. Загальновідомим фактом є те, що з 26 травня 2014 року Державною авіаційною службою України робота аеропорту була припинена. Майновий комплекс «Донецька державна авіакомпанія «Донбас-Східні авіалінії України», розташований в м. Донецьку на території Міжнародного аеропорту ім. С.С. Прокоф'єва, опинився в зоні найгарячіших боїв у ході проведення антитерористичної операції. В ході військових дій летовище та термінали аеропорту повністю зруйновані.

24. З наведеного вбачається, що рішення, за яким видано виконавчий лист, набрало чинності вже після дати знищення незаконними збройними формуваннями майна, яке було предметом спору за судовим рішенням у справі № 805/17780/13-а.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

25. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який 02 червня 2016 року був викладений в редакції Закону № 1404-VІІІ та набрав чинності 05 жовтня 2016 року (далі - Закон № 1404-VІІІ).

28. Пунктами 6-7 Розділу XIII Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону визначено, що рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

29. Відповідно до статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

30. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

30.1. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки (частини перша та друга статті 11).

31. Статтею 17 зазначеного Закону передбачено, що примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, зокрема виконавчі листи, що видаються судами.

32. Стаття 25 Закону № 606-XIV визначає, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

33. У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (частина перша статті 27).

34. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

34.1. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи (частина перша статті 28 Закону № 606-XIV).

35. Частиною першою статті 36 Закону № 606-XIV передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

36. У статті 37 Закону № 606-XIV зазначені обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

37. Відповідно до статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

38. Згідно статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

38.1. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

39. Статтею 90 Закону № 606-XIV передбачено, що за порушення вимог цього Закону, невиконання законних вимог державного виконавця фізичними, юридичними чи посадовими особами, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника, а також неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також за неявку без поважних причин за викликом державного виконавця винні особи несуть відповідальність у встановленому законом порядку. За наявності ознак кримінального правопорушення в діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги закону про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

40. За правилами статті 242 КАС України (в чинній редакції) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

41. Відповідно до частини третьої статті 181 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

42. Згідно із Положенням про Державну виконавчу службу України, затвердженим постановою КМУ № 229 від 02 липня 2014 року, Державна виконавча служба України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів відповідно до закону.

43. З 07 квітня 2015 року вищевказане Положення про ДВС втратило чинність у зв'язку із прийняттям постанови КМУ № 150 від 31 березня 2015 року, якою погоджено пропозицією Міністерства юстиції щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Міністерство постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» функцій і повноважень Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, які припинені.

44. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 17 ліквідовано Державну реєстраційну службу та Державну виконавчу службу, поклавши на Міністерство юстиції завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Крім того, пунктом 2 встановлено, що Міністерство юстиції є правонаступником Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби, що ліквідуються, в частині реалізації державної політики у сферах, зазначених у пункті 1 цієї постанови.

45. Згідно статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

46. Відповідно до п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5 «Про внесення змін до деяких наказів Міністерства юстиції України», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за № 1302/29432, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

47. Наказом Міністерства юстиції від 20 квітня 2016 року № 1183/5 затверджено Типове положення про управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі.

48. Відповідно до пункту 1 зазначеного Типового положення управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є органом державної виконавчої служби, який входить до системи органів Міністерства юстиції України, підпорядковується Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та є структурним підрозділом головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне територіальне управління юстиції).

До складу Управління входить відділ примусового виконання рішень.

49. Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби. У зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі не визначені як самостійні органи державної виконавчої служби, це виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

50. Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами статті 52 КАС України здійснювати заміну неналежного відповідача на належного.

VІ. Оцінка Верховного Суду

51. Спірним у даній справі є правомірність прийняття старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкером І.А. подання № 50530950 про притягнення винних службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23 листопада 2015 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом.

52. В спірному поданні відзначено, що відповідальність за невиконання судового рішення передбачена статтею 382 Кримінального Кодексу України.

53. Верховний Суд відзначає, що вищенаведена стаття Кримінального кодексу України передбачає саме умисне невиконання судового рішення. В чому саме державний виконавець в даній ситуації вбачає умисел службових осіб Міністерства інфраструктури України - із спірного подання незрозуміло.

54. За такого правового врегулювання та з урахуванням встановлених судами обставин справи, беручи до уваги обставини проведення на території міста Донецьк антитерористичної операції, Верховний суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність об'єктивних причин і відсутність умислу, що унеможливлюють своєчасне виконання позивачем судового рішення у справі № 805/17780/13-а.

54.1. Проведення передбаченої законодавством інвентаризації майна, яке підлягає поверненню з оренди, та відповідно провести оцінку майна, визначити частку держави і орендаря у майні та скласти відповідний акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу «Донецька державна авіакомпанія «Донбас-Східні авіалінії України», є неможливим.

54.2. Вказані обставини, які обґрунтовані вимогами законодавства та чітко вказують на відсутність умислу Мінінфраструктури у невиконанні судового рішення, державний виконавець не перевіряв, жодної правової оцінки їм не надав, у зв'язку з чим прийшов до поверхневого, необґрунтованого та протиправного рішення.

55. За таких обставин позовні вимоги про скасування подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кошкера І.А. від 05 грудня 2016 року ВП № 50530950 про притягнення до кримінальної відповідальності винних службових осіб Міністерства інфраструктури України за умисне невиконання виконавчого листа № 805/17780/13-а від 23 листопада 2015 року, виданого Донецьким окружним адміністративним судом, підлягають задоволенню.

56. Водночас постановивши правильне рішення по суті, суди попередніх інстанцій не врахували що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача, суд першої інстанції не допустив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.

57. Так, частиною першою статті 52 КАС України передбачено, що суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первісного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

58. Отже вказаними нормами статті встановлено, що заміна первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем належить до повноважень суду першої інстанції.

59. Враховуючи те, що позовні вимоги пред'явлено до неналежного відповідача судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права

60. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

62. Згідно частини другої статті 350 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

63. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

64. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

V. Судові витрати

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді В.М. Бевзенко

О.В. Білоус