ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа №320/1591/17-а(2-а/320/136/17)

адміністративне провадження №К/9901/8424/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шевцової Н.В.,

суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 320/1591/17-а (2-а/320/136/17)

за позовом Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови державного виконавця

за касаційною скаргою Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Бишевської Н.А., суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. ,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У березні 2017 року Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач, Мелітопольське ОУПФУ в Запорізькій області) звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі - відповідач, ГТУЮ у Запорізькій області), в якому просив:

1.1 постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Косінова І.В. від 16 лютого 2017 року ВП № 53420910 в частині стягнення з Мелітопольського ОУПФУ в Запорізькій області виконавчого збору в розмірі 12800 грн.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що на адресу Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшла постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Косінова І.В. від 16 лютого 2017 року ВП №53420910 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-а-12803/11 щодо зобов`язання зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни» та частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, починаючи з 01 грудня 2010 року та виплачувати до внесення змін у законодавстві або зміни правового статус особи - позивача.

2.1. Також у вказаній постанові зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження». Мелітопольське ОУПФУ в Запорізькій області вважає вказану постанову в частині стягнення виконавчого збору, в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження» незаконною та протиправною, оскільки вказана постанова в частині нарахування ОСОБА_1 1328,54 грн. була виконана ще 30 травня 2013 року, про що було повідомлено державного виконавця, а в частині виплати вказаної суми, то ці кошти будуть виплачені ОСОБА_1 лише після відповідного фінансування з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу. Фінансове забезпечення даних виплати здійснюється лише за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду.

2.2. Оскільки виконання вказаного судового рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень в частині виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», то відповідно до пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.

2.3. Також оскільки нарахування вказаних коштів було виконано управлінням ще 30 травня 2013 року, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, відповідно до частини дев`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір також не підлягає стягненню.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області від 16 лютого 2017 року ВП №53420910 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-а-12803/11, виданого 27 вересня 2016 року щодо зобов`язання Мелітопольського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, починаючи з 01 грудня 2010 року та виплачувати до внесення змін у законодавстві або зміни правового статус особи - позивача (постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 червня 2011 року в справі № 2а-12803/11).

5. Одночасно вказаною постановою державним виконавцем прийнято рішення про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження».

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

6. Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено.

6.1. Скасовано постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 16 лютого 2017 року ВП №53420910 в частині стягнення з Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», що складає 12 800 грн.

7. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення суду на користь ОСОБА_1 підпадає під визначення судового рішення, яке виконується в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому виконавчий збір при виконанні такого рішення не підлягає стягненню відповідно до положень пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404.

8. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 вересня 2017 року скасовано та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

9. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконавчий лист №2-а-12803/11, виданий 14 червня 2011 року на виконання постанови Мелітопольського міськрайнного суду Запорізької області містить вимоги зобов`язального та разового характеру виконання, а не про стягнення коштів (періодичних платежів), а тому в цьому випадку положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» до спірних відносин не застосовуються та як наслідок до спірних відносин не застосовуються і положення пунктів 1 та 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

ІV Касаційне оскарження

10. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 24 січня 2018 року.

11. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального та процесуального права. Так заявник касаційної скарги зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому факту, що відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05 червня 2012 року № 4901 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчиниити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, державні підприємства, установа, організація юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Отже рішення суду на користь ОСОБА_1 підпадає під визначення судового рішення, яке використовується в порядку вищезазначеного закону, а тому виконавчий збір при виконання такого рішення не підлягає стягненню відповідно до положення пункту 3 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

11.1. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

12. 05 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано із Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області справу № 320/1591/17-а.

13. 27 березня 2018 року справа № 320/1591/17-а надійшла до Верховного Суду.

14. 12 червня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 723/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

15. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Радишевську О.Р., Уханенка С.А.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII):

22.1. Частина п`ята статті 26 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

22.1.1. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону".

22.2. Стаття 27 визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

22.2.1. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

22.2.2. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

22.2.3. Виконавчий збір не стягується:

1)за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2)у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3)якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" ;

4)за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5)у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6)за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

22.3. Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження".

22.4. Пунктом 9 частини першої статті 39 встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом";

23. Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21 грудня 2016 року №1801-VIII установлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень".

24. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року №4901-VI (далі - Закон №4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

25. Абзацом 8 пункту 2 Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440 (далі - Порядок) визначено, що у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні рішення - виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" суб`єкти, які видані або ухвалені до 1 січня 2013 року".

VІ Позиція Верховного Суду

26. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

27. З урахуванням норм, закріплених у частині 5 статті 26 Закону №1404-VIII, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця.

28. Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

29. Разом з тим, як було встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий лист № 2-а-12803/11, виданий Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 27 вересня 2016 року, стосується виконання судового рішення, що має зобов`язальний характер, тому вказані норми Закону №1404-VIII до спірних правовідносин не застосовуються.

30. З цих самих підстав виконання судового рішення у справі № 2-а-12803/11 не може здійснюватися відповідно до Закону №4901-VI, оскільки зобов`язання Мелітопольського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області провести донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги не може вважатись ні стягненням коштів, ні зобов`язанням вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган. Також з огляду на пункт 2 Порядку, положення Закону №4901-VI застосовуються до виконавчих документів і судових рішень, що видані або ухвалені до 01 січня 2013 року, в той час як виконавчий лист № 2-а-12803/11 було видано Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області 27 вересня 2016 року.

31. У державного виконавця не було інших підстав, передбачених частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII, не стягувати з боржника виконавчий збір.

32. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що постанова Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області Косінова І.В. від 16 лютого 2017 року ВП № 53420910 в частині стягнення з Мелітопольського ОУПФУ в Запорізькій області виконавчого збору в розмірі 12800 грн винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

34. Враховуючи зазначену позицію Європейського суду з прав людини, Верховний Суд надав відповідь на всі аргументи позивача, наведені в касаційній скарзі, які мають значення для правильного вирішення справи.

35. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

36. Ураховуючи вищенаведене, відповідно до частини першої статті 350 КАС України Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2017 року, в справі № 320/1591/17-а (2-а/320/136/17) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: О.Р. Радишевська

С.А. Уханенко