Історія справи

Постанова КАС ВП від 10.06.2024 року у справі №812/510/16

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року

м. Київ

справа № 812/510/16

адміністративне провадження № К/9901/45388/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді - Васильєвої І.А.,

суддів: Юрченко В.П., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, третя особа: Управління Пенсійного фонду України, про скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Лисичанськтепломережа» (далі - позивач, КП «Лисичанськтепломережа») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), де третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м.Лисичанську Луганської області, в якому просило скасувати рішення від 28.03.2016 № 195/1302 про застосування штрафних санкцій у розмірі 501545,77 грн та нарахування пені 77892,13 грн (а.с.3-6 т.1, а.с.31-33 т.2).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позов було задоволено частково: скасовано рішення ДПІ в м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області від 28.03.2016 № 195/1302 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 108992,42 грн та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 20024, 59 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. У касаційній скарзі її заявник наполягає на тому, що стягнення сум єдиного соціального внеску, штрафних санкції та пені, що виникли у період до 01.10.2013 року не відносяться до компетенції відповідача у відповідності до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Окрім того, відповідно пункту 9-3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, в редакції Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), позивач, як платник єдиного внеску, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, звільняється за невиконання обов`язків платника єдиного внеску, а застосування штрафних санкцій до нього у цей період є неправомірним.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09.03.2017 ( Мороз Л.Л. ) відкрив касаційне провадження № К/800/6517/17 у цій справі.

У запереченнях на касаційну скаргу ГУ ДФС у Луганській області просило залишити скаргу позивача без задоволення як безпідставну, а судові рішення - без змін.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами встановлено, що КП «Лисичанськтепломережа» (код ЄДРПОУ 13401321), зареєстроване як юридична особа 20.04.1990, перебуває на обліку у ГУ ДФС у Луганській області з 27.04.1992 як платник єдиного внеску (т.1 а.с. 83, 84).

29 березня 2016 року ДПІ у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 195/1302, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI до позивача застосовано за період з 22.10.2012 по 31.12.2014 штраф у сумі 501545,77 грн та пеню в сумі 77892,13 грн, у загальному розмірі 579437,90 грн. (а.с.7 т.1).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій та пені (а.с.10-24 т.1), сума штрафу в розмірі 501545,77 грн складається:

- 350195,80 грн (штраф, застосований відповідачем за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) та 151349,97 грн. (штраф, донарахування ЄСВ за період з 22.10.2012 по 30.09.2013);

- пеня в розмірі 77892,13 грн складається: 48762,85 грн (за період з 01.10.2013 по 31.12.2014) та 29129,28 грн (за період з 22.10.2012 по 30.09.2013).

Позивач, не погодившись із таким рішенням звернувся до ГУ ДФС у Луганській області із відповідною скаргою, яка була залишена без змін рішенням контролюючого органу від 06.05.2016 року (а.с.8, 25-27 т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, констатував факт повторного застосування до позивача штрафної санкції в сумі 108992,42 грн та пені в сумі 20024,59 грн на підставі помилкової інформації УПФУ в м.Лисичанську Луганської області.

Поряд із тим, аналізуючи решту позовних вимог, суд дійшов висновку про їх необґрунтованість, з огляду на те, що в силу приписів статті 10 Закону № 2464-VI єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, зокрема, обов`язків платника єдиного внеску є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП), однак такий в матеріалах справи відсутній, як і заява позивача про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску визначених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI.

В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) предметом касаційного перегляду є лише вимоги, в задоволенні яких було відмовлено судами попередніх інстанцій та стали підставою до звернення відповідача з даною касаційною скаргою.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI. Частиною восьмою цієї статті встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Частиною одинадцятою цієї статті передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема за несвоєчасну сплату єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20% своєчасно не сплачених сум (у редакції Закону до 01 січня 2015 року - 10%).

Згідно вимог статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно несплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів та підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI та доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Згідно з пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 №219-VIII пункт 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року №1669-VII вважати пунктом 9-4.

Отже, з аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Лисичанськ Луганської області, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є місцем реєстрації позивача.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053»), м. Лисичанськ також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Місто Лисичанськ Луганської області, на території якого знаходиться відповідач, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач входить до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) та від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, тому згідно із положеннями Закону №1669-VII не ніс фінансової відповідальності за порушення вимог Закону № 2464-VI в частині несвоєчасного або не в повному обсязі нараховування, обчислення і сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Однак, оцінюючи правомірність застосування до позивача спірних штрафних санкцій, а також нарахування пені за періоди, які підпадали під дію Закону №1669-VII, суди виходили з того, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період мають усі законні права для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань щодо сплати єдиного внеску (штрафів та пені) з 14 квітня 2014 року, за наявності поданої ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку у довільній формі заяви про звільнення від сплати платежів (не пізніше тридцяти календарних днів після закінчення АТО) та наявності сертифікату ТПП, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, зокрема, обов`язків платника єдиного внеску.

Суд касаційної інстанції не може погодитись із такою позицією судів попередніх інстанцій, адже з аналізу наведених вище норм права вбачається, що достатньою підставою для звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати, є саме факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція.

Висновок судів про необхідність подання позивачем заяви про звільнення від обов`язків, передбачених Законом № 2464-VІ, колегія суддів також вважає передчасним, оскільки антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, тривала на час прийняття оскаржуваного рішення. Відтак, вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема, визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює «незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій» та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Доводи судів попередніх інстанцій та контролюючого органу щодо ненадання позивачем контролюючому органу Сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску за період з 14.04.2014 року по 31.12.2014 року, є неприйнятними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від відповідальності у нормі прямої дії пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, який є спеціальним у розумінні статті 2 цього Закону. Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в рішенні Верховного Суду від 30.03.2018 року в зразковій справі № 812/292/18, постанові Верховного Суду від 13.06.2019 року у справі № 805/4539/16-а, постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року по справі № 812/498/17 та від 05 квітня 2023 року по справі № 820/6011/16, але не виключно.

Відтак, суди дійшли помилкового висновку про правомірність застосування до позивача як платника податку, який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, відповідальності за невиконання вимог Закону № 2464-VІ в частині своєчасної сплати єдиного соціального внеску та, як наслідок, відмову у задоволенні позову в цій частині.

Однак, суди попередніх інстанцій не виокремили конкретні суми штрафних санкцій та пені, які були застосовані податковим органом саме у період перебування позивача на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористичної операція, що позбавляє можливості суд касаційної інстанції прийняти нове судове рішення. До того ж поза увагою суду залишилися і доводи позивача щодо стягнення сум єдиного соціального внеску, штрафних санкції та пені, що виникли у період до 01.10.2013 року не відносяться до компетенції відповідача у відповідності до приписів Закону № 2464-VI.

Водночас, за приписами частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 3 345 344 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Лисичанськтепломережа" задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

Л.І. Бившева