ВЕРХОВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.03.2018 Київ К/9901/12458/18 805/588/15-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року у справі
за позовом ОСОБА_3
до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі ГУ МВС, МВС відповідно), Дзержинського міського відділу ГУ МВС
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
в с т а н о в и в :
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 жовтня 2015 року постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року про відмову у задоволенні позову, залишив без змін.
Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України позивач подав заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах один і тих самих норм матеріального права, що, на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 21 квітня 2016 року (справа №К/800/38508/15), 26 травня 2016 року (справи №№К/800/38486/15, К/800/38496/15 відповідно).
Ухвалою Верховного суду України від 04 липня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до МВС, ГУМВС в Донецькій області, Дзержинського міського відділу ГУ МВС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року.
У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання пп. 1 п. 1 та пп. 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в чинній редакції) матеріали заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями (провадження №К/9901/12458/18, адміністративна справа №805/588/15-а) для розгляду зазначеної заяви визначено наступну колегію суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Данилевич Н.А., судді - Бевзенко В.М., Шарапа В.М.
У відповідності до пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в чинній редакції) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
Частиною 1 ст. 235 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) передбачалось, що Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 236 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мали право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, а також залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 травня 2015 року.
З рішень суду касаційної інстанції, на які посилається заявник, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України, погодившись з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходив із того, що відповідачем не доведено факту вчинення позивачем дій, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, а отже й наявності підстав для застосування до нього такої санкції відповідальності, як звільнення за п. 66 Положення. Також суд касаційної інстанції вказав на порушення процедури проведення службового розслідування у відношенні позивача.
Суд перевірив доводи, наведені у заяві ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2015 року, і дійшов висновку про таке.
Порядок проходження публічної служби в органах внутрішніх справ регулюється Законом України "Про міліцію" від 20.12.1990р. №565-XII (чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №565), Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006р. №3460-IV (чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут) та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (чинним на час виникнення спірних правовідносин, далі - Положення).
Згідно ст.4 Закону №565 правовою основою діяльності міліції є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.
Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту цей Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ст.1 Дисциплінарного статуту).
З тексту присяги працівника внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 № 382, вбачається, що кожний працівник органів внутрішніх справ України, який склав таку присягу, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України: поклявся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю; присягнув з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ, поклявся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.
Таким чином, працівники міліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників ОВС; приймаючи присягу працівника ОВС України позивач склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ».
За змістом ст.7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Підстави звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу, в тому числі за порушення дисципліни, вчинення адміністративного чи кримінального правопорушення, встановлені пунктами 63-65 Положення.
Окремо пунктами 66 і 67 Положення передбачені підстави звільнення зі служби за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги встановлений законодавством обсяг обов'язків працівника органів внутрішніх справ (як службових, так і морально-етичних), колегія суддів вважає, що звільнення з органів внутрішніх справ за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, є крайнім з передбачених заходів дисциплінарного впливу, що застосовується до відповідної особи за порушення службової дисципліни в частині дотримання положень Конституції України, нормативно-правових актів України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Таким чином, порядок та процедура проведення службового розслідування з метою з'ясування або спростування обставин скоєння співробітником органів внутрішніх справ України таких вчинків та, відповідно, вирішення питання про притягнення винної особи до відповідальності повинно здійснюватись в рамках положень Дисциплінарного статуту.
Статтею 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що Міністрові внутрішніх справ України належить право накладати дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, на всіх осіб рядового і начальницького складу.
Аналогічні приписи містяться в пп. 18 п. 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року N383/2011, відповідно до яких Міністр застосовує відповідно до законодавства заходи дисциплінарного впливу до працівників органів внутрішніх справ, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МВС України.
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначений ст.14 Дисциплінарного статуту, яка встановлює, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування; перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення; про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ та доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис; при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо; звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Аналіз наведених вище законодавчих приписів дає підстави констатувати, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Судами встановлено, що на підставі наказу МВС України від 29 серпня 2014 року №889 було проведено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в Донецькій області, за результатом якого складений висновок від 29 серпня 2014 року. Матеріалами службового розслідування доведено, що частина особового складу відділу, в тому числі, і позивач погодились співпрацювати з незаконним озброєним формуванням "ДНР", що підтверджується відповідною розпискою про співпрацю та відмову виконувати і дотримуватись вимог законів України, присяги працівника ОВС України та наказів МВС України, яка знаходиться в Генеральній прокуратурі. Також перевіркою було встановлено, що серед осіб, які написали розписки, був заступник начальника сектора карного розшуку Дзержинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області - ОСОБА_3 Цей факт позивач підтвердив під час судового розгляду справи. Позивач пояснював, що він усвідомлював, що зазначена розписка не має юридичної сили, не створює для нього зобов'язань і ніяких наказів керівництва ДНР він не збирався виконувати.
Натомість написання позивачем розписки, яка за змістом ґрунтується на відмові позивача від виконання і дотримання вимог законів України, присяги працівника ОВС України та наказів МВС України, колегія суддів розцінює як вчинення вчинку, який дискредитує звання рядового і начальницького складу. Такий вчинок позивача порушує базові принципи службової дисципліни та підриває авторитет органів внутрішніх справи та довіру суспільства до цих органів.
Стосовно посилань заявника на недотримання відповідачами порядку проведення службового розслідування, яке виразилось у позбавленні останнього як особи, у відношенні якої воно проводиться, надавати пояснення, знайомитись із висновком службового розслідування, колегія суддів зазначає, що викладені у висновку службового розслідування обставини написання позивачем розписки не викликають сумніву у їх дійсності, та навпаки підтверджені позивачем під час судового розгляду справи. Тобто, в даному випадку слід виходити з того, що зміст вчиненого позивачем проступку має перевагу над формою його фіксації, а допущення недоліків при проведенні службового розслідування, на які посилається позивач, не свідчать про недостовірність або недійсність таких даних.
Більш того, вищезазначені обставини не позбавили позивача можливості скористатись наданим йому статтею 20 Дисциплінарного статуту правом на оскарження накладеного на нього дисциплінарного стягнення до суду, за результатами якого судом досліджено та оцінено всі обставини, які слугували підставою для звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ.
Таким чином, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, тому в задоволенні заяви ОСОБА_3 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пп. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), ст.ст. 235, 236, 237, 244 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), Суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні заяви ОСОБА_3 відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
В.М. Шарапа