ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 461/1704/16-а

провадження № К/9901/9782/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 461/1704/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на постанову Галицького районного суду м. Львова (суддя Зубачик Н. Б.) від 11 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Мікули О. І., Курильця А. Р., Кушнерика М. П.) від 26 жовтня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, Державної казначейської служби України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес», в якому просив:

- визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України від 11 січня 2016 року у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності;

- визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України від 18 січня 2016 року у надані довідок на пільги - 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 70 % чотирирічного грошового забезпечення старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України надати ОСОБА_1 довідки на пільги - 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 65869,44 грн.;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області провести виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності у розмірі 65869,44 грн.;

- зобов`язати Державну казначейську службу України забезпечити перерахування 65869,44 грн. Державній фіскальній службі України для подальшої виплатити страхових сум відшкодування шкоди внаслідок ушкодження здоров`я ОСОБА_1

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що після звільнення зі служби в органах податкової міліції та встановлення інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби, у нього виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію» 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон № 565-XII), у призначенні та виплаті якої Державною фіскальною службою України йому відмовлено.

Позивач також зазначає, що він має право 50 % знижку на оплату житла, комунальних послуг та палива, відповідно до ст. 22 Закону № 565-XII.

3. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Державної фіскальної служби України від 11 січня 2016 року у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Зобов`язано Державну фіскальну служби України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу по інвалідності у розмірі 70 % чотирирічного грошового забезпечення старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 17 листопада 2016 року Державна фіскальна служба України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Водночас, Державною фіскальною службою України в касаційній скарзі заявлено клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Цією є ухвалою відмовлено Державній фіскальній службі України у задоволенні клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 26 січня 2018 року касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Галицького районного суду м. Львова від 11 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 15 травня 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 23 грудня 2002 року по 02 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в податковій міліції.

13. Наказом голови Державної фіскальної служби України від 30 жовтня 2016 року № 0041-о/д підполковник податкової міліції Фикита О. П. звільнений з посади старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ міжрегіонального відділу оперативного документування оперативного управління Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області та з органів податкової міліції у відставку з 02 листопада 2015 року за пп. «б» п. 65 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 та п.7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236.

Цим наказом передбачена виплата позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Встановлено, що станом на 02 листопада 2015 року вислуга років ОСОБА_1 складає 16 років 17 днів. Вислуга для виплати грошової допомоги складає 16 років.

14. Підставою для звільнення стало свідоцтво про хворобу від 24 вересня 2015 року № 82, яким ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку. Захворювання ОСОБА_1 - «Розсіяний склероз. Цереброспінальна форма, ремітивний тип»; діагностовано у період проходженням позивачем служби в органах податкової міліції до 02 листопада 2015 року, що підтверджено відповідними медичними документами.

15. 01 грудня 2015 року Львівською обласною МСЕК № 1 позивачу встановлено II групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду серії 10ААВ № 887082 від 01 грудня 2015 року, та встановлено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в ОВС, визначено ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 70 %, що підтверджується довідкою серії 12 ААА № 001264 від 01 грудня 2015 року про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

16. 11 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України з заявою та відповідними документами щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності та встановленням інвалідності, пов`язаної з проходженням служби в податковій міліції.

17. Листом Державної фіскальної служби України від 11 січня 2016 року № 100/Ф/99-99-04-04-02-14 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вищевказаної заяви, оскільки Закон № 565-XII, який передбачав виплату такої допомоги, втратив чинність.

18. 25 грудня 2015 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із заявою про надання довідок на пільги з 50 % знижки на оплату комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції.

19. Листом Державної фіскальної служби України від 18 січня 2016 року № 455/Ф/99-99-04-04-02-14 позивачеві повідомлено, що з 07 листопада 2015 року втратив чинність Закон № 565-XII, у зв`язку з чим надавати довідки на 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції, звільненим зі служби, після вказаної дати законні підстави відсутні.

20. Вважаючи протиправними такі дії відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, в розмірі 70 % чотирирічного грошового забезпечення, як це передбачено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 (далі - Порядок № 707).

22. В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що захворювання позивача виникло в період проходження служби до 02 листопада 2015 року (дата втрати чинності Законом № 565-XII).

23. Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною відмови Державної фіскальної служби України від 18 січня 2016 року у надані довідок на пільги - 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії працівникам податкової міліції, суд першої інстанції зазначив, що у відповідності до абзаців 2 та 3 пп. 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), за позивачем зберігаються пільги, передбачені Законом № 565-XII, у тому числі 50 % знижка з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії.

24. Частково скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи у скасованій частині нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що у Державної фіскальної служби України були відсутні правові підстави для видачі позивачу довідок про 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії, як працівнику податкової міліції, оскільки вказані пільги не передбачені чинним законодавством, зокрема Законом № 580-VIII.

25. В обґрунтування такого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що з 07 листопада 2015 року у зв`язку із набранням чинності Законом № 580-VIII втратив чинність Закон № 565-XII, відповідно до ст. 22 якого позивач мав право на 50 % знижку на оплату комунальних послуг. В свою чергу Закон № 580-VIII не містить норм, які б передбачали цю пільгу не тільки для колишніх працівників міліції, але й для тих осіб, які виходять на пенсію на підставі нового закону, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки такі чинним законодавством не передбачені.

26. Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що саме норми Закону № 580-VIII є пріоритетними для застосування до спірних правовідносин, оскільки він прийнятий пізніше.

27. Водночас, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що у зв`язку із встановленням позивачеві ІІ групи інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 70 % чотирирічного грошового забезпечення, передбаченого Порядком № 707.

28. При цьому, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення конкретної суми одноразової грошової допомоги, оскільки розрахунок конкретного розміру спірної одноразової допомоги не відноситься до повноважень суду і його повинен здійснити відповідний державний орган - Державна фіскальна служба України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

29. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у Державної фіскальної служби України відсутні правові підстави, як для виплати одноразової грошової допомоги в зв`язку з втратою працездатності та встановленням інвалідності, так і надання довідки про 50 % знижку з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії, як працівнику податкової міліції, оскільки на момент звернення позивача до Державної фіскальної служби України, Закон № 565-XII, яким були встановлені зазначені соціальні гарантії, втратив чинність.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

31. Відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

32. Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону № 565-XII (в редакції, чинній станом на момент звернення позивача із заявою про здійснення виплати одноразової грошової допомоги) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

33. На виконання ст. 23 Закону № 565-XII, Кабінет Міністрів України 12 травня 2007 року затвердив Порядок № 707.

34. Згідно з п. 2 Порядку № 707 одноразова грошова допомога виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов`язків, пов`язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п`ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

35. Закон № 565-XII втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом № 580-VIII від 02 липня 2015 року. При цьому у п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

36. Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що за позивачем, якому встановлено інвалідність, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону № 565-XII.

37. Аналогічний підхід до застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 464/5571/16-а, від 19 квітня 2018 року у справі № 822/31/18 та від 28 серпня 2018 року у справі № 804/6297/17.

38. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що після звільнення із служби в органах податкової міліції та встановлення інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з проходженням служби, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом № 565-XII, в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

39. Щодо вимоги позивача про визнання протиправною відмову Державної фіскальної служби України у надані довідок на пільги з оплати комунальних послуг, палива та електроенергії, колегія суддів зазначає наступне.

40. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону № 565-XII, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50 % знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

41. Згідно з частиною шостою цієї ж статті за працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим Законом.

42. На підставі пп. «а» та «в» п. 68 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в ст. 22 Закону № 565-XII внесено зміни: частину четверту доповнено словами «в межах норм, встановлених законодавством», а частину шосту доповнено словами «якщо середньомісячний сукупний доход сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

43. Однак, зміни, внесені пп. «в» п. 68 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

44. Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII в ст. 22 Закону № 565-XII ч. 6 та 7 викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».

45. Законом № 76-VIII внесені зміни в Закон № 565-XII і ч. 7 ст. 22 викладена у новій редакції, згідно якої пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

46. Відповідно до вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України 04 червня 2015 року прийнято постанову № 389, яка набрала чинності 01 липня 2015 року та якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

47. Зазначеним Порядком визначено механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами.

48. Згідно з п. 2 цього Порядку дія останнього поширювалась на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом № 565-XII.

49. З 07 листопада 2015 року у зв`язку з набуттям чинності Законом № 580-VIII втратив чинність Закон № 565-XII, відповідно до ст. 22 якого позивач мав право на 50 % знижку по сплаті за користування житлом, комунальними послугами, та паливом.

50. Згідно з абзацами 2 та 3 пп. 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

51. Отже, Закон № 580-VIII не містить норм, які б передбачали пільги, компенсації і гарантії не тільки для колишніх міліціонерів, а й для тих, які виходять на пенсію після вступу цього закону в силу.

52. Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

53. Враховуючи те, що останнім в часі є Закон № 580-VIII, то пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону.

54. Аналогічний підхід до застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2018 року у справі № 638/6025/16-а.

55. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для надання позивачу довідок про пільги на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки такі чинним законодавством не передбачені.

56. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.

57. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

58. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

59. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

60. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 461/1704/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб