ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

м. Київ

справа №404/4510/15-а(6-а/404/51/16)

адміністративне провадження №К/9901/12580/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №404/4510/15-а (6-а/404/51/16)

за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда (у складі судді Кулінка Л. Д.) від 26 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів Чередниченка В. Є., Іванова С. М., Панченко О. М.) від 01 грудня 2016 року, установив:

І. ПРОЦЕДУРА

1. У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради, в якому просив:

- визнати неправомірними дії про відмову в нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2015 рік;

- зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити разову грошову допомогу за 2015 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 6090 грн. (1218 х 5) з урахуванням виплаченої суми;

- постанову суду звернути до негайного виконання.

2. Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради про відмову в нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги ОСОБА_2 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за 2015 рік в розмірі меншому ніж встановлено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача провести перерахунок та здійснити виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2015 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

3. У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою в порядку ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради щодо не виконання постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2015 року №404/4510/15-а про зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення згідно з ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2015 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради виконати у повному обсязі постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 20 жовтня 2015 року №404/4510/15-а про зобов'язання відповідача провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення згідно з ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2015 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Кіровограді ради на користь ОСОБА_2 заборгованість з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5970 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заява обґрунтована тим, що відповідач не виконує судове рішення, не вчиняє жодних дій направлених на виконання рішення суду і взагалі заперечує обов'язок виконання судового рішення, про що зазначено у листі відповідача від 01 вересня 2016 року № 8510/04-13, який надійшов 05 вересня 2016 року.

4. Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, заяву повернуто заявнику.

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати у повному обсязі ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року. направити заяву по визнання дій протиправними до Кіровського районного суду м. Кіровограда для продовження розгляду.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

8. 31 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі № 404/4510/15-а (6-а/404/51/16) передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

9. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

ІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Суд першої інстанції, повертаючи заяву про визнання протиправною бездіяльності вчиненої суб'єктом владних повноважень - відповідачем, виходив із невідповідності вказаної заяви вимогам ч. 9 ст. 267 КАС України, а саме не зазначенням відомостей про набрання постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 жовтня 2015 року законної сили, не зазначенням інформації про хід виконавчого провадження, яке відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється державною виконавчою службою, та не наданням належних доказів відправлення відповідачу заяви та доданих до неї документів саме не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

11. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви позивача, а саме вказав про не зазначення інформації про хід виконавчого провадження, яке б свідчила про наявність у відповідача протиправних дій чи бездіяльності під час цього виконавчого провадження; не зазначення відомостей про набрання постанови законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження, ненаданням доказів надсилання заяви рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

12. При цьому як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій зазначено, що самі по собі надані позивачем рекомендовані повідомлення не можуть бути належними доказами надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам саме копії заяви про контроль за виконанням судового рішення, оскільки належним підтвердженням надсилання відповідачам копії заяви про контроль за виконанням судового рішення може бути лише опис вкладення у цінний лист з відміткою поштового відділення про прийняття до пересилання конкретної кореспонденції.

13. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу, на те, що подана ОСОБА_2 заява не відповідає вимогам ч. 9 ст. 267 КАС України, оскільки має вимоги позовного характеру, а саме позивач у заяві просив, зокрема, зобов'язати відповідача виконати рішення суду у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5970 грн. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Проте, при розгляді заяви поданої в порядку ст. 267 КАС України суд не має повноважень на захист прав такої особи шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії.

ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що у заяві викладена вся відома позивачу інформація про хід виконавчого провадження. Крім того, позивач вказує на те, що вимога суду про надання опису вкладення не ґрунтується на законі.

ІV. ОЦІНКА СУДУ

15. Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з наступного.

16. Відповідно до положень ч. 9 ст. 267 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених також постановою суду.

17. При цьому, як передбачено вимогами вищенаведеної статті, у такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого о касаційного провадження; інформація про день отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дня її підписання. У разі якщо заява подається представником, у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі. Одночасно із заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

18. Так, колегія суддів звертає увагу, що позивачем не зазначено у заяві відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження, як того вимагають положення ч. 9 ст. 267 КАС України.

19. Проте, судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок щодо не зазначення позивачем у заяві інформації про хід виконавчого провадження, оскільки зі змісту заяви вбачається, що заявником вказано про те, що на виконання постанови Кіровського районного суду м.Кіровограда від 20 жовтня 2015 року видано виконавчий лист від 17 березня 2016 року № 404/4510/15-а. Виконавчий лист наданий для примусового виконання до ВПВР УДВС УЮ у Кіровоградській області, за яким 13 червня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51380676 /а.с.72/.

20. Щодо недодання до заяви доказів її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду, слід зазначити, що дійсно з копії доданих до заяви фіскального чеку від 09 вересня 2016 року та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення не можливо встановити, що вмістом цього рекомендованого листа є копія заяви, поданої в порядку ст.267 КАС України /а.с.83/. Отже, вказані докази є неналежними.

21. Проте, Суд вважає, що судами попередніх інстанцій помилково вказано, що доказом надсилання заяви має бути саме опис вкладення до цінного листа з відміткою поштового відділення на ньому, оскільки такий спосіб виконання вимог ч. 9 ст. 267 КАС України не є виключним. Заявником може бути надано будь-який інший доказ, зокрема, письмове підтвердження відповідача (розписка, штамп про отримання, тощо), або третіх осіб про отримання заяви та доданих до неї документів, оскільки процесуальний закон не обмежує заявника дотриманням обов'язкової форми такого доказу.

22. Незважаючи на зазначені помилки в оцінці доказів, суди попередніх інстанцій мали підстави для повернення заяви, поданої в порядку ст. 267 КАС України, заявнику через недотримання вимог щодо зазначення у заяві відомості про набрання постановою законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження, а також про надання належного доказу на підтвердження направлення заяви відповідачу.

23. Крім того, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно також вказано про невідповідність заяви ОСОБА_2 положенням ч. 9 ст. 267 КАС України у зв'язку з тим, що має вимоги позовного характеру, оскільки положення вказаної норми спрямоване на встановлення протиправності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при виконанні судових рішень.

24. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

25. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

27. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

28. Оцінюючи наведені скаржником доводи у касаційній скарзі, Суд виходить з того, що встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій вони не спростовують. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

29. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року у справі №404/4510/15-а (6-а/404/51/16) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб