ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
Київ
справа № 200/14811/16-а (2а/200/574/16)
провадження № К/9901/24025/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,
розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції в м. Дніпрі Воскобойника Анатолія Олеговича про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська прийняту 10 жовтня 2016 року у складі головуючого судді Кудрявцевої Т.О., та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду прийняту 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Мельника В. В., суддів: Сафронової С. В., Чепурнова Д. В.,
І. Суть спору
1. В серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до інспектора патрульної поліції 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції в м. Дніпрі Воскобойника Анатолія Олеговича (далі також - відповідач), в якому просив суд:
1.1. визнати дії інспектора патрульної поліції 6 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпрі рядового поліції Воскобойника А.О. щодо складання постанови серії АР №001096 від 21 серпня 2016 року про адміністративне правопорушення про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 гривень за порушення частини першої статті 122 (Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), незаконними;
1.2. визнати постанову серії АР №001096 від 21 серпня 2016 року про адміністративне правопорушення протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно оскаржуваної постанови він 21 серпня 2016 року о 09 год. 40 хв. на пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпропетровську керував автомобілем «Хюндай Туксон» д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги ПДР.
2.1. Оспорюючи цю постанову позивач зазначає, що вона винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП - з порушенням передбаченого законом порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, за відсутності належних доказів його вини у скоєному правопорушенні, а тому підлягає скасуванню.
3. Вважаючи вказані дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
4. Відповідач позов не визнав, та зазначив що факт вчинення позивачем правопорушення є доведеним, зокрема, і самими поясненнями позивача, зафіксованими на відео. Так, в позові позивачем зазначено, що він не керував транспортним засобом, натомість на відео зафіксовані пояснення, що позивач здійснив вимушену зупинку у зв'язку з погіршенням самопочуття, та взагалі у автомобіля була увімкнена аварійна світлова сигналізація. Проте, це спростовується доданими відеодоказами.
4.1. Відповідач наполягає, що позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. 21 серпня 2016 року інспектором 6 роти 3 батальйону УПП в м. Дніпрі рядовим поліції Воскобойником А.О. відносно позивача була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення Серії АР № 001096.
6. Відповідно до вказаної постанови, позивач 21 серпня 2016 року о 09 год. 40 хв. на пр. Богдана Хмельницького в м. Дніпропетровську керував автомобілем «Хюндай Туксон» д.н.з. НОМЕР_1 та здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушив вимоги ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 122 КУпАП, в зв'язку з чим він притягнутий до відповідальності і на нього накладений штраф в сумі 255 грн.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 10 жовтня 2016 року адміністративний позов задовольнив.
7.1. Визнав дії інспектора патрульної поліції 6 роти 3 батальйону Управління патрульної служби патрульної поліції м. Дніпрі Воскобойника А.О . по складанню постанови по справі про адміністративне правопорушення Серії АР № 001096 від 21 серпня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП - незаконними.
7.2. Постанову по справі про адміністративне правопорушення Серії АР № 001096 від 21 серпня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП визнав протиправною та скасував, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрив.
8. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2017 року скасував постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2016 року в частині задоволення позову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, та прийняв в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовив.
8.1. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишив без змін.
9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення за обставин, що виключають його адміністративну відповідальність, тобто відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення.
10. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, частково скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, виходив з того, що повноваженнями щодо закриття провадження у справі про адміністративні правопорушення наділені органи Національної поліції, що розглядають справу про адміністративне правопорушення, а не адміністративні суди.
10.1. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
12. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що факт вчинення позивачем правопорушення є доведеним, зокрема, і самими поясненнями позивача, зафіксованими на відео. Відповідач наполягає, що позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення, а тому його вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають.
12.1. У скарзі відповідач просить рішення судів першої й апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
13. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
21. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
22. Згідно п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
23. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
24. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
25. За п. 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).
26. Відповідно до п.8.1 Правил дорожнього руху, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
27. Пунктом 8.4 ПДР визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема підпункт «в» вказує на заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
28. Згідно розділу 33 Правил, знак 3.34 «Зупинку заборонено» є заборонним, відповідно якого забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу)
29. Відповідно до частини першої статті 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
30. Таким чином, зупинка/стоянка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об'єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.
31. Згідно з п.1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
32. Стаття 69 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
33. Стаття 72 КАС України (в чинній редакції) передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
34. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України (в чинній редакції) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
35. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
36. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
37. Законом України від 14 липня 2015 року № 596-УІІ «Про внесення змін де деякий законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» статтю 258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.
38. Так, відповідно до частини другої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
39. Водночас, за приписами частини четвертої статті 258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
40. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
41. Згідно зі статтею 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 - 126.
42. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
VI. Позиція Верховного Суду
43. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
44. Судами попередніх інстанцій встановлено і ці обставини підтверджуються матеріалами справи, що ОСОБА_1 не погоджувався з допущеним правопорушенням і адміністративним стягненням, наполягав на тому що він правил дорожнього руху не порушував.
45. В свою чергу, відповідач зазначав що правопорушення було зафіксовано нагрудною відеокамерою, однак будь - яких належних доказів, які б свідчили про порушення позивачем правил дорожнього руху України відповідачем судам не надано, в матеріалах справи як доказ наявна лише постанова яка є предметом оскарження.
45.1. Відеозапису нагрудної камери патрульного, яка зафіксувала саме факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, судам не надано, отже суди позбавлені можливості встановити факт вчинення або невчинення позивачем вказаного порушення, оскільки в даному випадку наявні лише доводи позивача, що ним не вчинено порушення ПДР, та доводи відповідача про зворотнє.
46. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування постанови від 21 серпня 2016 року Серії АР № 001096 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.
47. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
48. Верховний суд також зазначає, що відповідно до норм КАС України, суд не наділений повноваженнями закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Вказані процесуальні дії відносяться до компетенції органу, який розглянув справу. Судом має досліджуватись лише питання законності постанови посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності.
49. Отже суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що задовольнивши позовні вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції - вийшов за межі наданих суду повноважень, перебравши на себе повноваження суб'єкта владних повноважень, що потягло скасування постанови суду першої інстанції в цій частині.
50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
2. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2016 року, в нескасованій частині, та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Н. А. Данилевич