ПОСТАНОВА

Іменем України

10 травня 2019 року

Київ

справа №802/4030/15-а

адміністративне провадження №К/9901/10621/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді - Строчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.)

у справі № 802/4030/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство внутрішніх справ України, Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог.

1. В грудні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ., скаржник) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - відповідач 1, ГУНП у Вінницькій області), Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області (далі - відповідач 2, УМВС у Вінницькій області), в якому просила:

1.1. визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ № 164 о/с від 06.11.2015 року про звільнення в запас капітана міліції ОСОБА_1 ;

1.3. зобов`язати Головне управління Національної поліції у Вінницькій області нарахувати та виплатити її середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 07.11.2015 року;

1.4. стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 9000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України.

3. Усною ухвалою суду першої інстанції від 19.01.2016р., із занесенням до журналу судового засідання, до участі у справі, як другого відповідача, залучено управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області.

4. 22.01.2016 протокольною ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду, із занесенням до журналу судового засідання, до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області.

5. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Міністерство внутрішніх справ України (далі - третя особа, МВС України), Вінницький РВ УМВС України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, задоволено частково:

5.1. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 164 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області.

5.2. Поновлено капітана міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 06 листопада 2015 року.

5.3. Зобов`язано управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошового забезпечення за період з 07 листопада 2015 року по 26 січня 2016 року включно.

5.4. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області та виплати грошового забезпечення у межах суми нарахування за один місяць допущено до негайного виконання.

5.5. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

6. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 відповідачем 2 не забезпечено виконання обов`язку її працевлаштування, згідно норм статті 184 КЗпП України та не надано доказів в підтвердження вчинення дій для такого працевлаштування, як жінці, яка має дитину віком до 6 років, що потребує домашнього догляду згідно медичного висновку № 100 від 17.06.2015. В той же час, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та поновити капітана міліції ОСОБА_1 на посаді інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектору дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 06 листопада 2015 року. Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та стягнення з останнього на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 9000 грн., то вони, на думку суду, задоволенню не підлягають, оскільки, як встановлено під час судового розгляду справи, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, жодним чином, не порушило права позивача, і як наслідок, його діями не завдано моральної шкоди ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції.

7. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ у Вінницькій області задоволено повністю.

7.1. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 802/4030/15-а скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

8. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Національна поліція України, як новостворений центральний орган, не є ані правонаступником міліції, ані структурним підрозділом МВС України, отже не є правонаступником органів внутрішніх справ України. Міністерство внутрішніх справ України та його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення посад поліцейських. Враховуючи, що питання щодо подальшого проходження позивачем служби в органах Національної поліції не було вирішено в порядку, закріпленому у Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону № 580-VIII, а призначення на посади на службу в поліції проводиться за конкурсом. Положеннями Закону закріплено право працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, вимоги до поліцейських, а також вказано, що упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Тобто, наведені дві підстави прийняття на службу в поліцію були можливі за наявності таких умов: виявлення бажання працівників міліції проходити службу в поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону; відповідність вимог до поліцейських, які передбачені Законом. Оцінюючи докази, які є у справі, колегія суддів вирішила, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що суб`єкт владних повноважень при прийнятті наказу в частині звільнення ОСОБА_1 діяв неправомірно. До того ж суд першої інстанції скасував оскаржуваний наказ №164 о/с від 06.11.2015 року повністю, в той час коли цей акт стосується звільнення не лише позивача, а й інших осіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

9. 20 травня 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене рішення суду та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року.

10. В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 вказує на те, що оскільки Закон № 580-VIII не містить положень щодо гарантій вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох (шести) років , то, в даному випадку до спірних правовідносин повинно бути застосовано конституційні принципи і загальні засади права, зокрема, норми КЗпП України, які забороняють звільнення даної категорії жінок без обов`язкового працевлаштування, крім випадків повної ліквідації. Також, скаржником зазначено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, не виключає, а передбачає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції було правильно досліджено про невиконання відповідачем 2 обов`язку здійснення ОСОБА_1 пропозиції вакантних посад у відповідності до приписів пункту 9 Розділу ХІ Закону № 580-VIII, як працівнику міліції, яка виявила бажання у формі рапорту, продовжувати службу в поліції. Водночас, відповідач звільнення позивача пов`язує виключно з відмовою скаржника проходити службу в поліції, що не доведено в судовому порядку. До того ж, скаржник наголошувала в суді апеляційної інстанції про подання нею рапорту на переведення її до органів поліції, що свідчить про її бажання проходити службу в органах поліції.

11. 07.06.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення УМВС України у Вінницькій області, в якому зазначено, що жодних порушень при звільненні ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ допущено не було, а УМВС України у Вінницькій області діяло на підставі, у спосіб та в межах наданих повноважень, а тому підстав для скасування наказу № 164 о/с від 06.11.2015 немає. Висловлене відповідач 2 підтверджує зокрема, відсутністю як згоди позивача на прийняття на службу в поліцію, так і обов`язку вжити заходів до працевлаштування в новоутвореній установі. Відтак, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

12. 15.06.2016 на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення на касаційну скаргу від МВС України, в якому третя особа зазначає, що ні МВС України, ні його територіальні органи не наділені повноваженнями щодо призначення осіб на посади в структурі Національної поліції, а також щодо допуску осіб до участі у конкурсі на заміщення посад поліцейських, оскільки Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ України. Відтак, третя особа просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

13. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

15. ОСОБА_1 з 10.09.1999 року розпочала службу в органах внутрішніх справ України.

16. В червні 2010 року позивач призначена на посаду інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області.

17. З лютого 2012 року ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, яку, згідно рішення Лікарсько-консультативної комісії поліклініки УМВС у Вінницькій області, яким затверджено протокол № 100 від 17.06.2015 року, продовжено на 6 місяців до 28.12.2015 року.

18. Наказом начальника УМВС України у Вінницькій області від 05.11.2015 року № 163 о/с призначено капітана міліції ОСОБА_1 на посаду інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 05 листопада 2015 року, в зв`язку з виходом з відпустки по догляду за дитиною.

19. В той же час, на наступний день, 06 листопада 2015 року, начальником УМВС у Вінницькій області прийнято наказ № 164 о/с яким, згідно з п. 10 та п. 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції Дубіцьку Тетяну Вікторівну, інспектора по роботі з населенням та громадськими формуваннями сектора дільничних інспекторів міліції Вінницького районного відділу УМВС України у Вінницькій області з 06 листопада 2015 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

20. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Частина 6 статті 43 Конституції України: Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

22. Пункт 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII): Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім:

1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування;

2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.

23. Пункт 8 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

24. Пункт 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII: Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

25. Пункт 10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII:Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

26. Пункт 4 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 580-VIII:До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

27. Підпункт «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114): Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;

28. Пункт 17 Положення № 114: Вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

29. Частина 3 статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

30. Частина 6 статті 179 КЗпП України: У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов`язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.

31. Абзац 1 пункту 24 Положення № 114: У разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

32. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

35. Суд, аналізуючи приписи пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, зауважує, що працівнику міліції, який виявив бажання проходити службу в поліції, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону, гарантоване право бути прийнятим на службу до поліції за умови його відповідності вимогам до поліцейських та надання згоди на призначення на дану посаду, або у разі успішного проходження конкурсу.

36. Проте, надання згоди працівником міліції на призначення на посаду в органі поліції, неможливе без його обізнаності із переліком усіх наявних вакантних посад в даному органі.

37. Тобто, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, а саме - ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу, і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

38. Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

39. Стосовно другого з наведених вище випадків - то необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).

40. Таким чином, лише в разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону №580-VІІІ і звільнення особи за скороченням штатів.

41. Щодо доводів відповідача 2 та третьої особи, викладених у запереченнях щодо відсутності обов`язку останніх у вжитті заходів щодо працевлаштування позивача, у зв`язку з тим, що Національна поліція України не є правонаступником органів внутрішніх справ, то Суд відхиляє дані доводи з огляду на наступне.

42. Правова позиція щодо закріпленого обов`язку відповідача щодо вжиття заходів по працевлаштуванню працівника у випадку ліквідації висловлена у постанові Верховного Суду України від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

43. З огляду на приписи ч.2 ст.77 КАС України, Суд вважає, що під час розгляду цієї справи відповідачами не надано жодних належних доказів, які б підтверджували пропонування позивачу посади в органах Національної поліції і його відмови від цих посад.

44. Щодо тверджень скаржника про можливість звільнення позивача навіть і в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного - за медичним висновком) віку, то Суд зазначає наступне.

45. Застереження щодо заборони звільнення вагітних жінок та жінок які мають дитину до досягнення нею трирічного віку (до шести років - в разі наявності медичного висновку), крім випадків повної ліквідації підприємства, але із обов`язковим працевлаштуванням, містяться в нормах статті 184 КЗпП України. Пунктом 17 Положення № 114 також підкреслюється правова захищеність вагітних жінок та матерів дітей вказаного віку з числа рядового і начальницького складу, на яких поширюється дія пільг, що передбачені законодавством.

46. Суд також зауважує, що згідно правової позиції Верховного Суду України, що міститься в постанові від 17.02.2015 по справі № 21-8а15, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

47. Судами попередніх інстанцій встановлено та не оспорюється сторонами щодо наявності медичного висновку, а саме - рішення Лікарсько - консультативної комісії поліклініки УМВС України у Вінницькій області, яким затверджено протокол № 100 від 17.06.2015 про продовження позивачу відпустки для догляду за дитиною на 6 місяців до 28.12.2015.

48. Відтак, винесення 06.11.2015 відповідачем 2 наказу про звільнення ОСОБА_1 в період дії медичного висновку про необхідність домашнього догляду дитини позивача є таким, що суперечить нормами трудового законодавства в частині соціальних гарантій матерів дітей віком до 6 років.

49. Суд вважає, що судом першої інстанції правомірно застосовано правову позицію Верховного Суду України, відображену у постанові Пленуму від 06.11.1992 № 9, яка підтверджує необхідність захисту вагітних жінок та матерів від звільнення у вигляді обов`язкового працевлаштування, включаючи і особливості при ліквідації підприємства.

50. Так, згідно вищевказаної правової позиції, звільнення на підставі пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов`язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов`язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров`я).

51. Відтак, в силу вищевикладеного, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності звільнення позивача, зважаючи на соціальний статус останньої, а також з підстав недотримання процедури, зокрема, нездійснення відповідачем пропозиції вакантних посад Дубіцькій Т.В.

52. Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального права, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції скасовано правильне по суті та законне рішення суду першої інстанції.

53. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

54. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

55. Керуючись статтями 341, 344, п.4 ч.1.ст.349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

56. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

57. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року - скасувати.

58. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року - залишити в силі.

59. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Головуючий суддя Н.А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа