ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №808/6650/14

адміністративне провадження №К/9901/1589/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року (Максименко Л.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2015 року (Юрко І.В., Чумак С.Ю., Малиш Н.І.) у справі № 808/6650/14 за позовом ОСОБА_1 до командира військової частини 3057 Національної гвардії України Совінського Сергія Євгеновича (далі - Командир в/ч 3057 Совінський С.Є.), першого заступника командира військової частини 3057 Національної гвардії України Плотникова Віталія Сергійовича (далі - Перший заступник Командира в/ч 3057 Плотников В.С.), Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ Нацгвардії) про визнання неправомірними дій, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Командира в/ч 3057 Совінського С.Є., Першого заступника Командира в/ч 3057 Плотникова В.С., ГУ Нацгвардії, у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії Командира в/ч 3057 підполковника Совінського С.Є. 11 червня 2014 року під час призначення службового розслідування та затвердження 17 червня 2014 року висновку за його результатами;

- визнати протиправними дії Першого заступника Командира в/ч 3057 - начальника штабу військової частини 3057 майора Плотникова В.С. під час проведення службового розслідування, призначеного наказом Командира в/ч 3057 від 11 червня 2014 року № 161;

- визнати незаконним та скасувати висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_1 з 9 на 10 травня 2014 року;

- визнати незаконним та скасувати наказ Командира в/ч 3057 від 11 червня 2014 року № 161 «Про призначення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини ОСОБА_1»;

- визнати незаконним та скасувати наказ Командувача Національної гвардії України від 17 липня 2014 року № 164 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_1», згідно з яким позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «позбавлення військового звання»;

- зобов'язати командувача Національної гвардії України внести зміни до наказу від 15 серпня 2014 року № 70 о/с в частині позбавлення військового звання та звільнення ОСОБА_1, а саме: «Згідно з пунктом 77 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» позбавлено військового звання та відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «в» пункту 1 частини 8 (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку)» замінивши на: «У зв'язку зі скороченням посади начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 та відповідно до пункту «г» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України. Замінити підставу з: «наказ командувача Національної гвардії України від 18 липня 2014 року № 170» на: «наказ командувача Національної гвардії України від 23 травня 2014 № 38»;

- визнати незаконним та скасувати наказ Командира в/ч 3057 (по особовому складу) від 29 серпня 2014 року № 41 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1;

- зобов'язати Командира в/ч 3057 видати наказ (по особовому складу) стосовно виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням внесених змін до наказу командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2014 року № 70 о/с;

- зобов'язати Командира в/ч 3057 внести зміни до наказу від 29 серпня 2014 року № 41 в частині підстави та формулювання причини звільнення з «Звільнений у запас ЗСУ за підпунктом «В» пункту 1 частини восьмої (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на: «Звільнений у запас ЗСУ за пунктом «г» частини шостої (у зв'язку зі скороченням посади) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 11 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2015 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням вимог чинного законодавства. При цьому вважає, що суди не в повному обсязі з'ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно та неповно дослідили докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, що потягло за собою неправильне вирішення спору.

ГУ Нацгвардії у своїх запереченнях на касаційну скаргу не погоджується із доводами останньої та вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Командира в/ч 3057 Совінського С.Є. та Першого заступника Командира в/ч 3057 Плотникова В.С. не надходило.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ГУ Нацгвардії на них, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що позивач згідно з наказом ХВУ від 15 липня 2002 року № 631 призваний на військову службу.

22 червня 2012 року ОСОБА_1 уклав контракт з Міністерством внутрішніх справ України терміном дії до липня 2017 року. Станом на 8 травня 2014 року капітан ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника фізичної підготовки і спорту в/ч 3057.

Наказом Начальника в/ч 3057 підполковником Совінським С.Є. від 11 червня 2014 року № 161 призначено проведення службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_1 з 9 на 10 травня 2014 року. Провадження службового розслідування доручено Першому заступникові Командира в/ч - начальнику штабу майору Плотникову В.С.

17 червня 2014 року Командиром в/ч 3057 підполковником Совінським С.Є. затверджено висновок службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_1 з 9 на 10 травня 2014 року. У висновку зазначено про порушення позивачем вимог статей 11, 16, 17, 295, 296, 297, 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також свідоме негативне ставлення до військової служби, виконання військового обов'язку та вірності військовій присязі, нехтування обов'язком із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ураховуючи суспільно-політично обстановку в регіоні, вирішено клопотати в порядку, встановленому статтею 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, перед командувачем Національної гвардії України про накладення на начальника фізичної підготовки та спорту капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.

Згідно з наказом командувача Національної гвардії України від 17 липня 2014 року № 164 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_1» позивачу оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання (далі - Наказ Командувача Нацгвардії від 17 липня 2014 року).

Наказом Командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2014 року № 70 о/с «По особовому складу» згідно з пунктом 77 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України капітана ОСОБА_1 позбавлено військового звання та відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з військової служби у запас Збройних Сил України за п. «в» п. 1 ч. 8 (у зв'язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку; далі - Наказ Командувача Нацгвардії від 15 серпня 2014 року).

Наказом Командира в/ч 3057 від 29 серпня 2014 року № 41 (по стройовій частині) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (далі - Наказ Командира в/ч від 29 серпня 2014 року).

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачі довели законність своїх дій при призначенні, проведені та затверджені висновків службового розслідування відносно позивача, та, відповідно, - прийнятих від 11 червня, 17 липня, 15 та 29 серпня 2014 року наказів, тому у задоволенні позовних вимог відмовили.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Закон, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, є Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина друга статті 2 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), відповідно до підпункту 1 пункту 116 якого зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: розформування (реформування) військової частини або скорочення штатних посад, якщо до кінця встановленого строку проведення цих заходів не вирішено питання щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців.

Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1-6, 7-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають.

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов'язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників) (абзац п'ятнадцятий, шістнадцятий, сімнадцятий пункту 116 Положення № 1153/2008).

Судами встановлено, що станом на початок травня 2014 року позивач проходив службу у військовій частині 3057 на посаді начальника фізичної підготовки та спорту.

23 травня 2014 року наказом Командувача Національної гвардії України № 38 «Про організаційно-штатні заходи в Національній гвардії України» з метою підвищення ефективності виконання службово-бойових завдань, оптимізації організаційної структури Національної гвардії України затверджено Перелік змін до штатів територіальних управлінь, з'єднань, військових частин, установ та закладів Національної гвардії України. Згідно із цим Переліком в окремому батальйоні з охорони громадського порядку Національної гвардії України у м. Маріуполь скорочено посаду начальника фізичної підготовки та спорту.

Наказом начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України від 30 травня 2014 року № 40 о/с капітана ОСОБА_1 звільнено з посади начальника фізичної підготовки і спорту та зараховано в розпорядження начальника управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України.

На виконання вищевказаного наказу Командир в/ч 3057 видав наказ від 3 червня 2014 року № 118, згідно з яким відповідно до пункту 116 Положення № 1153/2008 звільнено з посади та зараховано у розпорядження начальника Східного територіального управління Національної гвардії України капітана ОСОБА_1 - начальника фізичної підготовки і спорту.

У період з 12 травня по 11 червня 2014 року позивач перебував на лікуванні, що підтверджується наказом Командира в/ч 3057 від 12 травня 2014 року № 101 (по стройовій частині).

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що станом на 11 червня 2014 року (дату призначення службового розслідування) позивач продовжував проходити військову службу у в/ч 3057 та підпорядковувався Командиру цієї частини, оскільки начальник управління Східного територіального командування внутрішніх військ МВС України ніяких розпоряджень щодо визначення обов'язків ОСОБА_1 не виносив і позивач не був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Щодо дотримання порядку і строків службового розслідування колегія суддів зазначає.

На час виникнення спірних правовідносин порядок проведення службових розслідувань у внутрішніх військах МВС України регулювався Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань у внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 22 жовтня 2013 року № 1000 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України за № 1937/24469 від 13 листопада 2013 року (далі - Інструкція № 1000).

Згідно з п.п. 2.1.1 Інструкції № 1000 службове розслідування проводиться в разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів, що негативно вплинуло на стан виконання покладених на внутрішні війська службово-бойових завдань або створило загрозу здоров'ю чи життю особового складу та/або призвело до порушення прав та законних інтересів громадян, до людських жертв чи інших тяжких наслідків, порушень громадського порядку, заподіяння шкоди державі, підприємству, установі, організації незалежно від форми власності чи об'єднанню громадян.

Відповідно до п. 3.2 Інструкції № 1000 рішення про проведення службового розслідування приймається начальником (командиром), який має право видавати письмові накази та притягати підлеглого військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Інші службові особи мають право в разі потреби звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.

Командир (начальник) зобов'язаний призначити службове розслідування з моменту, коли йому стало відомо про факт вчинення правопорушення, подію, що потребують з'ясування обставин, за яких вони сталися (п. 3.5 Інструкції № 1000).

Отже, у разі невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, начальник (командир), який має право видавати письмові накази та притягати військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, зобов'язаний призначити службове розслідування з того моменту, коли йому стало відомо про факт вчинення правопорушення, подію, що потребують з'ясування обставин, за яких вони сталися.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для призначення службового розслідування стало встановлення обставин невиконання черговим частини капітаном ОСОБА_1 своїх обов'язків (вивезення, збереження та знищення певних видів військового майна та документації, що призвело до їх втрати). При цьому, Командир в/ч 3057 - підполковник Савінський С.Є., до повноважень якого входить видання відповідних наказів, за результатами розгляду рапорту Першого заступника командира частини - начальника штабу майора Плотникова В.С. від 11 червня 2014 року, прийняв оскаржуваний наказ від 11 червня 2014 № 161 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що дії Командира в/ч 3057 підполковника Савінського С.Є. щодо призначення службового розслідування вчинені у межах його повноважень, у спосіб, передбачений законом, своєчасно та за наявності підстав, тому відсутні підстави для визнання їх протиправними, а отже і підстав для скасування оскаржуваного наказу від 11 червня 2014 року немає.

При цьому, пунктом 3.8 Інструкції № 1000 встановлені заборони проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або заінтересованим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього командира (начальника) порушника.

Водночас, садами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач не надав доказів, які б свідчили про те, що Перший заступник командира в/ч був співучасником правопорушення або зацікавлений у наслідках розслідування, тому колегія суддів погоджується із висновком судів про правомірність дій Першого заступника командира в/ч 3057 майора Плотникова В.С. під час проведення службового розслідування, призначеного наказом Командира в/ч 3057 від 11 червня 2014 року № 161.

Крім того, черговий частини призначається з числа офіцерів управлінь військової частини та батальйонів, а також командирів рот та з тих, хто прирівнюється до них. Він відповідає за своєчасне оповіщення підрозділів та управління військової частини про оголошення тривоги, за підтримання внутрішнього порядку у військовій частині і несення служби добовим нарядом, а також за зберігання пістолетів та боєприпасів офіцерів і прапорщиків військової частини. Черговий частини підпорядковується командирові військової частини. Йому підпорядковується весь склад добового наряду військової частини (статтею 295 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Порядок прийняття чергування полягає в тому, що перед розводом новопризначений черговий у визначений час прибуває до начальника штабу військової частини на інструктаж і для одержання пароля. На розводі новопризначений черговий частини перевіряє склад наряду, знання ним своїх обов'язків, наявність та стан озброєння, форму одягу, виявляє осіб, які скаржаться на стан здоров'я, дає вказівки про усунення недоліків та оголошує форму одягу на наступну добу. Після розводу новопризначений черговий приймає від попереднього чергового документи (додаток 7 до цього Статуту), а також зброю і боєприпаси офіцерів та прапорщиків військової частини. Зброя приймається поштучно, згідно з номерами та комплектністю. Потім разом із попереднім черговим частини він перевіряє справність технічних засобів оповіщення та охорони, приладів радіаційної і хімічної розвідки, а також уточнює за книгою кількість заарештованих військовослужбовців і термін їх тримання на гауптвахті (статті 296, 297 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Судами встановлено, що наказом Командира в/ч 3057 ВВ МВС України від 8 травня 2014 року № 100 (по стройовій частині) призначено з 9 на 10 травня 2014 року у добовий наряд черговим частини - капітана ОСОБА_1, начальника фізичної підготовки і спорту.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач фактично вчинив дії щодо прийняття чергування 9 травня 2014 року, та усвідомлював, що на той час він виконує обов'язки чергового частини, оскільки про це свідчать пояснення, які зафіксовані у висновку службового розслідування, зокрема щодо перевірки справності технічних засобів та внесення відповідного запису про це в книгу приймання та здачі чергування чергового частини, дій щодо здачі зброї, знищення документів тощо.

При цьому, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Чергового частини під час виконання обов'язків, зобов'язаний, зокрема: у разі надходження сигналу тривоги негайно подати сигнал на підйом підрозділів, доповісти командирові військової частини, оповістити його заступників та інших посадових осіб частини і діяти згідно з Інструкцією; до їх прибуття керувати діями підрозділів частини; у разі одержання повідомлення про мобілізацію негайно доповісти про це командирові й начальникові штабу військової частини і діяти за їх вказівками та інструкціями; видавати офіцерам і прапорщикам військової частини особисту зброю та боєприпаси до неї під особисту розписку у книзі видачі зброї та боєприпасів (додаток 10 до цього Статуту), а у разі оголошення тривоги - за картками; здійснювати контроль за своєчасністю здавання зброї та боєприпасів; особисто перевіряти не менше ніж двічі на добу (з них один раз уночі) несення служби добовим нарядом і додержання внутрішнього порядку в підрозділах, вживати заходів для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням, випадкам порушення вимог безпеки, а також для усунення виявлених недоліків; постійно знати місце перебування командира військової частини, негайно доповідати йому про всі надзвичайні події у військовій частині, про самовільно відсутніх військовослужбовців строкової служби і вжиті заходи щодо їх розшуку; постійно перебувати в кімнаті чергового; виходячи у службових справах, залишати замість себе помічника й сповіщати йому, куди і на який час вибув (стаття 298 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Крім того, статтею 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.

Такими обов'язками, зокрема, є виконання дій щодо збереження, вивезення чи знищення військового майна та документації з метою недопущення заволодіння ними сторонніми особами.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зазначені у висновку службового розслідування обставини, зокрема: відмова позивача, який 9 травня 2014 року був черговим військової частини та входив до складу комісії, ставити підпис у акті про знищення документів із грифом «таємно» та «ДСК»; незнищення та невивезення книги видачі зброї ОСОБА_1 під час передислокації (9 травня 2014 року); неповідомлення безпосереднього начальника, тобто Командира в/ч 3057, про причини своєї відсутності (10, 11 травня 2014 року) після передислокації особового складу з в/ч 3057; отримання позивачем телефонограми від Начальника Генерального штабу Збройних Сил України щодо отриманого завдання про підготовку до можливого нападу на територію в/ч 3057, про що, згідно пояснень посадових осіб, ОСОБА_1 не доповів Командирові в/ч 3057 та не уточнив у останнього про подальший порядок дій, і не оповістив особовий склад частини про отриману інформацію; несвоєчасне здавання позивачем наряду чергового частини, що не заперечувалося останнім, зокрема, здавання зброї та боєприпасів офіцерів і прапорщиків військової частини здійснено капітаном ОСОБА_1 тільки 16 травня 2014 року згідно з актом; неналежна евакуація зброї, свідчать саме про низьку усвідомленість військовослужбовцем свого військового обов'язку, низькі бойові і морально-психологічні якості та патріотизм ОСОБА_1, у зв'язку з чим провина позивача у їх вчинені доведена.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, суди правильно виходили з того, що сама позовна вимога про скасування висновку службового розслідування від 17 червня 2014 не є належним способом захисту прав особи. Висновок службового розслідування не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує для позивача права та обов'язки та тягне у разі невиконання певні негативні наслідки. Отже, висновок службового розслідування є лише викладенням та дослідженням обставин скоєного дисциплінарного проступку, висновки щодо цього та рекомендації відносно обрання певного виду дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Також, абз. 7 п. 6.3 Інструкції № 1000 передбачено, що особа, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Оскарження висновку службового розслідування Інструкцією № 1000 також не передбачено.

Колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконним та скасування висновку службового розслідування за фактом неналежного виконання обов'язків чергового частини капітаном ОСОБА_1 з 9 на 10 травня 2014 року.

Відповідно до п. 10.3 Інструкції № 1000 після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир (начальник) проводить бесіду з військовослужбовцем, який учинив правопорушення. Під час бесіди до військовослужбовця доводяться суть учиненого ним порушення, які вимоги законодавства або посадових інструкцій він порушив. За результатами бесіди оформляється аркуш бесіди із зазначенням дати її проведення, а також заперечень, заяв та клопотань особи, стосовно якої проведено службове розслідування. Аркуш бесіди підписується особою, яка проводила бесіду, присутніми посадовими особами та військовослужбовцем, з яким проводилась бесіда. Аркуш бесіди долучається до матеріалів службового розслідування.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у позивача відбиралися пояснення під час проведення службового розслідування, бесіда з позивачем проводилася, про що свідчать надані суду аркуші бесід з військовослужбовцем внутрішніх військ МВС України з приводу його звільнення з військової служби за контрактом від 18 червня 2014 року (а.с. 160, 161).

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій підполковника Совінського С.Є. щодо затвердження 17 червня 2014 року висновку службового розслідування.

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.8 Інструкції № 1000 накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилось службове розслідування, здійснюється у порядку і в спосіб, що визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене на військовослужбовця протягом місяця від дня закінчення службового розслідування. У цей період видається відповідний наказ командира (начальника) про прийняте ним рішення.

Відповідно до п.п. 5 п. 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців з військової служби на підставах, передбачених частинами шостою і сьомою статті 26 Закону № 2232-ХІІ, здійснюється: у військових званнях до генерал-лейтенанта включно за всіма підставами - Міністром оборони України.

Пунктом 2 Указу Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» встановлено, що командувач Національної гвардії України користується щодо військовослужбовців Національної гвардії України правами Міністра оборони України, які передбачені Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, супровідним листом від 15 липня 2014 року вих. № 873 начальником Східного територіального управління Національної гвардії України полковником Лебідь Ю.А. направлено матеріали за фактом порушення військової дисципліни капітаном ОСОБА_1 з клопотанням про накладення дисциплінарного стягнення «звільнення з військової служби за службовою невідповідністю».

Після чого, наказом Командувача Національної гвардії України 17 липня 2014 року № 164 від «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника фізичної підготовки і спорту військової частини 3057 капітана ОСОБА_1» начальнику фізичної підготовки та спорту військової частини 3057 капітану ОСОБА_1 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що висновок службового розслідування від 17 червня 2014 року та клопотання про накладення дисциплінарного стягнення носять лише рекомендаційний характер, а командувач Національної гвардії України є уповноваженою особою щодо накладення такого виду стягнення як «позбавлення військового звання», а відтак, не вбачається порушень вимог чинного законодавства.

За таких обставин, наказ Командувача Національної гвардії України від 17 липня 2014 року № 164 є законним, виданим посадовою особою у межах повноважень у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо наказу Командира в/ч 3057 від 29 серпня 2014 року № 41 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення позивача колегія зазначає наступне.

За змістом пункту 77 Положення № 1153/2008 військовослужбовці можуть бути позбавлені військового звання у порядку дисциплінарного стягнення. Про позбавлення військовослужбовців військового звання у порядку дисциплінарного стягнення посадові особи, яким надано таке право Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, видають відповідний наказ.

Військовослужбовці, позбавлені військового звання у порядку дисциплінарного стягнення, - виключаються зі списків особового складу (крім військовослужбовців строкової військової служби) з дня підписання відповідного наказу, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - з дати затвердження акта про здавання і прийняття посади. Початком здавання посади є день, що настає за днем підписання наказу про позбавлення військового звання.

Відповідно до пункту 2.9 Інструкції з організації обліку особового складу Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року № 333 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за № 611/25388) виключення зі списків особового складу військової частини проводиться наказом по стройовій частині в такі строки, зокрема, військовослужбовців, позбавлених військового звання в порядку дисциплінарного стягнення, - з дня підписання відповідного наказу, а якщо законодавством установлено строки здавання посади, - з дати затвердження акта про здавання і прийняття посади. Початком здавання посади є день, що настає за днем підписання наказу про позбавлення військового звання.

Отже, наказ про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення є лише реалізацією наказів про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення та звільнення з військової служби.

Враховуючи правомірність наказів Командувача Національної гвардії України від 17 липня, 15 серпня 2014 року (№№ 164, 70 о/с відповідно), на реалізацію яких Командир в/ч 3057 прийняв наказ від 29 серпня 2014 року № 41 про виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості позовної вимоги про скасування останнього наказу від 29 серпня 2014 року № 41.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про правомірність дій відповідачів при призначенні, проведені та затверджені висновків службового розслідування відносно позивача, та, відповідно, прийнятих Наказів від 11 червня, 17 липня, 15 та 29 серпня 2014 року.

При цьому, суди попередніх інстанцій також правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог про зобов'язання командувача Національної гвардії України внести зміни до наказу від 15 серпня 2014 року № 70 о/с, зобов'язання Командира в/ч 3057 видати наказ (по особовому складу) стосовно виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням внесених змін до наказу командувача Національної гвардії України від 15 серпня 2014 року № 70 о/с, зобов'язання Командира в/ч 3057 внести зміни до наказу від 29 серпня 2014 року № 41 в частині підстави та формулювання причини звільнення, оскільки останні є похідними та пов'язаними із вищезазначеними вимогами про визнання незаконними дій та скасування наказів.

З таких обставин, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки останні при розгляді справи не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б привести до ухвалення незаконних судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2015 року у справі № 808/6650/14 - залишити без змін.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Т.Г. Стрелець

Повний текс постанови виготовлено 13 березня 2018 року.