ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа № 702/758/13-а

провадження № К/9901/5735/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н. В., суддів: Берназюка Я.О., Гриціва М.І., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_2 до Княжекриницької сільської ради, третя особа - ОСОБА_3, про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області у складі судді Діденко Т.І. від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Собківа Я.М., Борисюк Л.П., Петрика І.Й. від 21 квітня 2015 року,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Княжекриницької сільської ради, третя особа - ОСОБА_3, про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, в якому просив:

- визнати протиправним рішення Княжекриницької сільської ради в частині надання в приватну власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,30 га, яка розташована в АДРЕСА_1, та скасувати зазначене рішення у відповідній частині.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, провадження у справі було закрито.

3. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2, який був стороною у справі, помер, а правовідносини не допускають правонаступництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_4 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач користувався земельною ділянкою орієнтовною площею 0,30 га, по АДРЕСА_1, що була передана у приватну власність громадянину ОСОБА_3 згідно рішення Княжекриницької сільської ради.

6. Вважаючи, що рішення відповідача порушує його права, ОСОБА_2 звернулався до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 та його дружина - ОСОБА_4 доглядали за пристарілою родичкою - ОСОБА_7, яка мешкала по АДРЕСА_1, а її присадибна ділянка становила 0,30 га землі. ОСОБА_2 був вписаний в по господарський номер. Після смерті ОСОБА_7 у 1994 році ОСОБА_2 та ОСОБА_4 продовжували користуватися присадибною ділянкою, яка у свій час належала померлій. Смерть ОСОБА_2 як особи, яка була стороною у справі в ситуації зазначених спірних правовідносин допускає правонаступництво. Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини. Спадкоємець ОСОБА_4 має право на захист порушених прав, які мав її чоловік - спадкодавець ОСОБА_2

8. ОСОБА_3 подано заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

9. Відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року Княжекриницькою сільською радою не подано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

11. На підставі пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

12. Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

13. Пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

14. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

16. З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_2 доглядав за ОСОБА_7, яка мешкала по АДРЕСА_1, а її присадибна ділянка становила 0,30 га землі. Після смерті ОСОБА_7 ОСОБА_2 продовжував користуватися присадибною ділянкою, яка у свій час належала померлій. Земельна ділянка орієнтовною площею 0,30 га, по АДРЕСА_1, якою користувався позивач була передана у приватну власність громадянину ОСОБА_3 згідно рішення Княжекриницької сільської ради.

17. У вказаній справі, спір не обмежується правомірністю спірного рішення відповідача а спрямований на фактичне скасування набуття права постійного користування ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 0, 30 га та володіння нею, яка, на думку позивача, передана третій особі з порушенням установленого порядку, що унеможливлює визнання його власником цієї земельної ділянки.

18. Відповідно до пункту 1 частини 1 стаття 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

19. З наведеного випливає, що спір, предмет якого охоплює перегляд рішення суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є Княжекриницька сільська рада, стосується відносин щодо права третьої особи - ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку і з посиланням на конкретні обставини вказує на його належність до тих спірних правовідносин, які вирішуються за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.

20. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 2 листопада 2018 року у справі № 748/371/15-а.

21. Згідно пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального Кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

23. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність закриття провадження у справі, проте з підстав, викладених судом касаційної інстанції.

24. За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку із порушенням норм процесуального права, підлягають зміні у мотивувальній частині щодо мотивів закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року змінити у мотивувальній частині щодо мотивів закриття провадження у справі.

В решті ухвалу Монастирищенського районного суду Черкаської області від 18 вересня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. В. Коваленко

судді Я. О. Берназюк

М.І. Гриців