ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2020 року

Київ

справа №802/47/18-а

адміністративне провадження №К/9901/56079/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 802/47/18-а

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого - Залімського І. Г., суддів: Сушка О.О. Смілянця Е.С.,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, в якому просить: визнати незаконною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06 грудня 2017 року № П-20645/0-11213/6-17; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути письмову заяву від 22 лютого 2017 року та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2018 року вирішено рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05 травня 2017 року № П-3262/0-1994/6-17.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2017 року та надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту, орієнтовною площею 2,00 га.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області понесені судові витрати в сумі 3522,4 грн.

Як встановлено, 22 лютого 2017 року позивач звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із письмовою заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари, за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07 квітня 2017 року № 0-2-0.3-5139/2-17, відповідач повідомив позивача про те, що місце розташування земельної ділянки зазначене на графічних матеріалах не відповідає схемі землеустрою документації із формування території сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, а саме здійснюється перерозподіл земель без врахування потреби сільського господарства та розвитку території.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року по справі № 802/712/17-а, яка набула законної сили 11 жовтня 2017 року, визнано незаконною та скасовано відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05 травня 2017 року № П-3262/0-1994/6-17, а також зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути письмову заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту.

Після повторного розгляду заяви позивача від 22 лютого 2017 року, листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 06 грудня 2017 року № П-20645/0-11213/6-17, відповідач повідомив про те, що формування об`єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Дахталійської сільської ради, адже поділ земельної ділянки має здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. В зв`язку з чим позивачу повторно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектари, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні підстави вважати оскаржувану відповідь протиправною та, відповідно, її скасовувати. Суд першої інстанції зазначає, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об`єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану відмову, викладену в листі від 06 грудня 2017 року надано відповідь за вих. № П-20645/0-11213/6-17 відповідач діяв у відповідності до норм чинного земельного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача та надати надання дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Натомість, апеляційний суд вказав, що у відповідача не було жодних підстав стверджувати про невідповідність місця розташування об`єкта схемі землеустрою із формування території сільської ради, а також обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель, оскільки ці обставини в силу ч. 7 ст. 118 ЗК України не є підставою для відмови у наданні громадянину дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У касаційній скарзі відповідач заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач надав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, просить залишити скаргу без задоволення у зв`язку з її необґрунтованістю.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521.

Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

В межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий відповідачем лист не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог частини другої статті 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно розгляду поданих позивачем заяв.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача належним чином розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із прийняттям відповідного владного рішення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила таке.

Щодо ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Разом з тим наведених обставин судами не встановлено. Оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Однак суди не досліджували у повній мірі, чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Отже, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою.

Отже, у цій справі відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для надання такого дозволу.

Крім того, суд першої інстанції помилково обрав такий спосіб захисту, як скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 05 травня 2017 року № П-3262/0-1994/6-17, оскільки цей документ, фактично, є листом-відповіддю, який не є рішенням у розумінні КАС.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи вищезазначене, рішення судів належить скасувати з прийняттям нового рішення.

Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2018 року у справі № 802/47/18-а та рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яка полягає у нездійсненні належного розгляду заяви (клопотання) ОСОБА_1 від 22 лютого 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 від 22 лютого 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 гектара, яка розташована на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області за межами населеного пункту, за наслідками розгляду видати відповідний наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 3522 (три тисячі двадцять дві) грн. 40 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик

А.І. Рибачук ,

Судді Верховного Суду