ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №826/15527/17

адміністративне провадження №К/9901/59747/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Гаврись Я.Б.,

представник відповідача - Корнейчук О.Л.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 (судді: Кузьменко В.В. (головуючий), Василенко Я.М., Степанюк А.Г.) у справі № 826/15527/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0008292200, №0008322200 від 07.11.2017,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Центренерго" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2017:

- № 0008292200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість (ПДВ) на суму 1 179 546,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 589 774,00 грн;

- № 0008322200, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 2 381 336,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595 334,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки контролюючий орган повторно притягує до відповідальності позивача та виносить ідентичні податкові повідомлення-рішення про стягнення аналогічних сум з позивача. Також Товариство вказує, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Ал-Холдинг» мали реальний характер, що підтверджується наявними у позивача первинними документами.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували свої рішення тим, що правомірність донарахування сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток встановлена судовим рішенням, а саме постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №826/2622/17, яке набрало законної сили та в силу частини четвертої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягає, а отже, позивач помилково дійшов висновку про те, що контролюючий орган повторно нарахував йому податкове зобов`язання за фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Ал-Холдинг» відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань, що стали предметом оскарження за період з 01.10.2011 по 31.03.2016.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 2264/28-10-14-01/22927045 від 26.12.2016 та встановлено порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.7, п. 138.8 ст. 138, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 101.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняті податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 № 0000261401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 585 576 516,00 грн, у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 195 192 172,00 грн та податкове повідомлення-рішення №0000271401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 392 411 288,00 грн, у тому числі за штрафними санкціями 19 957 334,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №826/2622/17, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, частково задоволено адміністративний позов ПАТ «Центренерго», а саме:

- скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 16.01.2017 № 0000261401 в частині нарахування податкового зобов`язання на суму 389 204 798,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 194 602 398,00 грн;

- скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 16.01.2017 № 0000271401 в частині нарахування податкового зобов`язання на суму 370 072 618,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій на суму 19 362 000,00 грн.

Вказаною постановою за результатами дослідження наданих позивачем суду документів щодо фінансового господарських взаємовідносин з ТОВ "Ал-Холдинг" встановлено, що надані позивачем документи та пояснення, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій та факт використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом. В матеріалах справи відсутні дозволи на транспортування небезпечних речовин, які є обов`язковими, а з наданих позивачем документів неможливо встановити яким чином, коли та ким поставлявся товар. Таким чином судами встановлено факт того, що наданими позивачем до суду документами не підтверджено реальність проведених господарських операцій з ТОВ "Ал-Холдинг".

За наслідками оскарження залишаються чинними та не скасовані судом:

- податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 16.01.2017 № 0000261401 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1 179 546,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 589 774,00 грн;

- податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків ДФС України від 16.01.2017 № 0000271401 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2 381 336,00 грн та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 595 334,00 грн.

10.11.2017 відповідачем на адресу позивача надіслано податкові повідомлення-рішення винесені на підставі Акту перевірки, з врахуванням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі № 826/2622/17, в частині зобов`язань не скасованих судом, а саме:

- податкове повідомлення - рішення № 0008292200 від 07.11.2017, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 179 546,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 589 774,00 грн.;

- податкове повідомлення - рішення № 0008322200 від 07.11.2017, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 2 381 336,00 грн та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 595 334,00 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач вказує на порушення судами норми матеріального та процесуального права, зазначає про не дослідження судами всіх фактичних обставин справи, вказує на безпідставність застосування частини приеюдиції по правовідносинам з ТОВ «Ал-Холдинг» з огляду на те, що фактично грошові зобов`язання за спірними податковими повідомленнями - рішеннями, хоча і були донараховані за правовідносинами з ТОВ «Ал-Холдинг» проте такі відбувались в межах іншого договору та в інший період, ніж ті яким фактично було надано оцінку судовими рішеннями, які були покладені в основу преюдиції.

Також позивач зазначає, що судами безпідставно не взято до уваги, що відносно нього порушено справу про банкротство, а відповідно на нього розповсюджується мораторій на нарахування штрафних санкцій.

9. Контролюючий орган надав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та донарахування відповідних сум грошових зобов`язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки судовими рішеннями було встановлено відсутність реальних правових наслідків за господарськими операціями з контрагентом за якими позивачу і було визначено відповідні зобов`язання, зазначає, що оскільки судовими рішеннями було скасовано податкові повідомлення - рішення в частині, то відповідно такі вважаються відкликаними, у зв`язку з чим контролюючим органом і було прийнято нові податкові повідомлення - рішення на суму зобов`язань, які не були скасовані в судовому порядку, а відповідно вказане не може вважатись подвійним притягненням до відповідальності. У зв`язку з вказаним просить залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

10.2. Підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

10.3. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.4. Підпункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60.

Податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

10.5. Пункт 60.4 статті 60.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.

10.6. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.7. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.8. Пункт 198.1 статті 198.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

10.9. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.10. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Кодекс адміністративного судочинства України:

11.1. Частина четверта статті 78.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

12. Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»:

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Якщо обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, то такі не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

14. Якщо за результатами судового оскарження зменшуються суми податкових (грошових) зобов`язань, штрафних (фінансових) санкцій, пені, які були визначені податковим повідомленням-рішенням, то складається (приймається) податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму податкових (грошових) зобов`язань, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені.

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

17. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

18. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

19. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат та податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Товариства про скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, що були прийняті за наслідками судового оскарження в частині не скасованих зобов`язань та фінансових (штрафних) санкцій, оскільки постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 826/2622/17, що набрала законної сили за результатами апеляційного перегляду, було встановлено, що фактично господарські операції позивача з контрагентом ТОВ "Ал-Холдинг" не спричинили настання реальних правових наслідків, а відтак і формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями є безпідставним.

22. Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

23. Як вбачається постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 у справі № 826/2622/17, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, суди дійшли висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операції позивача з контрагентом ТОВ "Ал-Холдинг" за договором від 07.04.2014 №113/1 з посиланням на наявність постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 826/12388/15, що набрала законної сили за наслідками апеляційного перегляду, якою встановлено відсутність реального характеру правовідносин позивача та ТОВ «АЛ-Холдинг» за укладеним договором від 07.04.2014 №113/1 про закупівлю (поставку) мазуту топкового, а відтак і правомірності висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1 560 461,00 грн, у тому числі по періодах: квітень 2014 - 270 972,00 грн, травень 2014 - 442 163,00 грн, червень 2014 - 847 326,00 грн та безпідставності вимоги Товариства про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000324101 від 07.04.2015, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2 340 692,00 грн (основний платіж - 1 560 461,00 грн, штрафні санкції - 780 231,00 грн).

Отже з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 826/12388/15 вбачається, що судами було надано оцінку правовідносинам позивача з ТОВ «АЛ-Холдинг» за укладеним договором від 07.04.2014 №113/1 за період квітень - червень 2014 року в результаті чого зроблено висновок про їх нереальність.

В той час, як вбачається з акту № 2264/28-10-14-01/22927045 від 26.12.2016 (т. 2 а.с.37-38) контролюючим органом здійснювалась перевірка правовідносин між позивачем та ТОВ «АЛ-Холдинг» за період квітень - жовтень 2014 року. Відповідач вказав, що позивачем було сформовано податковий кредит за липень - жовтень 2014 року у сумі 1 179 545,91 грн (що відповідає сумі грошового зобов`язання визначеному за спірним податковим повідомленням - рішенням) за укладеним договором від 30.07.2014 №113/2.

Проте суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи правовідносин позивача та його контрагента за вказаним договором не досліджували.

Таким чином судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Крім того, з судових рішень, на які посилались суди першої та апеляційної інстанцій, зокрема з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №826/2622/17 та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 826/12388/15, вбачається що правовідносини позивача з ТОВ «АЛ-Холдинг» за період липень - жовтень 2014 року в межах від 30.07.2014 №113/2 не були предметом розгляду, а відтак вказані рішення у межах спірних правовідносин у цій справі не можуть бути преюдиційними.

24. Колегія суддів також звертає увагу, що позивачем як у позовній заяві так і в апеляційній та касаційній скаргах посилається на те, що 09.02.2004 Господарським судом м.Києва було порушено справу про банкрутство та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що на думку позивача виключає можливість застосування до нього санкцій за не виконання чи не належне виконання грошових зобов`язань.

Під час розгляду справи суди вказані доводи не перевірили та не надали відповідної оцінки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

26. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

27. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

28. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

29. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

31. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

33. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

34. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

35. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2018 у справі №826/15527/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова в повному обсязі складена 20.05.2019.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду