ПОСТАНОВА

Іменем України

06 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 821/3605/15-а

адміністративне провадження № К/9901/13983/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 821/3605/15-а

за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Національний банк України про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Бітов А. І., Милосердний М. М., Ступакова І. Г.) від 14 червня 2016 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Національний банк України, в якому просила:

- визнати неправомірним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В. В. щодо визнання нікчемним договору № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Лояльний», укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_2 яким необхідно здійснити виплати відшкодуванні коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_2, згідно договору № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

2. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначила, що уповноваженою особою безпідставно не включено її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, оскільки у відповідача були відсутні підстави для визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між нею та ПАТ «Дельта Банк».

3. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_2 у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року.

Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_2, якому необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Решту позовних вимог - залишено без задоволення.

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в сумі 487,20 грн. шляхом безспірного списання органами державної казначейської служби.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року задоволено апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича.

Скасовано постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року.

Прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Національний банк України, про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 20 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. 03 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_2, в яких відповідач просить оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

10. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

11. 01 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі № 821/3605/15-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США № 014-21061-170215, за умовами якого позивач розміщує вклад у розмірі 6500,00 доларів США, на строк по 19 березня 2015 року включно, із виплатою процентів.

14. Згідно з платіжним дорученням № 4597053 від 17 лютого 2015 року грошові кошти в сумі 6500,00 доларів США були перераховані на вкладний (депозитний) рахунок позивача НОМЕР_1 з рахунку ОСОБА_7.

15. 02 березня 2015 року Правління Національного банку України постановою № 150 віднесло ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

16. Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк» від 15 вересня 2015 року та наказу уповноваженої особи застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, у тому числі договору № 014-21061-170215, з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI).

17. 02 жовтня 2015 року Національний банк України прийняв постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Того ж дня виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації AT «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Кадирова В. В., строком на 2 роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.

18. У зв'язку з наведеним, уповноважена особа не подала до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

19. Вважаючи протиправними дії відповідачів, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено, що договір банківського вкладу № 014-21061-170215 має ознаки нікчемного правочину неплатоспроможного банку, що перелічені у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI. Зарахування на депозитний рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи, як підстава визнання нікчемними вкладів, не відповідає вимогам Закону. Такі дії, з огляду на невиплату коштів (невключення до переліку вкладників банку) позивачу порушують право на власність. Крім того, суд зазначив, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

21. Також суд першої інстанції зазначив, що «дроблення депозиту» безпосередньо не передбачено Законом №4452-VI як підстава нікчемності правочину. Пункт 7 ч. 3 ст. 38 Закону, встановлює, що нікчемними є укладені банком правочини, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Відповідачем, не обґрунтовано жодним належним і допустимим доказом обставин надання укладеним між банком та позивачем правочином - договором банківського вкладу № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року - будь-яких пільг чи переваг кредиторам банку, які б не були встановлені законодавством або внутрішніми документами банку. Доводи уповноваженої особи про те, що за рахунок здійсненого позивачу відшкодування коштів за його вкладом буде фактично відшкодовано за рахунок Фонду кошти і за вкладом третій особі, є лише припущенням, яке нічим не обґрунтовано. Умови договору банківського вкладу також не передбачають прямо або опосередковано надання цій особі будь-яких пільг або переваг.

22. Відмовляючи в частині вимог щодо скасування рішення відповідача про визнання договору банківського вкладу нікчемним, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки права ОСОБА_2 порушені діями уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності правочину, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вказана позовна вимога задоволенню не підлягає, та керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними дії відповідача щодо застосування наслідків нікчемності правочину.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» Постановою Правління НБУ України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ віднесений до категорії проблемних строком на 180 днів із встановленням ряду обмежень в його діяльності, в тому числі, не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Незважаючи на заборону, 17 лютого 2015 року ПАТ «Дельта Банк» був укладений депозитний договір № 014-21061-170215 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США з ОСОБА_2, що в свою чергу є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ, яка є обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.

24. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Отже, апеляційний суд дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо невключення ОСОБА_2 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, оскільки договір банківського вкладу був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами, та як наслідок є нікчемним.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, вважає його необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

26. Зокрема, скаржник зазначила, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам, що мають значення для справи, оскільки укладення договору банківського вкладу (депозиту) відбулось до віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, що виключає можливість визнання правочину нікчемним. Крім того, законодавство не містить прямої заборони укладати договори з банком, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти, після визнання його проблемним.

27. Крім того, скаржник зазначила, що судом апеляційної інстанції не враховано, що законодавством не передбачено заборону зарахування вкладу на рахунок фізичної особи шляхом перерахування з відкритого у тому ж банку рахунку третьої особи та не встановлено обмежень щодо походження коштів вкладу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

29. Стосовно правомірності дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, колегія суддів зазначає наступне.

30. Законом № 4452-VI установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

31. Відповідно до ст. 2 Закону №4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа-підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

32. Згідно ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

33. Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).

34. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

35. Згідно ч. 1, 2 ст. 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, (…), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, (…). Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. гривень.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону і нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

37. Згідно п. 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення), затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року № 14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

38. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач уклала з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року та на відповідному рахунку позивача розміщено грошові кошти на загальну суму 6500,00 доларів США, отже, у розумінні закону ОСОБА_2 є вкладником.

39. Укладення зазначеного договору та зарахування коштів на рахунок відбулось 17 лютого 2015 року, до початку віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (02 березня 2015 року).

40. Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Дельта Банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до норм Закону № 4452-VI.

41. Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18).

42. Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду.

43. Щодо позовних вимог про визнання неправомірним рішення уповноваженої особи Фонду про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 17 лютого 2015 року № 014-21061-170215, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне.

44. Згідно ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

45. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними на підставі закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

46. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі закону (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ «Дельта Банк» із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

47. Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 819/353/16 від 04 липня 2018 року.

48. Також, колегія суддів звертає увагу, що положення п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI не можуть бути застосованими до договору банківського вкладу (депозиту), укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови договору не передбачають обов'язку банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.

49. Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.

50. Отже, права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

51. Встановлена правова природа зазначено наказу (повідомлення про нікчемність) унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемним правочину за договором банківського вкладу (депозиту), укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.

52. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

53. Отже, постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року підлягає скасуванню. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року в частині визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту), а також щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) слід скасувати та закрити провадження в цій частині, в решті - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року скасувати.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_2, а також в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича щодо визнання нікчемним договору № 014-21061-170215 від 17 лютого 2015 року банківського вкладу (депозиту) «Лояльний», укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2, скасувати, а провадження в цій частині закрити.

В решті постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб