ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 813/4412/16

адміністративне провадження № К/9901/21977/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу , провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року (головуючий суддя - Клименко О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі № 813/4412/16.

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, в якому просила:

- визнати протиправним наказ Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 79-О від 16.11.2016 року «Про звільнення з роботи»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області;

- стягнути з Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити негайне виконання рішення суду.

На обґрунтування позовних вимог указує, що підлягає поновленню на роботі, оскільки у відповідності до статті 49-2 Кодексу законів про працю України відповідачем порушено процедуру вивільнення працівника, зокрема, при вивільненні від займаної посади їй не було запропоновано будь-якої вакантної посади станом на момент вивільнення. Також стверджує, що працівник ОСОБА_2 , якого поновили на посаді позивача, ніколи не виконував роботи позивача, відтак правові підстави для поновлення вказаного працівника саме на посаді позивача та відповідно звільнення позивача у відповідача були відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 79-О від 16.11.2016 року «Про звільнення з роботи».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 17 листопада 2016 року.

Стягнуто з Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (вул. Чорновола, 2а, м. Самбір, Львівська область, 81400, код ЄДРПОУ 39509429) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 10388 (десять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 61 коп.

В частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3490 (три тисячі чотириста дев`яносто) грн. 08 коп. постанова суду звернута до негайного виконання.

Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 551 (п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 20 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що працівника ОСОБА_2 судом було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області і вказана посада є відмінною від посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, яку займав позивач. Тому, оскільки відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного наказу у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотримання вимог ст. 40 КЗпП України. Порушення процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на державній службі та підставою для стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року було змінено постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 813/4412/16 та викладено абзац 3 резолютивної частини цієї постанови у наступній редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 16 листопада 2016 року».

У решті постанову залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді з 17.11.2016, з огляду на те, що Наказом начальника Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області «Про звільнення з роботи» від 16.11.2016 № 79-О передбачено звільнення ОСОБА_1 з 16.11.2016, у зв`язку з чим така підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 16.11.2016, тобто з дня фактичного звільнення зі служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

15 травня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року, в якій просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що у позивача не було переважного права щодо залишення на посаді, у зв`язку з чим на виконання вимог постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в частині поновлення колишнього працівника ОСОБА_2 , 16.11.2017 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Позивачем до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правомірність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просив залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Вказувала, що відповідачем було порушено процедуру її вивільнення.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 перебувала на службі в податкових органах України з 17.07.1995 року, зокрема з 02.02.2016 року на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області відповідно до наказу від 02.02.2016 року № 5-О, що підтверджується записом в трудовій книжці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 року у справі № 813/1437/16 визнано протиправним та скасовано наказ Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04.04.2016 року № 25-О «Про звільнення у зв`язку з скороченням штатної чисельності» стосовно звільнення ОСОБА_2 та поновлено ОСОБА_2 в Самбірській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05.04.2016 року.

16.11.2016 року наказом Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 80-О «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » ОСОБА_2 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області та переведено на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 17.11.2016 року.

16.11.2016 року наказом Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 79-О «Про звільнення з роботи» позивача звільнено з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області у зв`язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України.

Позивачем долучено до матеріалів справи посадову інструкцію головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (а. с. 18-21) та посадову інструкцію головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (а. с. 22-25). Дослідивши положення вказаних посадових інструкцій суд констатував, що такі містять як ідентичні положення, так і суттєві відмінності.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.2, 3 ст.5 Закону України «Про державну службу» відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.88 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв`язку з обставинами, що склалися незалежно від волі сторін, є поновлення на посаді державної служби особи, яка раніше її займала.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

З аналізу вказаної норми слідує, що обов`язковою умовою для звільнення працівника за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував роботу працівника, що звільняється.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів вказує, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суди попередніх інстанцій правильно зробили висновки про те, що власник або уповноважений ним орган перед звільненням працівника на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Крім того, колегія суддів вказує, що працівника ОСОБА_2 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області і вказана посада є відмінною від посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, яку займав позивач.

Також, суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що відповідно до наказу № 80-О від 16.11.2016 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 » ОСОБА_2 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, після чого переведено на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, яку займала ОСОБА_1 .

Враховуючи встановлені обставини, Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не було дотримано обов`язкових умов для звільнення працівника за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами попередніх інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Самбірської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі № 813/4412/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова