ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа №638/8281/15-а

адміністративне провадження №К/9901/13467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Анцупової Т.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року (колегія суддів у складі Русанової В.Б., Присяжнюк О.В., Курило Л.В.)

у справі №638/8281/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Ткачова Сергія Олександровича, Державної екологічної інспекції у Харківській області

про скасування постанови.

І. РУХ СПРАВИ

1. 19.05.2015 ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Харківській, Державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Харківської області Ткачова С.О. про визнання протиправною та скасування постанови від 04.12.2013 № 06-23-85К про накладення адміністративного стягнення.

2. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2015 в позові відмовлено.

3. Крім того, ухвалою від 02.05.2015 Дзержинського районного суду м. Харкова позивачеві було відмовлено у поновлені пропущеного строку звернення до суду з даним позовом, яку скасовано ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 скасовано постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2015, прийнято нову про задоволення позову.

5. 21.03.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Державної екологічної інспекції у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016. Просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а справу розглядати без участі скаржника.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.05.2016 відкрито провадження у справі.

7. 13.06.2016 від ОСОБА_1 надійшли заперечення на касаційну скаргу. Просить оскаржувану постанову залишити без змін, а розгляд справи здійснювати за участю сторін.

8. У зв`язку з ліквідацією Вищого адміністративного суду України справу передано на розгляд Верховному Суду.

9. Учасники справи інших клопотань чи заяв не подавали.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку ПСГ «Україна» відділення виробничо-соціального забезпечення і торгівлі БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування» (за адресою Харківська область Красноградський район с.Лукашівка) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами .

11. За результатами перевірки складено акт № 14114/01-03/06-11. Зокрема, встановлено, що Підсобне сільське господарство »Україна» в період з 01.10.2011 по 30.09.2013 здійснюється користування надрами (підземні води), а саме - забір води з артезіанських свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), що є порушенням ст.ст.16, 19, 21 Кодексу України «Про надра».

12. Винесено припис від 01.11.2013 № 06-22-226, яким зобов`язано не допускати забір води без спеціального дозволу на користування надрами 9підземні води) до отримання дозволу на користування надрами.

13. Виставлено претензію від 01.11.2013 № 36 на суму 2 043 460,00 грн. за забір води з артезіанських свердловин за відсутності спеціального дозволу.

14. Державним інспектором Ткачовим С. О. складено протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2013 № 003121 про притягнення до відповідальності посадової особи - завідувача СПГ «Україна» ОСОБА_1 за самовільне користування надрами за відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами.

15. Також винесено постанову від 04.12.2013 № 06-23-852 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за ст.ст.19, 21 Кодексу України «Про надра», ст.47 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 510 грн.

16. Згідно з висновком про умови спеціального водокористування № 177-с від 24.11.2011 філія бурове управління «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» визначено водокористування - господарчо-питне, виробниче водопостачання. Джерело - 9 свердловин. Філії бурове управління «Укрбургаз» ДК «Укргазвидобування» видано дозвіл на спеціальне водокористування з 06.02.2013 до 19.12.2014.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

17. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що штраф на нього накладено незаконно, оскільки він займає посаду завідувача ПСГ «Україна», яке не є юридичною особою, а лише структурним підрозділом і підпорядковується відділенню виробничо-соціального забезпечення і торгівлі філії Бурове управління «Укрбургаз» ПАТ «Укргазвидобування». Артезіанські свердловини з яких здійснюється водозабезпечення ПСГ «Україна», знаходяться на балансі відділення виробничо-соціального забезпечення і торгівлі філії БУ «Укрбургаз», статистична звітність щодо забору і використання підземних вод складається та подається також ним. Отже, позивач взагалі не є посадовою особою та не може нести відповідальність за експлуатацію артезіанських свердловин.

18. Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що актом перевірки було зафіксовано самовільне користування надрами за відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, що є порушення ст. 19, 21 Кодексу України «Про надра». Позивач був обізнаний про притягнення його до відповідальності та сплатив штраф, а до суду з даним позовом звернувся тільки після пред`явлення позову до господарського суду про стягнення з підприємства матеріальних збитків. Вважає, що ОСОБА_1 є суб`єктом даної відповідальності, оскільки є керівником підрозділу, який безпосередньо використовує надра. Об`єктом перевірки є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, а рішення приймається саме стосовно юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.

VI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив того, що постанова, якою на ОСОБА_1 накладено штраф є правомірною, оскільки саме він є посадовою особою, яка несе відповідальність за встановлене порушення - самовільне користування надрами.

Доводів позивача про те, що він не ставив підпису у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності суд відхилив у зв`язку з відсутністю належних доказів такого.

Наказу від 04.03.2013 про скасування наказу про призначення ОСОБА_1 відповідальним за дотримання вимог Кодекс України «Про надра», суд не бере до уваги, оскільки, що позивач є суб`єктом правопорушення за ст.47 КУпАП як особа, яка є керівником підрозділу, що використовує природні надра безпосередньо, а не відповідальна особа установи, яка згідно з наказом повинна нести таку відповідальність. Диспозиція ст.47 КУпАП не містить посилань на спеціальний суб`єкт, тобто, посадову особу, яка за наказом повинна нести відповідальність.

20. Суд апеляційної інстанції з цим висновком погодився з висновком суду першої інстанції в частини належності позивача до особи, яка є суб`єктом відповідальності за ст. 47 КУпАП. Однак дійшов висновку про задоволення позову з інших підстав.

Перевіркою встановлено, що підприємство використовує воду не тільки для власних господарсько-побутових потреб, але й для виробничих, що свідчить про необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами. Проте ні в акті перевірки, ні приписі, ні в протоколі не відображено факт використання господарством підземних вод для виробничих потреб, не конкретизовано цілі та кількість використання води, та в який спосіб були встановлені ці обставини. Водночас, згідно з поданими підприємством звітами, ним здійснювався забір підземних вод із свердловини лише для власних господарсько-побутових потреб. Звіти не містять даних про фактичне використання води на виробничі потреби, отже, підприємство використовує підземні води для власних побутових потреб, що не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами.

В частині поважності причин пропуску звернення до суду з даним позовом суд зазначив, що відповідач не надав жодних доказів про повідомлення позивача про місце, час та дату розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Натомість, протокол, постанова складені за відсутності позивача, підпису про ознайомлення він не ставив, штраф сплачено не ним.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

21. У своїй касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Харківській області наводить такі підстави скасування судового рішення:

А) доказами використання підприємством надр не на власні господарсько-побутові потреби є звіти за формою 2-ТП (водгосп) про використання води за І-ІV квартали 2011 року, в яких у грф. 10 госпитні потреби зазначена кількість використання води. Згідно з розрахунком водокористування по БУ «Укрбургаз» в 2011 році підземна вода використовується для передачі населенню, корівників, свинарників, інші виробничі потреби. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» у разі використання підземних вод для питного водопостачання відповідне підприємство повинно отримати дозвіл на користування надрами. Цим підтверджується встановлений факт видобування підземних вод на виробничі потреби та передачу іншим абонентам.

Б) жодних доказів поважності причин пропуску строків звернення до суду з цим позов позивач не надав. Суд не витребовував у відповідача доказів направлення на адресу підприємства листа про повідомлення про розгляд адміністративної справи.

22. Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач покликався на те, що матеріалами перевірки не зафіксовано факт використання підземних вод для виробничих потреб.

У звітах за формою 2-ТП (водгосп) відображено лише використання підземних вод для господарсько-питних потреб, як і у звітах форми 7-гр (про використання підземних вод), а не використання води для виробничих потреб.

Посилання скаржника на ст. 17 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вважає необґрунтованим, оскільки в даному випадку йдеться не про питне водопостачання, а господарсько-питне водовикористання.

Щодо не направлення на адресу ОСОБА_1 повідомлення про розгляд відносно нього адміністративної справи та строків оскарження постанови, то це підтверджено у оскаржуваному рішенні. Строки оскарження самого акту перевірки були пропущені з технічних причин.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

24. Ключовим правовим питанням у справі є правомірність накладення в 2013 році на позивача штрафу в розмірі 510 грн. за самовільне користування надрами за відсутності спеціального дозволу, правильність встановлення особи правопорушника і самого факту правопорушення.

25. Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України, а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою КМУ від 12.12.1994 № 827).

26. Згідно з статтею 2 Водного кодексу України земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України.

27. Тобто, прісні підземні води це природній ресурс із подвійним правовим режимом, а тому використовуючи підземні води слід керуватись і водним законодавством, і законодавством про надра.

28. Відповідно до статті 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

29. Відповідно до статті 48 цього Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

30. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (пункт 9 частини 1 статті 44, 49 Водного кодексу України).

31. Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому м числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

32. Отже, законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування право на їх використання.

33. Разом з тим, Кодекс України про надра передбачає випадки за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21).

34. Стаття 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

35. Однією з обов`язкових умов для звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є видобування води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб.

36. Водночас, законодавство не містить норм, які б тлумачили поняття «господарсько-побутові потреби».

37. Проте із аналізу приписів глави 11 (спеціальне водокористування для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення), глави 13 (особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб галузей економіки) Водного кодексу України та приписів глави 2 (надання надр у користування), глави 4 (плата за користування надрами) Кодексу України про надра вбачається, що законодавець відносить господарсько-побутові потреб до потреб населення, натомість виробничі потреби охоплюються поняттями «водокористування для потреб галузей економіки» та «промислові потреби».

38. Такий правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 29.09.2015 у справі №810/1638/13-а. Обставини цієї справи є релевантними. Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку.

39. Як вбачається з матеріалів справи, позивач на час виникнення спірних правовідносин перебував на посаді завідуючого ПСГ «Україна» відділення виробничо-соціального забезпечення і торгівлі БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укрбургазвидобування».

40. Згідно з Положенням про ПСГ «Україна» відділення виробничо-соціального забезпечення і торгівлі БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укрбургазвидобування» від 28.12.2012 ПСГ не є юридичною особою, а є структурним підрозділом і підпорядковується відділенню виробничо-соціального забезпечення і торгівлі філії БУ «Укрбургаз» ПАТ «Укрбургазвидобування».

41. Свою діяльність ПСГ «Україна» здійснює на території Красноградського району Харківської області та використовує 7 свердловин. Також ПСГ «Україна» користується земельною ділянкою з 18.12.1995, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею на території якої розташовуються свердловини.

42. ПАТ «Укрбургазвидобування» має дозвіл на спеціальне водокористування, виданий 06.02.2013 № 6568 А/хар. Терміном дії до 19.12.2014, джерелами водокористування є 9 артезіанських свердловин метою користування яких визначено виробниче та господарсько-питне водокористування, використання для власних потреб та передача населенню.

43. Відповідно до звітів за формою 2-ТП та 7-гр за 2012-2013 роки підприємство використовувало воду для власних господарсько-побутових потреб та не використовував її для виробничих потреб.

44. Як встановлено судами попередніх інстанцій, основним видом діяльності ПСГ «Україна» є вирощування сільськогосподарських культур та розведення великої рогатої худоби, що свідчить про факт використання води на виробничі цілі (спеціальне водокористування), пов`язані безпосередньо із технологічним забезпеченням виробництва, а не лише на господарсько-побутові потреби.

45. Беручи до уваги наведені обставини, Суд приходить до висновку, що видобувати підземні води без отримання спеціального дозволу на користування надрами при використанні підземних вод за умови не перевищення продуктивності забору води в обсязі 300 куб. м. на добу мають суб`єкти господарювання тільки для власних господарсько-потреб, а видобуток підземних вод для здійснення господарської діяльності вимагає отримання спеціального дозволу уповноваженого державою органу.

46. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що господарство використовує підземні води тільки для господарсько-побутових потреб, а не для виробничих, тому не потребує отримання спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), є помилковим.

47. З приводу доводів відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду про скасування постанови від 04.12.2013, то суди обох інстанцій перевірили, що вони не підтверджуються, оскільки матеріали справи не містять доказів про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд відносно нього адміністративної справи.

48. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

49. Враховуючи виявлене, Суд встановив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

50. Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Харківській області, скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 та залишення в силі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.12.2015, якою в позові відмовлено.

Керуючись ст. 345, 349, 352, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Харківській області задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2016 року скасувати.

3. Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2015 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя Т.О. Анцупова

Суддя О.П. Стародуб