ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа №495/8029/14-а

адміністративне провадження №К/9901/11982/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №495/8029/14-а

за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи - Приватне підприємство «Олімп-777», ОСОБА_3, ОСОБА_4, про скасування рішень

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду (у складі судді Чебан Н. В.) від 17 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі суддів Коваля М. П., Домусчі С. Д., Кравець О. О.) від 13 липня 2016 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, треті особи - Приватне підприємство «Олімп-777», ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення від 26 лютого 2002 року № 115 «Про дозвіл Приватному підприємству «Олімп-777» реконструкції першої черги автовокзалу (магазин і кафе) по вул.Ізмаїльській, 56;

- визнати незаконним та скасувати рішення від 06 березня 2006 року № 182 про надання окремої юридичної адреси - АДРЕСА_11 Д.

2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на підставі договорів купівлі-продажу від 02 листопада 2001 року, а також акту передачі майна державного підприємства від 02 листопада 2001 року ОСОБА_2 є співвласником комплексу будинків, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказував, що йому на праві приватної власності належить 461/1000 частин комплексу будівель та споруд будинковолодіння АДРЕСА_2 зокрема 72/100 частин на підставі договору купівлі-продажу від 26 грудня 2009 року, 132/1000 частин на підставі договору дарування частини комплексу будинків від 16 лютого 2011 року та 257/1000 частин на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02 грудня 2009 року. Також посилається на те, що у жовтні 2014 року йому випадково стало відомо, що на підставі рішення виконкому від 26 липня 2001 року № 499 «Про укладення договору оренди з приватним підприємством ПП «Олімп-77» та рішення виконкому від 30 серпня 2001 року №607 «Про внесення доповнень в рішення виконавчого комітету від 26 липня 2001 року № 499 «Про укладення договору оренди з ПП «Олімп-777» Фондом приватизації та управління комунальною власності Білгород-Дністровської міської ради Одеської області було укладено договори оренди з ПП «Олімп-777» про надання в строкове орендне користування комунального майна: нежитлових наземних приміщень літ. «Д» № 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6 площею 79,8 кв.м., навісу літ. «Е», площею 101,18 кв.м., підвального приміщення літ. «д» № 7-1, 7-2 площею 50,5 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3. Рішенням виконкому від 26 лютого 2002 року за № 115 «Про дозвіл ПП «Олімп-777» реконструкції першої 1 черги автовокзалу (магазину і кафе) по АДРЕСА_4, ПП «Олімп-777» було дозволено реконструкцію першої черги автовокзалу по АДРЕСА_4 (об'єкт незавершеного будівництва під літ. «Н»). Рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 06 березня 2006 року № 182 вищезазначені будівлі надано юридичну адресу - АДРЕСА_11 Д. Також зазачає, що 05 червня 2009 року між ПП «Олімп-777» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу незавершеної будівництвом нежитлової будівлі літ. «Н» з підвалом літ. «н» та мансардою літ. «н» за адресою: АДРЕСА_5. Вказує, що в порушення ст. 113 ЦК Української РСР, який діяв на момент ухвалення рішення, ОСОБА_2 не надав свою згоду, як співвласник комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 на здійснення реконструкції будівель, що знаходяться за вказаною адресою. У зв'язку з чим вважає, що вказані рішення є незаконними, протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято без надання дозволу на будівництво вище вказаних об'єктів нерухомості співвласників, не відповідає встановленим Законом будівельним та санітарним нормам.

3. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі ст. 99, п.9 ч. 1 ст. 155 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

4. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року, направити справу для продовження судового розгляду до суду першої інстанції.

5. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

6. 14 листопада 2016 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_4, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін.

7. Заперечення від інших учасників до касаційного суду не надходили.

8. У заяві від 18 січня 2017 року представник позивача просив суд призначити розгляд справи.

9. 30 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 495/8029/14-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 30 серпня 2001 року № 618 ПП «Олімп-777» дозволено розроблення проектної документації на будівництво автовокзалу, з урахуванням реконструкції існуючого будинку «Будинок колгоспника» по АДРЕСА_7 і знесення частини існуючого будинку «Будинок колгоспника» з розміщенням на тому ж місці торговельних та готельних приміщень.

12. Рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 26 лютого 2002 року № 115 ПП «Олімп-777» дозволено реконструкції першої черги автовокзалу по АДРЕСА_7, тобто: кафе на шістнадцять посадових місць загальною площею 68,58 кв.м., та магазину загальною площею 62,58 кв.м., згідно проекту.

13. Згідно довідки Управління КГ Білгород-Дністровське міжміське БТІ від 22 липня 2005 року № 761, виданої ПП «Олімп-777», готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна будівлі магазину літ «Н», що знаходиться в м. АДРЕСА_9 складає 59 % .

14. Рішенням виконкому Білгород-Дністровської міської ради від 06 березня 2006 року № 182 надано юридичну адресу незавершеній будівництвом будівлі магазину літ «Н» по АДРЕСА_8

15. Предметом позовних вимог у даній справі за позовом ОСОБА_2 є правомірність прийняття Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області рішення від 26 лютого 2002 року № 115 «Про дозвіл ПП Олімп-777» реконструкції першої черги автовокзалу (магазину і кафе) по АДРЕСА_4» та рішення від 06 березня 2006 року №182 «Про надання юридичної адреси незавершеній будівництвом будівлі магазину літ. «Н» по АДРЕСА_10».

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що, звертаючись з адміністративним позовом про скасування рішень виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, прийнятих 26 лютого 2002 року та 06 березня 2006 року відповідно, лише у жовтні 2014 року, позивачем пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк для звернення до суду. Обґрунтованих пояснень та доказів, які б вказували на існування об'єктивних та незалежних від позивача обставин не наведено.

17. При цьому суди виходили з наступного. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час подання позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Статтею 100 КАС України (в указаній вище редакції) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

19. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

20. Суди зазначили про безпідставність доводів позивача (про те, що йому стало відомо про прийняття оскаржуваних рішень лише в жовтні 2014 року під час розгляду іншої справи №495/7927/14-ц) щодо поважності причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, як такої, що не залежала від волевиявлення заявника, оскільки як сам зазначає позивач, як в адміністративному позові, так і в апеляційній скарзі, він є співвласником будівель, що розташовані по АДРЕСА_4, м. Білгород-Дністровський, з 2001 року.

21. Згідно довідки Управління КГ Білгород-Дністровського міжміського БТІ від 22 липня 2005 року № 761, станом на момент її видання, тобто на 2005 рік, готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна будівлі магазину літ «Н», що знаходиться в м. Білгород-Дністровський по АДРЕСА_11, реконструкція якого проводилась згідно оскаржуваного рішення відповідача від 26.02.2002 року № 115, складає 59%.

22. Тобто, ще з 2005 року позивачу достеменно було відомо про проведення реконструкції наведеного об'єкта на підставі оскаржуваного рішення та відповідно в подальшому про присвоєння такому об'єкту відповідної адреси. У позивача не було об'єктивних перешкод для звернення з відповідним позовом до суду про оскарження таких рішень/дій.

23. Суди зазначили, що будь-яких доказів, що свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом не надано.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що подав позов в межах встановленого строку звернення до адміністративного суду, а тому суди прийшли до неправильного висновку про те, що адміністративний позов поданий з пропущенням строку його подачі та не визнали причини пропуску поважними. Стверджує, що подача позову лише в 2014 році була зумовлена тим, що станом на дату звернення з адміністративним позовом готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна будівлі магазину літ. «Н» за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. АДРЕСА_12, по-перше, складала не більше 1/4; по-друге, зазначене незавершене будівництво проводилось без відповідної документації, без відповідних інформаційних стендів, які б вказували на реальну картину будівництва об'єкту, та без інформацію про особу, яка має право здійснювати будівництво. Тому стверджує, що йому не могло бути відомо про наявні оскаржувані рішення, оскільки не було наявних ознак порушеного права як співвласника комплексу будівель, що розташовані за адресою: м. Білгород-Дністровський, вул. АДРЕСА_12.

V. ОЦІНКА СУДУ

25. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

26. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

27. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

29. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

30. Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем встановленого законом строку звернення до суду з адміністративним позовом.

31. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про залишення адміністративного позову без розгляду.

32. Оцінюючи доводи скаржника, Суд виходить з того, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у позову та апеляційній скарзі, досліджувалися судами з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

33. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

34. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року у справі № 495/8029/14-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб