ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 567/1226/15-а

провадження № К/9901/12551/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 567/1226/15-а

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії;

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області на постанову Острозького районного суду Рівненської області (суддя Поліщук Т . М.) від 14 грудня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Майора Г. І., Бучик А. Ю., Шевчук С. М.) від 17 березня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області від 12 серпня 2015 року № 7489/04 про здійснення нарахування щомісячного довічного утримання судді у відставці в розмірі 90 %;

- зобов`язати Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області здійснити перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді з серпня 2015 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначала, що після звільнення її з посади судді у відставку, вона звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Волочиському районі Хмельницької області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у задоволенні якої її, з посиланням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), відмовлено.

Позивач вважає, що дія Закону № 213-VIII) не поширюється на її право щодо отримання щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, оскільки таке право виникло у неї до прийняття вказаного Закону.

3. Постановою Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року змінено постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року, в частині визначення дати з якої необхідно провести нарахування, зазначивши, що нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно здійснити з 07 серпня 2015 року. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 27 травня 2016 року, Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 16 червня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення ОСОБА_1 , в якому остання просила касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року залишити без змін.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. 31 січня 2018 року касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області на постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді Сарненського районного суду Рівненської області з 17 березня 1986 року по 20 червня 1987 року; головою Сарненського районного суду Рівненської області з 21 червня 1987 року по 12 травня 1995 року; суддею Рівненського обласного суду з 15 травня 1995 року по 30 жовтня 1998 року, начальником Рівненського обласного управління юстиції з 02 листопада 1998 року по 05 листопада 2008 року; суддею Славутського міськрайонного суду Хмельницької області з 30 березня 2006 року по 05 листопада 2008 року; суддею Волочиського районного суду Хмельницької області з 06 листопада 2008 року по 05 лютого 2009 року; головою Волочиського районного суду Хмельницької області з 06 лютого 2009 року по 15 квітня 2014 року; суддею Волочиського районного суду Хмельницької області з 16 квітня 2014 року по 06 серпня 2015 року. Стаж роботи на посаді судді в сукупності становить 21 рік 11 місяців 19 днів і на посаді начальника Рівненського обласного управління юстиції 7 років 7 місяців 1 день, відповідно до якого, щомісячна доплата до посадового окладу складала 60 %.

13. 31 березня 2014 року позивач звернулася до Вищої ради юстиції із заявою про внесення подання до Верховної Ради України щодо її відставки. На момент звернення із заявою про відставку ОСОБА_1 мала стаж роботи, що дає право на відставку судді більше 20 років.

14. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 виповнилось 65 років.

15. Постановою Верховної Ради України № 636-VІІІ від 16 липня 2015 року ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Волочиського районного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

16. Наказом голови Волочиського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2015 року № 129/7.4/2015 ОСОБА_1 з 06 серпня 2015 року виключено із складу Волочиського районного суду Хмельницької області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

17 . 07 серпня 2015 року позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90 відсотків від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453 VI (далі - Закон № 2453-VI).

18. Листом Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області від 12 серпня 2015 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». З 01 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не призначаються.

19. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці позивач набула до 01 червня 2015 року, тобто до набрання чинності Законом № 213-VІІІ, а тому його положення на неї не поширюються.

21. В обґрунтування такого висновку, суди попередніх інстанцій, з посиланням на ст. 8, 22, 58 Конституції України, зазначали, що на момент подання позивачем заяви про відставку та виникнення у органу, що її обрав, обов`язку щодо її звільнення, діяла ст. 141 Закону № 2453-VI в редакції, яка передбачала право позивача (з урахуванням її стажу роботи на посаді судді) на щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % заробітної плати судді без обмеження граничного розміру.

22. Враховуючи, що на законодавчому рівні, в Україні гарантувалось право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди, суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач мала всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначення якого не ставиться в залежність від своєчасності розгляду заяви про відставку компетентними органами.

23. Разом з цим, апеляційний суд звернув увагу, що з прийняттям Закону № 213-VIII від 02 березня 2015 року та у зв`язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення ст. 141 Закону № 2453-VI в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці.

24. Водночас, частково змінюючи постанову суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що оскільки щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного після відрахування судді зі штату суду згідно з наказом, виданим на підставі акта Верховної Ради України або Президента України про звільнення у зв`язку з поданням заяви про відставку, право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач набула з 07 серпня 2015 року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що ОСОБА_1 набула статусу судді у відставці після звільнення її з посади судді, а саме з 06 серпня 2015 року.

26. Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що п. 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/ щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

27. Парламентом до 01 червня 2015 року не було прийнято відповідний пакет законів про пенсійну реформу, а тому з 01 червня 2015 року органами Пенсійного фонду України припинено призначення пенсії за спеціальними законами.

28. Скаржник зазначає, що оскільки позивач звернулася до Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання в серпні 2015 року, після звільнення з посади судді, то відповідно підстав для призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці немає.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

30. Відповідно до ст. 109 Закону № 2453-VI (в редакція, яка була чинною на час звернення із заявою про відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням.

Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

31. Відповідно до ст. 138 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення віку, встановленого першим реченням цієї частини, право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років - які народилися по 31 грудня 1952 року ;

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

32. Отже, за змістом зазначених норм, судді, який вийшов у відставку, після досягнення певного пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених Законом № 3723-XII, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку отримує щомісячне довічне грошове утримання.

33. Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону № 2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII), судді, який вийшов у відставку, виплачується щомісячне довічне грошове утримання або пенсія за його вибором.

34. Відтак, реалізація права на отримання щомісячного довічного грошового утримання безпосередньо пов`язується зі статусом судді у відставці, який законодавець пов`язав або з досягненням певного віку або з наявністю не менш ніж 20 років стажу судді.

35. Відповідно до положень ч. 1 ст. 135 Закону № 2453-VI, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

36. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, чинній до 28 березня 2015 року) передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

37. До набрання чинності Законом № 2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ).

38. Абзацом другим ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді,) було встановлено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

39. Також, на день призначення позивача на посаду судді діяв також Указ Президента від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (далі - Указ № 584/95).

40. Відповідно до абзацу другого ст. 1 зазначеного Указу до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

41. Отже, стаж роботи судді Цермолонської Л. С. має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення, тобто відповідно до Закону № 2862-ХІІ та Указу № 584/95.

42. Водночас, як свідчать матеріали справи та вірно було встановлено судами попередніх інстанцій, відмовляючи позивачу в призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, пенсійний орган посилався на Закон № 213-VІІІ, п. 5 Прикінцевих положень якого встановлено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, в тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

43. Проте, згідно зі ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

44. Верховний Суд у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 712/10074/15-а (2а/712/436/15) висловив правову позицію, згідно якої, оскільки право на відставку незалежно від досягнення пенсійного віку, у суддів виникає з моменту набуття ними 20 річного суддівського стажу, то одночасно з цим правом в них виникає право на довічне грошове утримання судді у відставці.

У цьому рішенні Верховний Суд також зазначив, що у суддів, які до 01 червня 2015 року мали стаж роботи суддею не менше 20 років, виникло право на отримання щомісячного грошового утримання судді, незалежно від ухвалення Закону № 213-VІІІ, відповідні положення якого, згодом були визнані неконституційними (рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року №4-рп/2016).

45. Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з прийняттям вищезазначеного Закону № 213-VIII та у зв`язку з неприйняттям до 01 червня 2015 року закону щодо спеціальних пенсій, не скасовано положення ст. 141 Закону № 2453-VI в редакції від 12 лютого 2015 року, частиною другою якої передбачено щомісячне довічне грошове утримання для судді у відставці.

46. У зв`язку з зазначеним, при розгляді заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен був керуватися положеннями вищезазначеної статті, оскільки вона не втратила чинності в частині права судді на відставку та призначення їй щомісячного довічного грошового утримання.

47. Відтак, оскільки позивач, маючи право на відставку, звернулася у встановленому законом порядку з відповідною заявою 31 березня 2014 року, вона мала всі законні підстави на отримання щомісячного довічного грошового утримання, призначення якого не ставиться в залежність від своєчасності розгляду заяви про відставку компетентними органами. А тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали неправомірним рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 в призначенні довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язали відповідача прийняти відповідне рішення про призначення позивачу зазначеного утримання.

48. Також колегія суддів доходить висновку, що оскільки позивача відраховано зі штату суду з 06 серпня 2015 року, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці підлягає призначенню її з наступного дня після зазначеної дати, тобто 07 серпня 2015 року.

49. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі про задоволення позовних вимог.

50. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

52. З огляду на наведене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

53. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Волочинському районі Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Острозького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року, у незміненій частині, та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2016 року у справі № 567/1226/15-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб