ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №477/1981/16-а

адміністративне провадження №К/9901/34583/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2017 року (головуючий суддя Козаченко Р.В.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року (у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів: Бітова А.І., Милосердного М.М.)

у справі № 477/1981/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправними дій та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР №154208 від 16 жовтня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, та накладення адміністративного штрафу у розмірі 425 грн за проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно виніс відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП, оскільки він розпочав проїзд перехрестя на зелений миготливий сигнал світлофора, а завершив його вже на жовтий сигнал, що дозволено Правилами дорожнього руху, а отже постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

3. Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що з відеозапису відеореєстратора, який був встановлений в службовому автомобілі екіпажу патрульної поліції чітко вбачається, що позивач проїхав перехрестя на жовтний сигнал світлофора.

4. Постановою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. 16 жовтня 2016 року позивач рухався в місті Миколаєві по вулиці Херсонське Шосе на автомобілі марки «ВАЗ-21063» р.н. НОМЕР_1 . Після проїзду перехрестя з вулицею Космонавтів його зупинив екіпаж патрульної поліції, інспектор якого - ОСОБА_2 , пояснивши зупинку порушенням Правил дорожнього руху, а саме: проїзд регульованого світлофором перехрестя на його заборонений жовтий сигнал, на місці винесла спірну постанову серії АР № 154208 про накладення на позивача адміністративного стягнення за частиною другою статті 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 425 грн за порушення підпункту ґ) пункту 8.7.3. Правил дорожнього руху України.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що вина позивача у правопорушенні доведена письмовими доказами та наданим відеозаписом. Отже, факт вчинення позивачем правопорушення зафіксований у встановленому законом порядку і доведений відповідачем належними та допустимими доказами.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що Правила дорожнього руху він не порушував і здійснив виїзд на перехрестя на дозволяючий зелений сигнал світлофора, а на жовтий сигнал вже перебував на трамвайних коліях і вимушений був продовжити рух свого автомобіля, переконавшись перед цим, що нікому не заважає та не створює аварійну ситуацію.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

9. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити таке.

10. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

11. На підставі частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

13. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

14. Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

15. Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР України), учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

16. Згідно з підпунктом ґ) пункту 8.7.3. ПДР жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

17. Відповідно до пункту 8.10 ПДР у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

17. Адміністративним правопорушенням за правилами частини другої статті 122 КУпАП визнається: порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

18. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16 жовтня 2016 року апелянт рухався в м. Миколаєві по вулиці Херсонське Шосе на автомобілі марки «ВАЗ 21063» та перетнув перехрестя на жовтий (сигнал, що забороняє рух) сигнал світлофора. Зазначені обставини підтверджуються відеозаписом відеореєстратора, встановленого в екіпажі патрульного автомобіля поліції, який був досліджений судом першої інстанції.

19. Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

20. Враховуючи, що суд касаційної інстанції відповідно до частини першої статті 341 КАС України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, у колегії суддів відсутні підстави вважати недоведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

21. Доводи позивача про те, що Правила дорожнього руху він не порушував і здійснив виїзд на перехрестя на дозволяючий зелений сигнал світлофора, а на жовтий сигнал вже перебував на трамвайних коліях і вимушений був продовжити рух свого автомобіля, не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними належними та допустимим доказами.

22. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що інспектор поліції при винесенні оскарженої постанови діяв відповідно до норм чинного законодавства, в межах своєї компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, тому правомірно виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.

23. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

24. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 8 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2017 року у справі № 477/1981/16-а - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду