ПОСТАНОВА
Іменем України
07 березня 2018 року
Київ
справа №807/211/17
адміністративне провадження №К/9901/83/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
за участю: секретаря судового засідання Корецького І.О.,
позивача: не з'явився,
відповідача: представник Хорольський С.В.,
розглянувши у судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом:
ОСОБА_3
до прокуратури Закарпатської області
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Богаченка С.І. (головуючий), суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М. від 16 листопада 2017 року,
УСТАНОВИВ:
6 березня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Закарпатської області від 10 лютого 2017 року № 76к щодо її звільнення з посади прокурора прокуратури м. Мукачева та з органів прокуратури Закарпатської області, поновити її на посаді прокурора Мукачівської місцевої прокуратури та в органах прокуратури Закарпатської області з 14 лютого 2017 року, стягнути з прокуратури Закарпатської області середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, у розмірі 35000 грн 00 коп.
На обґрунтування позову посилалась на те, що звільнена з органів прокуратури Закарпатської області незаконно, вважає, що: зміст оскарженого наказу не узгоджується з попередженням про її звільнення; порушено процедуру звільнення, не враховано наданих їй гарантій щодо обов'язкового працевлаштування та за результатами пройденого нею тестування не запропоновано вільну посаду в реорганізованій прокуратурі. Крім того, посада, яку вона займала не скорочувалась, у зв'язку з чим, звільнення з посади вважає незаконним.
Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 4 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовив. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач правомірно звільнена з посади прокурора прокуратури м. Мукачева та з органів прокуратури Закарпатської області, оскільки у зв'язку з припиненням функціонування прокуратури, у якій вона займала посаду прокурора, їй було запропоновано вакантну посаду відповідно до рейтингу успішності за результатами пройденого тестування, однак від призначення на таку посаду вона відмовилась.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ прокурора Закарпатської області від 10 лютого 2017 року № 76-к про звільнення ОСОБА_3 з посади прокурора прокуратури м. Мукачева та з органів прокуратури Закарпатської області. Поновив ОСОБА_3 на посаді прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області з 14 лютого 2017 року. Стягнув з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 лютого 2017 року по 16 листопада 2017 року в сумі 105662 грн. 34 коп. (сто п'ять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 34 копійки) в іншій частині - у задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, заступник прокурора Закарпатської області просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 посилаючись на законність постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що позивач з 13 червня 2005 року працювала в органах прокуратури на різних посадах.
11 червня 2012 року ОСОБА_3 призначена на посаду прокурора прокуратури м. Мукачева Закарпатської області.
У період з 6 жовтня 2008 року по 30 серпня 2011 року та з 24 березня 2014 року по 30 листопада 2016 року ОСОБА_3 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 79ш на виконання вимог статей 7, 12 та пункту 1 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ) у зв'язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесено зміни до структури та штатного розпису прокуратури Закарпатської області, зокрема, виключено штатний розпис прокуратури м. Мукачева та включено штатний розпис Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області.
Позивач брала участь у конкурсі для зайняття посади прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області та за результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та тестування загальних здібностей отримала 89 балів і зайняла третє місце за рейтинговим списком 6-ох кандидатів, складеного у порядку по кількості набраних балів, тоді як вакантними було три посади прокурорів, дві з них тимчасові.
Листом прокурора Закарпатської області від 6 грудня 2016 року позивача попереджено про звільнення з 6 лютого 2017 року із займаної посади та органів прокуратури у зв'язку з ліквідацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів (пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ, пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та запропоновано призначити на тимчасово вакантну посаду прокурора Свалявського відділу Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області на час відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, до дня фактичного виходу на роботу основного працівника.
6 грудня 2016 року позивач ознайомилась із вказаним попередженням та повідомила про відмову від призначення на запропоновану тимчасову вакантну посаду.
Наказом прокурора Закарпатської області від 8 грудня 2016 року № 772к тимчасово до вирішення питання про працевлаштування позивача закріплено за Мукачівською місцевою прокуратурою Закарпатської області, з дотриманням нею правил внутрішнього трудового розпорядку.
Прокурор Закарпатської області наказом від 10 лютого 2017 року № 76к звільнив з 13 лютого 2017 року ОСОБА_3 з посади прокурора прокуратури м. Мукачева та з органів прокуратури Закарпатської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органу прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ і пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП.
Заслухавши пояснення представника відповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції ? без змін.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України визначені Законом № 1697-VII.
14 жовтня 2014 року прийнято Закон №1697-VII, на підставі якого розпочато процес реформування органів прокуратури України.
Відповідно до абзацу третього пункту 1 «Прикінцевих положень» Закону № 1697-VII цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
Відповідно до підпункту «в» пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII «Прикінцеві положення» цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Відповідно до статті 60 Закону № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п'ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Розглядаючи даний спір, колегія суддів враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, яка полягає у тому, що під час вирішення справ щодо звільнення публічних службовців, пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Норми Закону № 1697-VII, які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі КЗпП.
При цьому, гарантії для працівників, які підлягають вивільненню, встановлені статтями 40, 49-2 КЗпПУ і в тій мірі, у якій вони передбачені в КЗпП не забезпечені у Законі № 1697-VII. Тому ці норми КЗпП повинні застосовуватись при вирішенні даного спору.
Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно частини першої до статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (частина третя зазначеної статті).
Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у звязку зі змінами в організації виробництва і праці зобовязаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у прокуратурі Закарпатської області мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме: 15 грудня 2015 року виключено штатні розписи міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур, зокрема, прокуратури м. Мукачева Закарпатської області із 24,5 штатними одиницями, прокуратури Мукачівського району Закарпатської області із 14 штатними одиницями, прокуратури Воловецького району Закарпатської області із 8 штатними одиницями і прокуратури Свалявського району Закарпатської області із 13 штатними одиницями, та включено штатні розписи місцевих прокуратур, зокрема, Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області із 42 штатними одиницями.
Суд апеляційної інстанції дослідив штатні розписи та розподіл обов'язків між працівниками прокуратури м. Мукачева Закарпатської області та Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області встановив, що посада прокурора прокуратури м. Мукачева Закарпатської області, яку обіймала позивач та з якої була звільнена, після реорганізації не скорочувалась, попереднє місце роботи збереглось та відповідає посаді прокурора Мукачівської місцевої прокуратури Закарпатської області. Крім того, на момент попередження позивача про звільнення та до її звільнення в прокуратурі Закарпатської області була вакантною посада начальника управління нагляду у кримінальному провадженні, а також ряд вакантних та тимчасово вакантних прокурорсько-слідчих посад місцевих прокуратур Закарпатської області, які відповідають кваліфікації позивача.
Ураховуючи той факт, що позивач успішно пройшла тестування і їй не були запропоновані всі наявні вакансії, апеляційний суд обґрунтовано дійшов висновку, що всупереч вимогам статті 60 Закону № 1697-VІІ та статтей 40, 49-2 КЗпП, що передбачають можливість звільнення лише у разі відсутності вакантних посад, на які може бути здійснено переведення, позивача незаконно звільнено з посади прокурора прокуратури м. Мукачева Закарпатської області.
Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга зазначеної статті).
За таких обставин, суд обґрунтовано стягнув на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 лютого 2017 року по 16 листопада 2017 року.
Встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи. Це зобов'язання відповідачем не виконано, що є порушенням трудових гарантій позивача, як працівника.
Ураховуючи, що позивача неможливо поновити у прокуратурі м. Мукачева Закарпатської області у зв'язку з виключенням штатного розпису останньої, її обґрунтовано поновлено в новоутвореній Мукачівській місцевій прокуратурі Закарпатської області на посаді прокурора.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що прокуратура Закарпатської області як роботодавець позивача повинен був вчинити усі необхідні і можливі дії спрямовані на дотримання вимог законодавства стосовно порядку звільнення з роботи, а також захисту трудових прав і гарантій свого працівника перед звільненням.
У частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, висновок суду є обґрунтованим. Обов'язок доказування завданої моральної шкоди, її розміру та інших обставин покладається на позивача. Позивачем не доведено, а судом не встановлено факту заподіяння їй моральної шкоди та причинного зв'язку між діями відповідача та виникненням моральних страждань, тому суд відмовив у задоволенні позову в цій частині.
З таким висновком погоджується суд касаційної інстанції.
Посилання прокуратури на те, що суд поновлюючи позивача на роботі перебирає на себе повноваження керівника органу прокуратури, не заслуговують на увагу, оскільки поновлення працівника на роботі не слід ототожнювати із процедурою призначення на посаду.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За таких обставин, касаційна скарга заступника прокурора Закарпатської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - залишенню без змін.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року по справі № 807/211/17 за позовом ОСОБА_3 до прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
...........................
...........................
...........................
В.М. Шарапа
В.М. Бевзенко
Н.А. Данилевич
Судді Верховного Суду