ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №813/3992/17

адміністративне провадження №К/9901/56915/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник відповідача - Крившук Я.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 (суддя Мартинюк В.Я.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 (судді: Коваль Р.Й. (головуючий), Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі № 813/3992/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Старт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Старт" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.07.2017 року за №0054151231.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним, оскільки таке прийнято з порушенням вимог пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України. Крім того, у декларації через несправності програмного забезпечення було допущено ряд механічних помилок, а при налагодженні роботи, 12.07.2017 Товариство негайно надіслало уточнюючий розрахунок у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, у якому було усунуто всі недоліки акта перевірки і сума з податку на додану вартість (далі ПДВ) приведена у відповідність до реально існуючої.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

4. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтували свої рішення тим, що нормами Податкового кодексу України визначено, що позивач має право на самостійне виправлення помилок у поданій ним декларації, при тому, що обмежень на подання уточнюючих розрахунків під час проведення камеральних перевірок законодавцем не встановлено, а у контролюючого органу відсутні визначені законом підстави не приймати уточнюючі декларації. Крім того, виявлені у ході перевірки Товариства розбіжності даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючим органом саме документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018

6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 20.06.2017 до контролюючого органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2017 року в якій у рядку 17 («Усього податкового кредиту колонки Б») зазначено суму 65 539 100,00 грн.

Контролюючим органом на підставі пункту 200.10 статті 200 та статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт №310/13-01-12-31/40413363 від 05.07.2017 та встановлено, що в порушення п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, ст.200 Податкового кодексу України позивачем включено до податкового кредиту за травень 2017 року суму податку на додану вартість в розмірі 7 842 207,91 грн, яка не підтверджена податковими накладними зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки такі податкові накладні вже були включені у відповідних періодах за липень-серпень 2016 року, жовтень 2016 року-березень 2017 року на суму 7 842 207,84 грн.

Вказаний акт камеральної перевірки було отримано Товариством 10.07.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та листом Укрпошти від 16.08.2017 за №12-04-168.

25.07.2017 контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0054151231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 11 763 312,00 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 7 842 208,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 921 104,00 грн.

Також судами встановлено, що 10.07.2017 та 12.07.2017 позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що підтверджується квитанціями. Вказаним уточнюючим розрахункам присвоєно статус «Історія подання» згідно службового допису від 18.07.2017 №12/13-07-12-31.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права, вказує на те, що позивачем безпідставно було включено до складу податкового кредиту в декларації за травень 2017 року суми податку на додану вартість по податкових накладних, які вже були включені до податкового кредиту у попередні звітні періоди, і вказаний факт порушення було виявлено контролюючим органом у ході проведення камеральної перевірки. Також зазначає, що ним було дотримано порядок проведення камеральних перевірок.

Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не містить, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником не наведено. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 50.1 статті 50.

У разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

10.2. Пункт 50.2 статті 50.

Платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

10.3. Пункт 75.1 статті 75.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

10.4. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

10.5. Пункт 201.10 статті 201.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

При цьому визначальним є зокрема те, що уточнюючий розрахунок може бути подано у разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів.

12. Норми Податкового кодексу України не обмежують платника податків подавати уточнюючий розрахунок під час проведення камеральної перевірки, такі обмеження Кодексом встановлено для документальних планових та позапланових перевірок. Крім того, нормами вказаного кодексу не визначено, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

14. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення вимог Товариства про скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Проте колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що акт камеральної перевірки було отримано Товариством 10.07.2017, а 10.07.2017 та 12.07.2017 позивачем до контролюючого органу було подано уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок.

Таким чином враховуючи встановлені обставини справи судами не було надано належної правової оцінки доводам контролюючого органу про те, що вказані уточнюючі розрахунки були подані вже після проведення камеральної перевірки та вручення Товариству відповідного акту. Відповідно судами не встановлювалось та не надавалось оцінки тому, чи мало право Товариство подавати такі уточнюючі розрахунки з огляду на те, що такі можуть бути подані лише у разі самостійного виявлення факту наявності помилок у раніше поданих деклараціях.

Не надали суди попередніх інстанцій і оцінки поданим Товариством уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додану вартість в контексті абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України.

Не встановлено також судами і того чи не призначалась та не проводилась документальна перевірка позивача з тих же питань що і проведена камеральна перевірка, зокрема на підставі пункт 201.10 статті 201 чи підпункту 78.1.3 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України (платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом).

Таким чином судами попередніх інстанцій не встановлено фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

16. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

17. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

18. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

19. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

20. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

21. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

22. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

23. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

24. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

25. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

26. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з`ясування обставин справи в частині спірних правовідносин, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №813/3992/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова в повному обсязі складена 20.05.2019.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду