ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №П/811/276/16

адміністративне провадження №К/9901/11797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року (суддя - Брегей Р.І.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року (головуючий суддя - Дадим Ю.М., судді - Уханенко С.А., Богданенко І.Ю.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області, Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ., позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області (далі - УМВС), Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області (далі - УДАІ) про, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ йому не виплачена вихідна допомога. Протиправна бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань, оскільки позивач розраховував на згадані кошти при формуванні витрат сімейного бюджету.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20827,41 грн. Стягнуто з Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що строк затримки розрахунку при звільненні розпочався 07 листопада 2015 року і завершився 13 квітня 2016 року. У цьому випадку невиплата відбулась з вини УДАІ (відповідач не надав доказів існування непереборної сили, котра заважала вчасно здійснити розрахунок). Несвоєчасна виплата коштів при звільненні спричиняє моральні страждання особі, яка розраховувала на їх одержання. Звісно ж така особа небезпідставно враховувала такі кошти при формуванні витрат сімейного бюджету. Визначаючи розмір відшкодування моральних страждань, суд врахував суму заборгованості, час затримки її виплати та суму компенсації за порушення строків виплати (середній заробіток).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, УДАІ подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

6. Також ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Кіровоградській області - задоволено. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року у справі № П/811/276/16 - скасовано та прийнято нову. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено.

8. Апеляційний суд, відмовляючи в задоволені адміністративного позову, зазначив, що регулювання правовідносин з приводу оплати праці осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється на підставі спеціальних норм, у зв`язку з чим до них не підлягають застосуванню передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про оплату праці. Тобто, виходячи з характеру спірних правовідносин, на них не поширюються норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством і не підпадають під дію загального трудового законодавства. В свою чергу, приписами законодавства, які регулюють порядок проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, їх матеріальне забезпечення та соціальні гарантії, не передбачено можливості виплати компенсації за затримку виплати розрахунку при звільнення працівників органів внутрішніх справ. Також позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б обґрунтовували факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

9. ОСОБА_1 (далі - скаржник) у листопаді 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року.

10. В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року і задовольнити позов у повному обсязі.

11. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що належним відповідачем у справі щодо стягнення спірних сум є саме УМВС. Вважає, що йому має бути виплачений середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку на підставі ст.117 КЗпП України. Посилається на те, що своїми протиправними діями відповідач завдав позивачу моральних страждань, які останній щоденно вимушений переносити, оскільки з моменту звільнення він фактично вимушений позичати гроші у рідних, що, на думку скаржника, спричиняє втрату нормальних сімейних зав`язків, та знайомих, що призводить до порушення стосунків з оточуючими людьми. Через відсутність коштів він нездатний надати належну фінансову підтримку сім`ї і вести нормальне життя.

12. УДАІ надало заперечення на касаційну скаргу, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відносини виникли у сфері проходження служби в ОВС, що регулюється спеціальним законодавством, яким не передбачено відшкодування моральної шкоди під час проходження служби. Вважає, що ліквідаційною комісією УДАІ, яке є бюджетною установою, не було допущено протиправної бездіяльності при виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки кошти на цю виплату надійшли від МВС України тільки у квітні 2016 року. Питання виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу ОВС визначено нормами спеціального законодавства, тому посилання позивача на норми КЗпП України є безпідставним. Також одноразова грошова допомога при звільненні не є складовою грошового забезпечення працівника міліції. Виплата цієї допомоги саме у день звільнення не передбачено Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 або Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року. При цьому, одноразова грошова допомога при звільненні нараховується лише за наявності наказу про звільнення, в якому визначено вислугу років особи на момент звільнення.

13. УМВС надало заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначає, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачена скаржнику саме УДАІ. З боку УМВС відсутня протиправна бездіяльність, оскільки воно не уповноважене проводити грошові розрахунки з колишніми працівниками УДАІ. Також одноразова грошова допомога при звільненні не є складовою грошового забезпечення працівника міліції. Виплата цієї допомоги саме в день звільнення не передбачено Наказом МВС України від 31.12.2007 року №499 або Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року. При цьому, одноразова грошова допомога при звільненні нараховується лише за наявності наказу про звільнення, в якому визначено вислугу років особи на момент звільнення. Крім того, скаржник не має права на компенсацію моральної шкоди, оскільки ним не доведено наявність шкоди та не надано суду жодних доказів завдання цієї шкоди.

14. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. 15 серпня 1998 року ОСОБА_1 був зарахований в органи внутрішніх справ та проходив службу у складі ДПС ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області.

16. Наказом УМВС України в Кіровоградській області від 06.11.2015 року №383 о/с майор міліції ОСОБА_1 , старший інспектор чергової частини роти ДПС ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області, був звільнений в запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів за п.64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Української РСР №114 від 29.07.1991 року.

17. Довідкою від 17.02.2016 року вих.№10/14 УДАІ повідомило позивача, що станом на 17.02.2016 року йому нарахована та невиплачена вихідна допомога при звільненні в сумі 24516,89 грн.

18. Зазначена вихідна допомога була виплачена ОСОБА_1 13.04.2016 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Частина 1 статті 9 «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби» Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

20. Частина 4 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

21. Стаття 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

22. Пункт 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393): військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: <…> які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. <…>

23. Пункт 1.6 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої Наказом МВС від 31.12.2007 року № 499, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 р. за № 205/14896 (далі - Інструкція №499): грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

24. Пункт 1.18 розділу І Інструкції №499: при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.

25. Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України: відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

26. Частина 2 статті 23 Цивільного кодексу України: моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

27. Стаття 116 Кодексу законів про працю України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

28. Стаття 117 Кодексу законів про працю України: в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

31. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

32. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

33. Законом України «Про міліцію», Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Положенням №114 та Інструкцією №499 не врегульовано питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи ст.ст. 116, 117 КЗпП України, що не заборонено спеціальним законодавством.

34. У постанові Верховного Суду України від 13 березня 2017 року №6-259цс17 наведені правові висновки, за якими установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

35. Одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення. Проте, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення. Тому посилання відповідачів на те, що вказана допомога не є складовою грошового забезпечення - не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

36. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанова №393 визначають, що така допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

37. Зі змісту встановлених судами обставин справи випливає, що одноразова грошова допомога при звільненні була виплачена ОСОБА_1 13.04.2016 року. При цьому, скаржника звільнено з 06.11.2015 року.

38. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у УДАІ зобов`язання виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, враховуючи приписи пункту 1.6 розділу І Інструкції №499, вказана виплата має бути виплачена за останнім місцем служби, тобто УДАІ.

39. Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди Суд зазначає наступне.

40. Частиною першою 1 статті 71 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

41. Як роз`яснено у п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

42. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

43. Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивачем не було надано жодних доказів, які б обґрунтовували факт наявності втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, та як наслідок підтверджували наявність моральної шкоди, що в свою чергу свідчить про неналежність її підтвердження.

44. Отже, скаржником не доведено, що невиплата до 13.04.2016 року вихідної допомоги призвела до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

45. Статтею 352 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

46. Беручи до уваги вищенаведене, Суд вважає за необхідне скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині. В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування - відсутні.

47. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

48. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

49. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - скасувати і залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в цій частині.

50. В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - залишити без змін

51. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа