ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №2а-13070/12/2670

адміністративне провадження №К/9901/27527/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року (головуючий суддя Межевич М.В., судді: Земляна Г.В., Сорочко Є.О.)

у справі № 2а-13070/12/2670

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції за порушення приписів Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19.11.2012 року позов задовольнив. Скасував податкове повідомлення-рішення від 11.06.2012 року № 0000582204.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.04.2013 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, ухвалою від 17 жовтня 2013 року Вищим адміністративним судом України відмовлено ФОП ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на вищенаведену постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року.

У грудні 2015 року позивач звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Як нововиявлену обставину позивач зазначила те, що в ході спілкування з працівником податкового органу їй стало відомо про порушення, допущені податковим органом в ході перевірки.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.02.2016 року заяву позивача про перегляд постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що не є нововиявленими обставинами норми Податкового кодексу України, на які посилається позивач, говорячи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки Податковий кодекс України та зміни, які вносилися до нього були належним чином доведені до відома громадян, шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

В обґрунтування касаційної скарги позивач наводить норми Податкового кодексу України, які, на її думку, порушив податковий орган в ході призначення та проведення перевірки.

Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції) встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Позивач зазначає, що при призначенні та проведенні фактичної перевірки податковим органом порушено приписи Податкового кодексу України, зокрема, як стало відомо позивачу в ході приватного спілкування з одним із учасників перевірки, на момент призначення перевірки не існувало жодних підстав для її проведення.

Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що юридична консультація не може вважатися нововиявленою обставиною так як не є фактом, який існував на момент розгляду справи, однак не був відомий сторонам по справі та суду. Крім того, така консультація є виключно суб`єктивним тлумаченням певної особи норм законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що судом при розгляді справи не було досліджено певну інформацію, зокрема, особову справу платника податків, декларації, документи, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права на всебічне, повне з`ясування обставин справи.

Проте, зі змісту позовної заяви видно, що дії податкового органу, правомірність призначення перевірки тощо не заявлені як підстава або предмет позову.

Також Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що не є нововиявленими обставинами норми Податкового кодексу України, на які посилається позивач, оскільки Податковий кодекс України та зміни, які вносилися до нього були належним чином доведені до відома громадян, шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016 року у справі № 2а-13070/12/2670 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко