ПОСТАНОВА
Іменем України
06 лютого 2019 року
Київ
справа №814/1793/17
адміністративне провадження №К/9901/58034/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,
за участі секретаря судового засідання Гулової О. І.,
представників позивача Людаєв В. В., Білобородова А. А.,
представника відповідача Поворознюк І.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: головного державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В., ОСОБА_5 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року (суддя Біоносенко В. В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року (судді Шеметенко Л. П., Димерлій О. О., Єщенко О. В.),
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» (далі - ТОВ «Роскосметика», Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - ГУ НП), у якому просило:
1.1 визнати неправомірними дії співробітників ГУ НП в щодо не затримання 21 серпня 2017 року транспортного засобу MAN 26.2939973, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 і знаходиться в розшуку на підставі постанови головного державного виконавця Вітовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Лялюк С.В. (далі - державний виконавець Вітовського РВ ДВС ГТУЮ) ВП №53966307 від 24 травня 2017 року;
1.2 зобов'язати ГУ НП вчинити певні дії щодо негайного розшуку та тимчасового затримання вказаного транспортного засобу.
2. Обґрунтовуючи свої вимоги Товариство зазначило, що є стягувачем у виконавчому провадженні № 53966307 щодо стягнення з ОСОБА_5 16182 грн. заборгованості. Постановою від 24 травня 2017 року державний виконавець оголосив у розшук автомобіль боржника - MAN 26.2939973, державний номер НОМЕР_1.
3. 21 серпня 2017 року представники позивача самостійно розшукали зазначений автомобіль та за телефоном « 102» викликали представників поліції, а також самостійно звернулися до працівників поліції охорони, які були поблизу подій, та допомогли затримати автомобіль до прибуття працівників поліції за викликом. Однак, представники ГУ НП, які прибули на місце виклику, пересвідчившись у тому, що зазначений автомобіль перебуває у розшуку, не здійснили заходів щодо його затримки та арешту, а відпустили його. Водночас, як зазначає позивач, представникам поліції було достеменно відомо, що зазначений автомобіль розшукується державною виконавчою службою, оскільки ця інформація є у електронній базі МВС, про це повідомляли представники позивача на місці, а крім того поліцейські розмовляли з цього приводу з державним виконавцем по телефону.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Рішенням від 30 березня 2016 року Апеляційний суд Миколаївської області задовольнив позов ТОВ «Роскосметика» до ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та стягнув з останнього як власника джерела підвищеної небезпеки 16182,00 грн. збитків та 2893,00 грн. судових витрат.
5. Вітовський РВ ДВС ГТУЮ за виконавчим листом № 2/477/75/17 відкрив виконавче провадження № 53966307 щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ТОВ «Роскосметика» 16182,00 грн.
6. Постановою від 24 травня 2017 року державний виконавець оголосив в розшук майно боржника, а саме автомобіль НОМЕР_2.
7. На підставі цієї постанови Управління інформаційної підтримки ГУ НП внесло до автоматизованої системи «Відеоконтроль-Рубіж» інформацію про активний розшук автомобіля НОМЕР_2.
8. 21 серпня 2017 року представники ТОВ «Роскосметика» самостійно розшукали автомобіль НОМЕР_2, який належить ОСОБА_5, та телефоном повідомили про його місцезнаходження на спецлінію « 102» відділу служби « 102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (УОАЗОР) ГУ НП.
9. Диспетчер диспетчерської служби та моніторингу системи електронного контролю УОАЗОР ГУ НП зазначену інформацію та виклик передав Управлінню патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
10. За вказаним викликом на місце події на проспект Миру у м. Миколаєві виїхав наряд патрульної поліції «Кант 307» у складі поліцейських ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Пізніше до зазначеного наряду додатково направили наряд «Кант 303» у складі патрульних поліцейських ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12
11. Працівники патрульної поліції на місті перевірили документи у водія автомобіля НОМЕР_2, склали на нього протокол про адміністративне правопорушення за відсутність страхового полісу та відпустили без затримки транспортного засобу.
12. Диспетчерській службі УОАЗОР ГУ НП патрульні поліцейські ОСОБА_7 та ОСОБА_12 подали електроні рапорти такого змісту: «автомобіль в базі не значиться, для поставки на штрафмайданчик. Конфлікт вирішено мирним шляхом, із заявами та поясненнями ніхто не звертався», «претензій до патрульної поліції немає».
13. Працівники ГУ НП за зазначеним викликом не виїжджали, а у зв'язку з відсутністю в повідомленні ознак кримінального правопорушення матеріали були списані.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовив.
15. Обґрунтовуючи таке рішення суд першої інстанції, серед іншого, зазначив, що наказом Голови Національної поліції України № 1 від 06 листопада 2015 року затверджено структуру територіальних органів поліції, за якою до складу ГУ НП входить кримінальна поліція та органи досудового розслідування. Поліція охорони та патрульна поліція не включені до складу ГУ НП.
16. Наказом Департаменту патрульної поліції від 13 грудня 2015 року, затверджено Положення про Управління патрульної поліції у місті Миколаєві Департаменту патрульної поліції. Зазначене Управління є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, яке йому прямо підпорядковане.
17. Крім того, на територій Миколаєва також діє Управління поліції охорони в Миколаївській області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 834 від 13 жовтня 2015 року є самостійною юридичною особою.
18. У справі встановлено, що на місці події 21 серпня 2017 року під час вирішення питання про затримання зазначеного автомобіля були присутні працівники патрульної поліції (автомобілі Toyota Prius) та працівники поліції охорони (автомобіль ЗАЗ Сенс). Рішення про незатримання автомобіля, який знаходиться у розшуку державної виконавчої службою та повернення його водію, безпосередньо приймали працівники патрульної поліції.
19. Працівники ГУ НП на місце події не виїжджали, будь-якого рішення щодо затримання автомобіля, який перебуває у розшуку, не приймали. Участь працівників ГУ НП за описаних обставин полягала лише в отриманні виклику на диспетчерську службу « 102» та переадресація його Управлінню патрульної поліції м. Миколаєва.
20. Суд першої інстанції також наголосив, що 02 жовтня 2017 року у судовому засіданні позивачу роз'яснено його право пред'явити вимоги до інших суб'єктів владних повноважень, представники яких були 21 серпня 2017 року безпосередньо на місці події, та вирішували долю автомобіля НОМЕР_2, а саме - до Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції та Управління поліції охорони в Миколаївській області. Як зазначив суд першої інстанції, позивач цим правом не скористався.
21. Крім того, 31 жовтня 2017 року в судовому засіданні ГУ НП заявило клопотання про заміну його на належного відповідача - Управління патрульної поліції м. Миколаєва. Позивач заперечив проти цього клопотання і наполягав на розгляді справи відповідно до його позовних вимог саме до ГУ НП, у зв'язку з чим у задоволенні цього клопотання було відмовлено.
22. З покликанням на частини першу, третю статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд першої інстанції зазначив, що сформульовані позивачем позовні вимоги стосувалися виключно дій співробітників ГУ НП, а тому без уточнення з боку позивача вони не можуть бути розглянуті стосовно іншого відповідача - Управління патрульної поліції. Одночасна заміна особи відповідача, всупереч позиції позивача, та вихід за межі позовних вимог щодо іншого суб'єкта владних повноважень, було б порушенням принципів змагальності та диспозитивності, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа вільна у наданні доказів, доведеності перед судом їх переконливості, а також розпорядженні своїми вимогами на свій розсуд.
23. Оскільки, жоден зі співробітників ГУ НП не розглядав питання про затримання автомобіля та не повертав його водію, а співробітники патрульної поліції не входять до складу ГУ НП і є співробітниками іншого державного органу, суд першої інстанції вирішив, що в задоволенні позовних вимог ТОВ «Роскосметика» до ГУ НП необхідно відмовити у повному обсязі.
24. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 грудня 2017 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
25. Верховний Суд постановою від 14 вересня 2018 року скасував постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, а справу направив на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
26. Підставою для такого рішення слугувало те, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
27. За наслідками нового розгляду Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову від 19 липня 2018 року, якою залишив постанову суду першої інстанції без змін.
28. З-поміж іншого апеляційний суд зазначив, що за цим позовом Товариство оскаржує протиправні дії поліцейських, які є службовими особами Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції, тобто управління, яке не входить у структуру ГУ НП.
29. Під час розгляду справи суд першої інстанції помилково не залучив належного суб'єкта як другого відповідача на підставі статті 52 КАС (в редакції, яка діяла на момент ухвалення рішення суду першої інстанції), з огляду на незгоду позивача замінити неналежного відповідача.
30. Водночас, як зазначив цей суд, за правилами частини третьої, четвертої, шостої, сьомої статті 48, а також статей 308, 310 КАС (в редакції, яка діє на момент апеляційного розгляду справи), апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції, тобто, коли публічно-правовий спір вже вирішено, і позбавлений можливості допустити заміну неналежного відповідача чи залучити співвідповідача під час апеляційного розгляду справи, з огляду на те, що вказані процесуальні дії призведуть до розгляду справи спочатку без вирішення судом першої інстанції спору стосовно належного суб'єкта владних повноважень.
31. На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно встановлено обставини у справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
IV. Касаційне оскарження
32. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати їхні рішення і направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
33. Обґрунтовуючи свої вимоги заявник серед іншого зазначив про те, що суд апеляційної інстанції, з'ясувавши що суд першої інстанції безпідставно не залучив другого відповідача, мав би скасувати таке рішення, адже не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції порушив норми процесу вального права, які є безумовною підставою для скасування судового рішення.
34. Також зазначив, що звернувся до суду з двома позовними вимогами, однак відмовляючи у задоволенні першої з них (на тій підставі, що їх заявлено до неналежного відповідача) суд безпідставно відмовив у задоволенні також другої, яку теж заявлено до ГУ НП, але яка з огляду на обсяг повноважень цього органу заявлена за належністю.
35. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що судові рішення, які є предметом касаційного перегляду в цій справі, законні та обґрунтовані, підстав для їх скасування немає.
36. Зокрема зазначив, що на місце виклику прибули працівники патрульної поліції, які і вирішували питання про затримання автомобіля. Між тим, патрульна поліція є самостійним органом у структурі Департаменту патрульної поліції і ГУ НП не може нести відповідальності за дії/рішення цього органу.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
37. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Відповідно до частин другої, третьої статті 36 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.
39. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
40. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
41. Відповідно до пункту 2 Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1102 (далі - Порядок № 1102), тимчасове затримання транспортного засобу поліцейським проводиться у випадках, передбачених статтею 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема у разі, коли неможливо усунути причину затримання на місці виявлення адміністративного правопорушення, і передбачає примусове припинення використання такого транспортного засобу шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставлення на спеціальний майданчик чи стоянку, якщо транспортний засіб створює значні перешкоди дорожньому руху.
42. Тимчасове затримання транспортного засобу здійснюється також у разі виявлення транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».
43. Згідно із пунктом 3 Порядку № 1102 доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку здійснюється за допомогою спеціальних автомобілів - евакуаторів, у тому числі тих, що належать підприємствам, установам та організаціям, які провадять діяльність, пов'язану з транспортуванням транспортних засобів, і з якими територіальним органом Національної поліції укладені в установленому порядку договори.
44. Пунктом 4 Порядку № 1102 визначено, що для доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку поліцейський викликає евакуатор через чергового відповідного територіального органу Національної поліції.
45. Після прибуття евакуатора поліцейський у присутності двох свідків і представника підприємства, установи або організації, яким належить евакуатор, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу із зазначенням: дати, часу, місця порушення і підстави для тимчасового затримання та доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; посади, місця роботи, прізвища, імені та по батькові особи, яка приймає рішення про тимчасове затримання і доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку; типу, марки, державного реєстраційного номера, переліку візуальних недоліків та пошкоджень транспортного засобу, що тимчасово затримується і доставляється на спеціальний майданчик чи стоянку; найменування, місцезнаходження та номера телефону підприємства, установи або організації, які доставляють транспортний засіб на спеціальний майданчик чи стоянку, державного реєстраційного номера евакуатора; адреси місця зберігання транспортного засобу; посади, прізвища, імені та по батькові особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.
46. Зазначений акт підписують присутні під час його складання особи: особа, яка прийняла рішення про тимчасове затримання транспортного засобу, особа, що виконує роботи з доставлення такого засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, два свідки, а також водій і страховий комісар у разі їх присутності.
47. До акта огляду та тимчасового затримання транспортного засобу за можливості додається фотографія транспортного засобу, що підлягає тимчасовому затриманню, і перелік речей, які перебувають у ньому.
48. Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) у складі поліції функціонують: кримінальна поліція; патрульна поліція; органи досудового розслідування; поліція охорони; спеціальна поліція; поліція особливого призначення.
VІ. Висновки Верховного Суду
50. Позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що ГУ НП допустило бездіяльність, коли не затримав автомобіль, який перебуває у розшуку (за постановою державного виконавця) і який він (позивач) самостійно затримав, у зв'язку з чим звернувся до відповідача.
51. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що позовні вимоги заявлено до неналежного відповідача.
52. Так, суди констатували, що поліцейський наділений повноваженнями затримувати транспортний засіб, оголошений у розшук на підставі відповідного рішення державного виконавця, відповідно невжиття поліцейським заходів щодо затримання транспортного засобу боржника, оголошеного в розшук відповідно до статті 36 Закону № 1404-VIII, безумовно свідчить про невиконання суб'єктом владних повноважень вимог Закону.
53. Водночас суди ствердили, що за цим позовом позивач оскаржує протиправні дії поліцейських, які є службовими особами Управління патрульної поліції в м. Миколаєві Департаменту патрульної поліції Національної поліції, тобто управління, яке не входить у структуру ГУ НП.
54. Між тим, як висновується зі встановлених обставин, про затримання автомобіля, який в розшуку, представники позивача повідомили на спецлінію « 102» відділу служби « 102» Управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (УОАЗОР) ГУ НП, а вже звідти зазначену інформацію та виклик передали Управлінню патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
55. Тобто першочергово позивач повідомив ГУ НП про затримання автомобіля, але робота в цій структурі організована таким чином, що на місце затримання прибули працівники патрульної поліції.
56. На підставі встановлених в цій справі обставин суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем за цим позовом мало б бути Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, а не ГУ НП, як вказав позивач.
57. Надати повноцінну правову оцінку такому висновку колегія суддів касаційного суду в обсязі встановлених в цій справі не може, позаяк Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України не було залучено до справи як відповідача, відповідно наскільки правомірними були дії цього органу в цій справі суди не з'ясовували.
58. Відмовляючи у залученні вказаного Управління як другого відповідача суд першої інстанції керувався принципами змагальності і диспозитивності й виходячи з цього вирішив, що тільки позивачу вирішувати з якими позовними вимогами і до кого звертатися.
59. Колегія суддів погоджується, що справа розглядається тільки за позовною заявою, водночас на суд покладено обов'язок офіційного з'ясування всіх обставин справи, що зобов'язує вживати заходів, необхідних для встановлення всіх обставин справи.
60. Те, що позивач відмовився від залучення другого відповідача (Управління патрульної поліції м. Миколаєва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України), не позбавляє суд можливості/права залучити другого відповідача, тим паче, коли суд з'ясував, що відповідати за позовом повинен інший суб'єкт владних повноважень, а підстав для задоволення позову до відповідача, якого вказав позивач, відсутні. В цьому, зокрема, і проявляється принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, якого теж слід дотримуватися поряд зі змагальністю і диспозитивністю.
61. Суд апеляційної інстанції теж зазначив про помилковість рішення суду першої інстанції в частині відмови у залученні другого (належного) відповідача за цим позовом, однак самостійно усунути виявлені порушення на стадії апеляційного перегляду не міг.
62. У підсумку не з'ясованими залишилися обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи.
63. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
64. З огляду на те, що внаслідок порушення норм процесуального права суди в цій справі не дослідили в повному обсязі обставини і докази, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, їхні судові рішення, відповідно до частини другої статті 353 КАС, потрібно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
VII. Судові витрати
65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 3, 291, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Роскосметика» задовольнити повністю.
2. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року в цій справі скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич