ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №825/1682/15-а

адміністративне провадження №К/9901/1313/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевчук К.В.,

представника позивача - Чубенко В.В.

представника відповідача - Левандовського Ч.Ч.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року ( головуючий суддя - Клопот С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 03 листопада 2017 року (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.)

у справі № 825/1682/15-а

за адміністративним позовом Заступника прокурора м. Чернігова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна",

требі особи: Управління ДСНС України в Чернігівській області, Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Чернігівської міської ради

про зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора м. Чернігова (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" (далі - відповідач) в якому просив зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" вжити організаційних заходів щодо приведення сховища № 95511, яке знаходиться за адресою: вул. Щорса, 66, м. Чернігова, у придатний стан для використання за цільовим призначенням згідно вимог Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 року № 653.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного від 03 листопада 2017 року, позов задоволено в повному обсязі.

Вказані рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач, будучи власником сховища № 95511, не утримує його у належному стані, чим порушує вимоги Інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час, затвердженої Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 09.10.2006 № 653, що призводить до порушення встановлених державою гарантій по забезпечення конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності, насамперед в режимі підвищеної готовності на території Чернігівської області.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що суди, при прийнятті оскаржуваного рішення не врахували положення статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого право володіння та розпоряджання майном належить власнику. Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації такого майна, в свою чергу, як зазначає скаржник, він ніколи не був власником сховища № 95511, яке знаходиться по вул. Щорса, 66, м. Чернігів, вказаний об'єкт ніколи не був зареєстрований за відповідачем про що свідчить Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 23.04.2008 року та Відомості про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно ТОВ «Пласт-Бокс Україна». (а.с.176-167)

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Чернігівським камвольно-суконним комбінатом у 1971 році побудовано захисну споруду цивільного захисту - сховище по вул. Щорса, 66 м. Чернігова за обліковим № 95511. Сховище окремо розташоване, розраховане на укриття 960 чоловік, має площу 1297 кв. м.

У ході проведення приватизації комбінату та створення відкритого Акціонерного товариства «Чексіл», наказом Фонду державного майна України від 07.12.1998 № 2294 було затверджено перелік майна, що передається у власність Акціонерному товариству «Чексіл». Згідно вказаного переліку захисна споруда цивільного захисту № 95511 передана у власність ВАТ «Чексіл» як допоміжний корпус № 4.

28.05.2004 року допоміжний корпус № 4 переданий до статутного фонду ЗАТ «Чексіл-автосервіс».

Згідно договору купівлі-продажу № 3378 від 23.04.2008 року (а.с. 42) Товариству з обмеженою відповідальністю «Пласт-Бокс Україна» придбало у ЗАТ «Чексіл-автосервіс» об'єкти нерухомості по вул. Щорса, 66, у тому числі допоміжний корпус № 4.

Допоміжний корпус № 4 переданий ТОВ «Пласт-Бокс Україна» за актом приймання-передачі 23.04.2008 року.

Згідно Акту від 30.08.2008 року (а.с. 47) ЗАТ «Чексіл-автосервіс» передало виконавчому директору ТОВ «Пласт-Бокс Україна» наступні документи: паспорт сховища № 95511, облікову картку, формуляри фільтровентиляційних агрегатів, журнали сховища, документацію сховища №95511 та методичні посібники по утриманню сховищ.

Листом від 15.05.2009 року (а.с. 48) ЗАТ «Чексіл-автосервіс» повідомило ТОВ «Пласт-бокс Україна» про необхідність переоформлення сховища на нового власника - ТОВ «Пласт-бокс Україна».

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що належне відповідачу приміщення допоміжний корпус № 4 є захисною спорудою цивільного захисту - сховищем № 95511, з місцем розташування по вул. Щорса, 66 в м. Чернігові.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій та звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, згідно частини 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Аналізуючи вищенаведені норми, вбачається, що кодексом розподілено обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів.

Вищенаведені статті спрямовані на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.

Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин справи, шляхом витребовування необхідних доказів у разі необхідності.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приймаючи оскаржувані рішення, 1) суди попередніх інстанцій не врахували, що в матеріалах справи відсутні докази того, що об'єкт, який стосується предмету позову - сховище № 95511, який розташований за адресою вул. Щорса, 66 м. Чернігів, знаходиться у власності відповідача; 2) судами не було досліджено та не встановлено факт передачі захисної споруди цивільного захисту № 95511 до ВАТ «Чексіл», як допоміжного корпусу № 4; 3) в рішеннях судів попередніх інстанцій зазначено, що сховище № 95511, яке розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 66, має площу 1297 кв.м., однак, відповідно до Договору купівлі - продажу нерухомого майна, Допоміжний корпус № 4 розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 66/7 та має площу 1026 кв.м., отже судами не було встановлено, що захисна споруда цивільного захисту № 95511 та Допоміжний корпус № 4 є одним й тим самим об'єктом.

Лист від 15.05.2009 року (а.с. 48), яким, начебто, ЗАТ «Чексіл-автосервіс» повідомило ТОВ «Пласт-бокс Україна» про необхідність переоформлення сховища на нового власника, на який в своїх рішеннях посилаються суди попередніх інстанцій, не є належним та допустимим доказом факту того, що відповідач є власником сховища № 95511, яке розташоване за адресою: вул. Щорса, 66 м. Чернігів.

Таким чином, під час нового розгляду, судам слід з'ясувати чи є об'єкт, який стосується предмету позову - сховище № 95511, яке розташоване за адресою вул. Щорса, 66 м. Чернігів, власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна".

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 341 КАС України (в редакції чинній з 07.01.2018 року) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 353 КАС України (в редакції чинній з 07.01.2018 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Враховуючи наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 341, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пласт - Бокс Україна" - задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного від 03 листопада 2017 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич

Судді В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа