ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
14 травня 2019 року
справа №813/1139/13-а
адміністративне провадження №К/9901/19873/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у складі судді Кравчука В.М.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у складі суддів Бруновської Н.В., Костів М.В., Шавеля Р.М.,
у справі № 813/1139/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Укрзахідавтоспецмаш»
до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В :
12 лютого 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Укрзахідавтоспецмаш» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 05 лютого 2013 року № 0050432300, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 29997 грн 75 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.
15 квітня 2014 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 05 лютого 2013 року № 0050432300.
Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили, що господарські операції позивача з його контрагентами спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, податковий кредит сформований платником податків правомірно, внаслідок чого відсутні підстави для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість шляхом прийняття податкового повідомлення - рішення. Судами попередніх інстанцій також спростовані доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів між Товариством та його контрагентами.
07 липня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкового повідомлення - рішення. Правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідач доводить тим, що при прийнятті податкового повідомлення - рішення від 22 березня 2012 року №0000302300, яке також прийнято за результатами тієї ж перевірки, за заниження грошового зобов'язання по податку на додану вартість по взаємовідносинах із Приватним підприємством «Воллі» помилково застосовано штрафну (фінансову) санкцію тільки в розмірі 25% замість 50%, внаслідок чого спірним податковим повідомлення-рішенням застосовані ще 25%.
07 липня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувана справа №813/1139/13-а з Львівського окружного адміністративного суду.
Товариством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до суду не надане, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги по суті.
10 листопада 2016 року справа №813/1139/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
09 лютого 2018 року справа №813/1139/13-а разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/19873/18 передані до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33169349, перебуває на податковому обліку з серпня 2004 року, є платником податку на додану вартість з 14 вересня 2004 року.
Податковим органом у лютому 2012 року проведено позапланову виїзну перевірку Товариства на підставі зокрема пунктів 78.1.1, 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України з питань перевірки відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТзОВ «Драмторг», ТОВ «ВПТК АВЕРС», ТОВ «Істріан», ТОВ «Трансавтолюкс», ПП «Компанія «Галторгсервіс», ТзОВ «Сталевий дім», ПП «Західбудсервіс», ПП «Аеромакс-сервіс», ПП «Екоенергобуд», ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ ТД «Автомеханіка», ПП «Львівкомфортгруп-К», ПП «Воллі» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, результати якої викладені в акті перевірки від 07 березня 2012 року № 339/23-0/33169349 (далі - акт перевірки).
Висновками акта перевірки серед іншого встановлено порушення Товариством ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України п.1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, пп. 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4 , пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 р., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 41 252 грн, в тому числі: за серпень 2009 доку в сумі 1304 грн, за листопад 2009 року в сумі 2118 грн, за грудень 2009 року в сумі 4167 грн, за січень 2010 року в сумі 717 грн, за лютий 2010 року в сумі 6667 грн, за березень 2010 року в сумі 8925 грн, за листопад 2010 року в сумі 3302 грн, за грудень 2010 року в сумі 14052 грн, підпунктів 198.1, 198.3. статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 232185, в т.ч. за лютий 2011 року в сумі 11500 грн, за березень 2011 року в сумі 79582 грн, за травень 2011 року в сумі 21112 грн, за липень 2011 року в сумі 119991 грн.
Керівником податкового органу 05 лютого 2013 року, згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, прийняте податкове повідомлення-рішення № 0050432300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 29 997,75 грн за штрафними фінансовими санкціями застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, при цьому сума грошового зобов'язання за цим податковим повідомленням - рішенням дорівнює нулю, із зазначенням порушенням позивачем положень пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.
Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій здійснили розгляд спору по суті висновків акта перевірки, які Суд визнає належними, повними та обґрунтованими. Разом із тим, Суд зазначає, що предметом податкового повідомлення-рішення, яке розглядається у даній справі є штраф, застосований відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за диспозицією цієї статті в основу застосування штрафу покладено зокрема самостійне визначення контролюючим органом податкового зобов'язання на підставах підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Не визначення спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов'язання доводить відсутність об'єкта застосування штрафу за вищеозначеною нормою. Окремим порушенням застосування штрафу є не зазначення податковим органом жодного підпункту пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.
Неприйнятним є також покликання податкового органу на додаткове застосування штрафу до раніше застосованого ним штрафу податковим повідомленням - рішення від 22 березня 2012 року №0000302300, з огляду на те, що такого способу виправлення допущенної помилки контролюючим органом як «донарахування штрафу» жодна норма податкового законодавства не передбачає, що доводить порушення податковим органом, як суб'єктом владних повноважень способу та порядку реалізації владних управлінських функцій.
Також, необхідно врахувати те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №2а-3928/12/1370, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення податкового органу від 22 березня 2012 року №0000302300 в частині збільшення суми грошового зобов'язання Товариства з податку на додану вартість в сумі 153446 грн та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10314 грн. Судові рішення у справі №2а-3928/12/1370 прийнятті в порядку нового розгляду на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 серпня 2015 року.
Суд визнає, що відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі № 813/1139/13-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф. Ханова
Судді: І.А. Гончарова
І.Я. Олендер