ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 805/2355/17-а

адміністративне провадження № К/9901/18039/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 805/2355/17-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 14 листопада 2014 року по 04 квітня 2017 року

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, прийтняту в складі головуючтого судді Смагар С.В.,

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - відповідач, ГТУЮ у Донецькій області) та просила:

1.1. стягнути середній заробіток за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 14 листопада 2014 року по 4 квітня 2017 року.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 02 квітня 2007 року по 27 квітня 2015 року працювала старшим державним виконавцем Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Донецької області. Проте, згідно наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 14 листопада 2014 року № 3249А/1 її звільнено з займаної посади старшого державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції за власним бажанням 17 листопада 2014 року, згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При звільненні відповідачем не проведено повного розрахунку з позивачем, в який входить виплата середнього заробітку за весь час затримки згідно вимог статей 116, 117 КЗпП України.

3. Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначив, що у ГТУЮ у Донецькій області були відсутні зобов`язання щодо виплати позивачу належних при звільненні сум за період з 27 квітня 2015 року по 29 березня 2017 року відповідно до статті 117 КЗпП України.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_2 з 2 квітня 2007 року по 27 квітня 2015 року працювала старшим державним виконавцем Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. Наказом ГТУЮ у Донецькій області від 27 квітня 2015 року № 850а/1 ОСОБА_2 звільнено з посади старшого державного виконавця Совєтського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції за власним бажанням, згідно зі статтею 38 КЗпП України.

5. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі № 805/1225/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ГТУЮ у Донецькій області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення заборгованості з заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, оплати простою у загальному розмірі 24166,29 грн, яка набрала законної сили 02 серпня 2016 року, встановлено такі обставини щодо позивача.

5.1. 10 лютого 2016 року ГТУЮ у Донецькій області видано довідку за № Г-368-0231, відповідно до якої заборгованість із заробітної плати позивачу складає за жовтень 2014 року - 2777,74 грн та за листопад 2014 року - 1555,22 грн (нарахований дохід). Також, в зазначеній довідці вказано, що сума заборгованості, що підлягає виплаті на користь позивача, складає 3784,50 грн. Суд дійшов висновку, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 11 КАС України, суд стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 115 днів відпустки у розмірі 9564,55 грн. (за відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів). Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати простою в період з травня 2014 року по 27 травня 2015 року в сумі 17333,33 грн. суд вважав необґрунтованими з огляду на те, що накази щодо встановлення простою в роботі Совєтського ВДВС Макіївського міського управління юстиції у вказаний період Головним управлінням не видавались, що підтверджено довідкою відповідача від 13 червня 2016 року № 8-17-1136.

5.2. Крім того, з наявних в матеріалах справи розрахункових листів за період травень 2014 року - вересень 2014 року та довідки відповідача від 13 червня 2016 року № 04.2-17/80 встановлено, що заробітна плата ОСОБА_2 за даний період виплачувалась у повному обсязі. Заробітна плата за період жовтень-листопад 2014 року нарахована позивачу, проте у зв`язку з переміщенням ГТУЮ у Донецькій області виплачена не була.

5.3. Також за інформацією відповідача з грудня 2014 року по день звільнення - 27 квітня 2015 року ОСОБА_2 до виконання своїх функціональних обов`язків не приступила, разом з установою на підконтрольну українській владі територію не перемістилась. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в зазначеній частині.

5.4. Таким чином, постановою в адміністративній справі № 805/1225/16-а стягнуто з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати за жовтень 2014 року у розмірі 2777 грн. 74 коп. та за листопад 2014 року у розмірі 1555 грн. 22 коп. (за відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів) та стягнуто з ГТУЮ у Донецькій області на користь ОСОБА_2 компенсацію за невикористані 115 днів відпустки у розмірі 9564 грн. 55 коп. (за відрахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів).

5.5. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року в адміністративній справі № 805/1225/16-а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року в справі № 805/1225/16-а залишено без змін.

5.6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 березня 2017 року судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 серпня 2016 року залишено без змін.

5.7. На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року по адміністративній справі № 805/1225/16-а ГТУЮ у Донецькій області 04 квітня 2017 року позивачу виплачено суму грошових коштів у розмірі 4332 грн 96 коп та у розмірі 9564 грн 55 коп.

5.8. Також судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах адміністративної справи № 805/1225/16-а містилась заява позивача про виплату заборгованості по заробітній платі від 17 листопада 2015 року.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їх ухвалення.

6. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

7. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що беручи до уваги наявність спору щодо грошових сум, які підлягають виплаті ОСОБА_2 при звільненні, та розгляд спору у судах, зобов`язання відповідача по виплаті грошових сум при звільненні ОСОБА_2 , було відсутнє, а отже відсутня і вина відповідача щодо здійснення остаточного розрахунку у день звільнення позивача.

ІV. Касаційне оскарження

8. Не погодившись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Суді 07 лютого 2018 року.

9. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права. Так, позивач наголошує на тому, що її позбавлено права на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, визначеного статтями 116, 117 КЗпП України.

9.1. Також позивач просить врахувати позицію викладену судами в справі №805/2948/17-а, позивачем в якій є особа, що працювала разом із позивачем та якою було подано позовну заяву аналогічного змісту.

9.2. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

9.3. Додатково позивач просить винести окрему ухвалу та направити її до Вишої ради правосуддя та Генеральної прокуратури України, в порядку приписів статті 261 Цивільного процесуального кодексу України, щодо суддів першої та апеляційної інстанцій в цій справі для вирішення питання про притягнення до відповідальності за грубе порушення прав позивача.

10. 28 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Донецького окружного адміністративного суду справу № 805/2355/17-а.

11. 12 березня 2018 року справа № 805/2355/17-а надійшла до Верховного Суду.

12. Також до Верховного Суду 22 березня 2018 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому відповідач спростовуючи її доводи просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суддів попередніх інстанцій без змін.

13. 06 травня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 травня 2020 року № 746/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

14. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів -Смоковича М.І., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Згідно з частиною третьою статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

22. Кодекс законів про працю України.

22.1. Відповідно до частини першої статті 47 власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу".

22.2. Згідно зі статтею 116 при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

22.2.1. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму".

22.3. Приписами статті 117 визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

22.3.1. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

23. Відповідно до частини першої статті 72 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини".

24. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України (в редакції після 15 грудня 2017 року) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом".

VІ. Позиція Верховного Суду

25. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами перщої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

31. З аналізу норм статті 116 КЗпП України вбачається, що обов`язок щодо виплати працівнику всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, або у разі, якщо працівник не працював в день звільнення, не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

32. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач на день свого звільнення не працювала, вказана обставина встановлена у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року у справі № 805/1225/16-а (яка набрала законної сили 02 серпня 2016 року) та в силу приписів статті 72 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) не підлягає доказуванню при розгляді цієї справи.

33. Також приписи статті 117 КЗпП України визначають, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебувала справа № 805/1225/16-а щодо вирішення спору про розмір належних позивачу виплат по заробітній платі.

35. На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року в справі № 805/1225/16-а ГТУЮ у Донецькій області 04 квітня 2017 року позивачу виплачено суму грошових коштів у розмірі 4332 грн 96 коп та у розмірі 9564 грн 55 коп.

37. Верховний Суд зауважує, що постанова Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року в справі № 805/1225/16-а набрала законної сили 02 серпня 2016 року, проте виплата заборгованості позивачу по заробітній платі була здійснена лише 04 квітня 2017 року.

38. Крім того, Верховний Суд наголошує, що нормами частини третьої статті 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39. Проте, в порушення частини третьої статті 242 КАС України судами попередніх інстанцій при постановленні рішення в справі не було досліджено дату отримання відповідачем заяви звільненого працівника (позивача) вимоги про розрахунок до ГТУЮ у Донецькій області.

40. Верховний Суд критично оцінує посилання судів першої та апеляційної інстанцій на обставину встановлену у справі № 805/1225/16-а, а саме, що в матеріалах вказаної справи містилась заява позивача про виплату заборгованості по заробітній платі від 17 листопада 2015 року, оскільки вказана обставина не була встановлена в постанові Донецького окружного адміністративного суду від 22 червня 2016 року в справі № 805/1225/16-а. Із дослідженої Верховним Судом зазначеної постанови, вбачається, що посилання на заяву позивача про виплату заборгованості по заробітній платі від 17 листопада 2015 року міститься лише в описі пояснень на яких грунтується заперечення відповідача. А отже вказана обставина не може бути звільнена від доказування в силу приписів статті 72 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

40. Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема не досліджено доказ на який посилається позивач, а саме: не досліджено дату отримання ГТУЮ у Донецькій області, в порядку статті 116 КЗпП України, пред`явлення позивачем вимоги про розрахунок при звільненні, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.

41. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно встановити дату отримання відповідачем заяви позивача про розрахунок при звільненні, та на підставі встановленої дати, з урахуванням строків визначених приписами статтей 116, 117 КЗпП України вирішити спір по суті заявлених вимог.

43. Що стосується вимоги касаційної скарги про постановлення окремої ухвали за фактом грубих порушень судами попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначає наступне.

44. Відповідно до статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

45. Згідно з частиною першою статті 249 КАС країни суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

46. Частиною восьмою та дев`ятою статті 249 КАС України встановлено, що суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.

46.1. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

47. Таким чином, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, або порушень законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

48. Водночас Суд за результатами касаційного розгляду цієї справи підстав для постановлення окремої ухвали не вбачає.

49. Таким чином, постанови суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог статті 353 КАС України, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року скасувати.

3. Адміністративну справу № 805/2355/17-а за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, за участю третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки з розрахунком при звільненні за період з 14 листопада 2014 року по 04 квітня 2017 року направити на новий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: М.І. Смокович

С.А. Уханенко