ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №2а-6227/10/0970

адміністративне провадження №К/9901/19417/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року (головуючий суддя Заверуха О.Б., судді: Курилець А.Р., Мікула О.І.)

у справі № 2а-6227/10/0970 (№ 876/12859/13)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деліс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Деліс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (після реорганізації Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - відповідач, податковий орган) в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30.09.2013 року позов задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 003032300/0/23505 та № 0003022300/0/23506.

В решті позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що констатуючи неправомірне завищення валових витрат та податкового кредиту по контрагентах СПД ФО ОСОБА_1 , ПП «Будагрогурт», ТОВ «Перл» та ПП «Будмасервіс» в зв`язку з порушенням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не можливо визнати протиправними рішення податкового органу від 21.10.2009 року № 003032300/0/23505 та № 0003022300/0/23506 в якійсь певній сумі, оскільки суд не може підміняти собою державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 31.05.2016 року скасував постанову суду першої інстанції. Прийняв нову постанову, якою адміністративний позов Товариства задовольнив частково.

Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 003032300/0/23505 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 337 301,89 грн (основний платіж в сумі 224 867,93 грн та штрафна санкція - 112 433,96 грн).

Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 21.10.2009 року № 003022300/0/23506 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 431 985,99 грн (основний платіж в сумі 287 990,66 грн та штрафна санкція - 143 995,33 грн).

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями Товариства з контрагентами СПД ОСОБА_2 , ПП «Будагрогурт», ПП «Перл» та ПП «Інтерпросервіс.Иа».

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Податковий орган зазначає, що Товариством не доведено в повному обсязі факту здійснення господарських операцій із вказаними контрагентами.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень. У відмовленій частині позовних вимог позивач постанову суду першої інстанції не оскаржував.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.006 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт від 07.10.2009 року №1831/252/23-118/13841221.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 296 324 грн;

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4, п. 7.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв`язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 231 534,60 грн.

На підставі вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.10.2009 року:

- № 003032300/0/23505, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 347 301,90 грн, в тому числі за основним платежем - 231 534,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 767,30 грн;

- № 0003022300/0/23506, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження сума податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку та додану вартість змінена не була, а відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

від 30.12.2009 року:

- № 0003032300/1/29145, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 347 301,90 грн, в тому числі за основним платежем - 231 534,60 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 767,30 грн;

- № 0003022300/1/29146, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн;

від 12.05.2010 року:

- № 0003032300/2/10940, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 346 726,00 грн, в тому числі за основним платежем - 231 098,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 628,00 грн;

- № 0003022300/2/10935, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн;

від 12.02.2010 року:

- № 00030323000/4/2946, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 346 647,90 грн, в тому числі за основним платежем - 231 098,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 115 549,00 грн;

- № 00003032300/4/2945, яким визначено податкове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 444 486,00 грн, в тому числі за основним платежем - 296 324,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 148 162,00 грн.

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За приписами підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до приписів підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство (замовник) 20.03.2006 року уклало з СПД ФО ОСОБА_2 (виконавець) договір про надання маркетингових та кур`єрських послуг, відповідно до якого виконавець приймає від замовника документи для поставки їх адресатам та здійснює пошук інформації, замовників, партнерів для співпраці тощо.

На виконання зазначеного договору позивачем надано акти виконаних робіт про надання кур`єрських та маркетингових послуг та звіти про виконану роботу.

Зі змісту зазначених звітів слідує, що СПД ФО ОСОБА_2 на виконання договору надавались маркетингові послуги у спірний період, а саме, дослідження ринку мінімальної вартості коректора об`єму газу, запірно - регулюючої та запірно - облікової арматури.

Дані маркетингові дослідження використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме укладено договори на купівлю вказаного обладнання за найменшою ціною.

Також даними звітами про виконану роботу підтверджується надання позивачеві кур`єрських послуг, зокрема щодо доставки коректорів об`єму газу.

Оглянувши зазначені вище акти надання послуг і звіти про виконану роботу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дані документи містять чіткий та достатньо деталізований перелік наданих позивачу послуг, строки і спосіб їх надання, а також результат наданих послуг. Надані позивачем первинні документи, дають підстави вважати, що послуги, які надавались СПД ФО ОСОБА_2 були безпосередньо спрямовані на оптимізацію ведення господарської діяльності позивача та отримання доходу, враховуючи види діяльності підприємства, які вказані у ЄДРПОУ.

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що зі змісту договору не можливо встановити, про які істотні умови надання послуг сторони дійшли згоди, оскільки в договорі відсутні конкретизація та обсяг послуг, строк надання послуг, місце та час надання, не зазначено яким чином відбувалось формування ціни на послуги.

Суд апеляційної інстанції дослідив надані Товариством первині документи, та дійшов висновку що за своєю формою та змістом вони відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що понесені позивачем витрати за вказаним договором належать до валових витрат, оскільки вони безпосередньо пов`язані з його господарською діяльністю, а відтак і вірно сформований податковий кредит за дослідженими господарськими операціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.12.2007 року, Товариством укладено з Департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовником) договори на виконання підрядних робіт з капітального ремонту з газифікації двохфункційних котлів опалення в житловому будинку АДРЕСА_1 згідно проектно-кошторисної документації або кошторису та календарного плану робіт.

На виконання таких робіт Товариством укладено з ПП «Будагрогурт» договори ДГ-04/12-1 від 04.12.2007 року про виконання робіт з капітального ремонту з газифікації двохфункційних котлів опалення в житловому будинку АДРЕСА_1 . Згідно умов договору, підрядник зобов`язується власними силами та з матеріалів замовника виконати роботи з даного капітального ремонту.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано акти приймання робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, копію робочого проекту реконструкції систем центрального опалення, копії податкових накладних, копію платіжного доручення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані первинні документи підтверджують реальність здійснюваних операцій позивачем з ПП «Будагрогурт» та відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до відсутності в матеріалах справи доказів того, ким і за які кошти придбано витратні матеріали, як вони передавались, як формувалась ціна на послуги.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції звернув увагу на детальний опис робіт у вищезгаданих актах, із зазначенням об`єкту, на яких вони виконані, ідентифікуючих ознак обладнання, що з врахуванням вартості робіт обґрунтовано є підставою для визнання актів первинними документами, що відображає інформацію про здійснення господарської операції, її зміст та обсяг.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем правомірно сформовано валові витрати по операціях з ПП «Будагрогурт».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.03.2008 року між Товариством та ДТГО «Львівська залізниця» - Відокремлений підрозділ «Львівська дирекція залізничних перевезень» укладено договір підряду № П/ДН-1-0829 з реконструкції теплового вузла з/д вокзалу на станції Моршин Львівської залізниці.

27.06.2008 року Товариством (замовник з ТОВ «Перл» (підрядник) укладено договір № 27/06/08-П на виконання підрядних робіт з монтажу електрокотлів і електробойлерів для опалення та гарячого водопостачання на станції Моршин ДТГО «Львівська залізниця». Згідно умов договору підрядник зобов`язується власними силами до 31.07.2008 року виконати роботи з монтажу електрокотлів і електробойлерів для опалення та гарячого водопостачання на станції Моршин ДТГО «Львівська залізниця» та провести пусконалагоджувальні роботи.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано довідки про вартість виконаних робіт та акт приймання виконаних робіт.

Оглянувши зазначені первинні документи суд апеляційної інстанції встановив, що такі є належним доказом підтвердження реальності операції за договором з ТОВ «Перл».

Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до недоліків договору, в якому, на думку податкового органу, не досягнуто згоди щодо його істотних умов.

Наявності недоліків первинних документів (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

За таких обставин Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування валових витрати в цій частині.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.05.2008 року між ПП «Інтерпросервіс.Иа» (продавець) та Товариством (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 10-05-08, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти і оплатити товар, кількісні та якісні характеристики якого зазначені в специфікаціях.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії специфікацій до договору, копії накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первині документи не мають недоліків, а товар, який у таких накладних зазначено, в подальшому поставлено позивачем відділам ДТГО «Львівська залізниця» (в підтвердження чого подано відповідні видаткові накладні та довіреності на отримання ТМЦ).

В касаційній скарзі податковий орган зазначає, що судами не взято до уваги твердження відповідача про відсутність ПП «Інтерпросервіс.Иа» за місцем реєстрації згідно інформації ДПІ в Печерському районі м. Києва від 23.09.2009 року.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність ПП «Інтерпросервіс.Иа» за місцем реєстрації згідно інформації ДПІ в Печерському районі м. Києва від 23.09.2009 року не є підставою для висновку про безтоварність операцій позивача з вказаним контрагентом, оскільки взаємовідносини між ПП «Інтерпросервіс.Иа» та Товариством мали місце в 2008 році.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги , що на момент здійснення господарських операцій з позивачем СПД СПД ОСОБА_2 , ПП «Будагрогурт», ПП «Перл» та ПП «Інтерпросервіс.Иа» були зареєстровані у встановленому порядку, не виключені з ЄДРПОУ, перебували на обліку в органах державної податкової служби та були зареєстровані платниками податків на додану вартість.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість за операціями Товариства із вказаними контрагентами.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 року у справі № 2а-6227/10/0970 (№ 876/12859/13) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко