ПОСТАНОВА

Іменем України

05 лютого 2019 року

Київ

справа №461/7751/16-а

адміністративне провадження №К/9901/16559/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 (головуючий суддя - Богаченко С.І., судді - Курилець А.Р., Мікула О.І.)

у справі № 461/7751/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Львівської митниці ДФС

про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати постанову від 14.11.2016 у справі про порушення митних правил № 4506/20910/16, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 535 229,31 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що постанова у справі про порушення митних правил № 4506/20910/16 від 14.11.2016 прийнята відповідачем з пропуском строку притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене статтею 485 Митного кодексу України, оскільки воно не є триваючим. Крім того, позивач посилався на необ'єктивність митного органу при визначенні суми несплачених митних платежів.

Галицький районний суд м. Львова постановою від 16.06.2017 адміністративний позов задовольнив з огляду на те, що правопорушення, вчинене позивачем, не є триваючим, а відтак відповідачем пропущено двомісячний строк для накладення адміністративного стягнення.

Натомість Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 25.05.2017 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив у зв'язку з наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови. При цьому суд виходив із того, що вказане правопорушення є триваючим, тому відповідачем дотримано строки накладення на позивача адміністративного стягнення.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що постанова у справі про порушення митних правил № 4506/20910/16 від 14.11.2016 не відповідає вимогам закону, так як прийнята після закінчення строку притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Львівська митниця ДФС просила залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.

06.02.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 09.11.2015 о 16 год. 38 хв. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС громадянин України ОСОБА_2 ввіз на митну територію України транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ E200», VIN НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, в митному режимі «транзит», без письмового декларування та сплати митних платежів. Інформація щодо вивезення вказаного транспортного засобу за межі митної території України згідно з даними ПІК «Інспектор - 2006» та ЄАIC ДМС України станом на 27.07.2016 відсутня.

Листом Львівської митниці ДФС від 18.07.2016 № 14104/13-70-20/9/29 позивача запрошено з метою надати пояснень щодо невивезення вказаного транспортного засобу та взяти участь у складенні протоколу щодо наявності в його діях ознак правопорушень, передбачених статтями 469, 470 Митного кодексу України.

27.07.2016 ОСОБА_2 прибув до Львівської митниці ДФС та надав пояснення щодо причин невивезення транспортного засобу, а саме зазначив, що 12.11.2015 автомобіль вийшов з ладу, що підтверджується заказ-нарядом від 12.11.2015 № 14. Оскільки транспортний засіб не підлягав ремонту та потребував заміни двигуна, позивач продав його фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, на підтвердження чого надав договір купівлі-продажу від 23.11.2015 № 57/08/15.

17.10.2016 державним інспектором ВМО № 2 м/п «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС Бондарем А.В. складено протокол у справі про порушення митних правил №456/20910/16, в якому зафіксовано, що позивач використав транспортний засіб, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, чим вчинив протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що є порушенням митних правил, передбаченим статтею 485 Митного кодексу України.

Згідно із службовою запискою Управління адміністрування митних платежів Львівської митниці ДФС від 31.08.2016 № 1583/13-70-19/46 сума несплачених ОСОБА_2 митних платежів становить 178 409,77 грн.

На підставі зазначеного протоколу 14.11.2016 заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченком М. І. прийнято постанову в справі про порушення митних правил № 4506/20910/16, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 535 229,31 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України (далі - МК України).

Відповідно до частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статті 485 МК України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в митному режимі транзиту з метою особистого користування.

Так, згідно зі статтею 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Приписами статті 95 МК України встановлено строк транзитного перевезення, який для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до статті 93 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, не повинні використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту, та мають бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, встановленого статтею 95 зазначеного Кодексу.

Згідно зі статтею 284 МК України за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V «Митні режими» цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом до товарів, поміщених у митний режим транзиту.

Пунктом 2 частини першої статті 292 МК України визначено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що нормами МК України встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму транзиту, які полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою іншою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування ввізним митом.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 ввіз транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ E200», VIN НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, на митну територію України 09.11.2015 в митному режимі «транзит», щодо якого надано пільги зі сплати митних платежів, та 23.11.2015 продав автозапчастини вказаного транспортного засобу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, тобто використав транспортний засіб в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, та, як наслідок, правомірність накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, на суму 535 229,31 грн.

Щодо доводів скаржника про пропуск відповідачем строку притягнення його до адміністративної відповідальності, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що вчинене позивачем порушення митних правил є триваючим та виявлене відповідачем 27.07.2016 при наданні ОСОБА_2 пояснень щодо невивезення транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ E200», VIN НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а відтак постанова Львівської митниці ДФС від 14.11.2016 у справі про порушення митних правил №4506/20910/16 прийнята в межах шестимісячного строку з дня виявлення такого порушення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що постанова від 14.11.2016 у справі про порушення митних правил № 4506/20910/16 прийнята Львівською митницею ДФС правомірно, оскільки позивач всупереч забороні на використання транспортного засобу з жодною іншою метою, крім транзиту, використовував його на митній території України в інших цілях.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова